ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«ЦЕ ВАШ ЕКСПОРТ»
Курчат восени рахують. Нинішня команда Міністерства культури і туризму України працює дев’ять місяців, і міністр Василь Вовкун провів прес-конференцію.
— Пане міністре, які найсуттєвіші результати роботи міністерства за цей час?

— Найперше ми намагалися налагодити систему, яка працювала б незалежно від міністра. Питання з питань для мене, як зробити реформи в сфері культури незворотними.
Захоплюємось історією й не бачимо, що в сучасній індустрії світ пішов далеко вперед: на порозі цифрове телебачення, комплексні програми тощо. Тим часом у міністерстві — жодного сектора, відділу, людини, яка б цим займалась. За 17 років у цьому плані не зроблено нічого. На наше міністерство покладено відповідальність і за впровадження української мови, а в нас навіть відділу такого немає. І в обласних структурах теж. Штати не відповідають вимогам часу.
Міністерство — не орган, що керує, його завдання — генерувати культурну політику, яка забезпечить рух уперед самобутньої й сильної України. Національна культура — це і є національна ідея. Культурою керувати неможливо.
Перший крок — управлінська реформа. Це нелегко, але дещо вдалося зробити.
Цьогоріч виділено понад 20 млн грн на закупівлю книжок. Ми зробили нетрадиційно: дали не по три-чотири книжки на бібліотеку, а в межах реалізації Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 рр. усі 570 бібліотек Криму отримали по 500 книжок (їх закуплено на 10 млн грн). Другий транш буде на Луганську й Донецьку області: якщо не по 500, то по 300 книжок, проте ми відкриваємо тому регіонові, що таке українська книжка й загалом українська культура.
— Як це робиться?
— Видавництва запропонували понад 1300 найменувань; міністерство не само відбирало,— цим займалась комісія з депутатів, письменників, лауреатів Шевченківської премії.
Працюємо над тим, щоб і книговидавничу справу забрати під своє крило, бо державні видавництва найбільше потребують підтримки. Моніторимо, яке видання найпотрібніше. Тим часом з’явилася й електронна книжка!
За вказівкою Президента створено єдиний державний орган мовної політики. Закладаємо цей департамент у новий штатний розпис, має бути ціла служба. Одним із перших моїх кроків був наказ про дублювання іноземних фільмів українською мовою. Але на заході України всі фільми давно йдуть українською, тож 4% збільшення валового збору від кінопрокату за цей рік дали південь, центр і схід. Отже, курс правильний. Залучено великі сили, щоб міністерство зробило крок назад. Проте я сказав: навіть піду у відставку, але наказ не скасую.
Ми сміливо зініціювали процес виведення з місцевого значення пам’ятників тоталітарного режиму, тобто тих, які не значаться в реєстрах пам’ятників, що охороняються державою. Пропонуємо європейський вихід: знайти територію і створити музей поп-арту. Започатковуємо ще один непривабливий для себе крок — ревізію комуністично-шовіністичної літератури. Із бібліотек вилучатимуть публіцистичну літературу, яка виправдовує сталінський режим, декларує зневажливе ставлення до української мови, стверджує російську як прогресивну, а українську прямо чи опосередковано принижує тощо.
— Творчі спілки відчувають кризу існування. Як буде далі?
— Щодо творчих спілок, то тут на часі вироблення нової позиції їхнього існування, бо у радянській формі вже не підходить, а інакше ми ніби й не вміємо. Можна, скажімо, спробувати у вигляді гільдій (як ось Спілка кінематографістів чи Спілка театральних діячів). Так само і щодо Спілки письменників. Друга проблема — фінансування. І в «Просвіті», й в Спілці письменників нехай самі визначають, яку книжку підтримувати, кому з сучасних авторів провести ювілейний вечір тощо.
— Як фінансують творчі спілки? Бо «Літературна Україна» цього року мала з бюджету лише 250 тис. грн, а це забезпечує їй вихід лише на 2,5 місяці.
— Ми в однаковій ситуації — кажу про газету «Культура і життя» та наші відомчі журнали. Рівень фінансування у 70-х роках був кращий.
— Які надії у Вас на 2009 рік?
— Затвердимо бюджет — і побачимо. Цього року понад десятьом колективам надано статус національного. Це збільшує охоронні зони, адже нині точиться запекла боротьба за кожен метр, дехто на ту землю вже зазіхнув. Ми вибили бюджет, більший на 70%. Та важливі не лише гроші. Важливо, аби була незворотність процесів. У культурі ще досі живемо за законами радянського часу. Тож вносимо на розгляд Закон «Про культуру». Найбільша наша гордість — розроблено законопроект «Про національний культурний продукт». Якщо книжку надруковано на українському папері, то податки будуть найменші чи зовсім без них, а коли хоч 10% іноземного продукту, то буде відповідний податок. І так всюди: на радіо, телебаченні, в книговиданні, як це робиться у світі. Я затримав Закон «Про благодійництво та благодійні організації», бо на кого він працюватиме? Якщо йдеться про підтримку національної культури, то потрібні менші податки. Невдовзі матимемо своєрідний кодекс законів про культуру, які дадуть змогу вирішувати такі завдання, як закріплення в культурній сфері практик, що відповідають духові часу й потребам України. Ось куди підуть бюджетні гроші...
Можна твердити: з’явилася певна мода на українське. А наше гасло — це поєднання українського з європейським. Готуємось до Євро-2012. Уряд поклав на міністерство відповідальність за координацію підготовки готельної інфраструктури. Нам удалося розворушити «сплячку», що панувала в більшості міст, які прийматимуть учасників. Підготовлено проект генерального плану інфраструктури, поставлено конкретні завдання.
У центрі уваги міністерства — якість надання туристичних послуг. Виробляємо нову ідеологію. Ще й донині, на жаль, використовуємо радянські стандарти туристичних маршрутів.
Туризм прогресує. За дев’ять місяців ми анулювали більш як 300 ліцензій на цей вид діяльності, понад 800 фірм попереджено про наявність порушень ліцензійних умов, скорочено 12 фірм-«п’явок». Буде створено Національний туристичний офіс. Він виробить нову концепцію. Відкриємо кількамовний сайт.
— Культура на селі. З’явились якісь генделики, а клуби тим часом порожні. Що робити, щоб туди їхали художні колективи?
— Потрібна загальнодержавна програма. Законодавство диктує відносини. Кінотеатрів, які підпорядковані місту, ми не фінансуємо. Так само сільські клуби — вони різних видів підпорядкування — не міністерству. Наш проект: створити українську музичну дискотеку, аби були записані гімн, марш, «Боже великий...». Адже клуби їх не мають, а треба використовувати на заходах. Як це втілити? Через тендерну систему. Щодо концертної діяльності — це ж рахується: скільки коштує бензин, як їхати. Проте гастрольна діяльність пожвавішала. Скажімо, капела бандуристів об’їхала цього року гетьманські столиці. Селу теж слід до цього ставитись активніше. Менеджмент іде слабо — всі сподіваються на бюджетні гроші. Якщо всі працюватимуть на один національний продукт (політика, бізнес і культура), тоді буде результат. Вони поки що діють нарізно. Потрібно захищати духовний простір. Скажімо, Франція радикально захищає своє, а в нас лібералізм. Однак доктрина захисту духовного простору виробляється, і це добре.
Йде не просто зміна поколінь, бродіння, а йде зміна пріоритетів, ідеалів, ментальна трансформація. На жаль, в Україні не виробились традиції передавання досвіду від старшого до молодшого покоління, і то не лише в кіно, а й у літературі. Це проблема, її треба аналізувати. Талановиті оператори, режисери з’являються — і їх переманюють. Хочемо започаткувати серіали з телекомпаніями. Даватимемо фільми, які працюють на Україну. І цей процес незворотний. Працює служба пошуку втрачених історичних, музичних цінностей. На комісії Верховної Ради розглядалось питання нашої діаспори та національних меншин в Україні. Ми толерантні, нацменшини мають у нас школи, газети. Проте становище українців в інших державах катастрофічне. Про це слід домовлятись на паритетних умовах. Удвічі збільшились кошти у бюджеті на роботу з діаспорою. Шукаємо порозуміння з Міністерством закордонних справ, із товариством «Україна і світ», фондом «Україна-2000», щоб виробити спільну програму дій. При українських домівках у діаспорі слід створити українські інформаційні центри, започаткувати нову динаміку співпраці.
Культурно-мистецька акція «Україна пам’ятає — світ визнає», присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодомору, відбулась у Великій Британії, Ізраїлі, Нідерландах, Чехії, Словаччині (загалом до кінця року вона пройде у 18 країнах).
Ми ще не маємо агенцій промоції, щоб працювали із зарубіжними фондами. У 20 державах провели дні України. Знаю, як там реагували на нашу культуру. Їм дивно, що ми зберегли автентику, адже світ уже заангажований.
У нашій роботі дві стратегічні лінії: перша — Голодомор (у всіх обласних центрах відкрито музеї, поставлено тисячі хрестів і пам’ятників на вшанування жертв). Проведено конкурси-огляди у всіх творчих спілках. Друга лінія — національно-визвольний рух. Адже минає 360 років від часу перемог Богдана Хмельницького. 7 листопада здамо палац К. Розумовського в Батурині, до березня 2009-го закінчиться реставрація і відкриємо з оновленою експозицією музей Т. Шевченка в Каневі, проведемо виставку «Трипілля і Скіфія». Реанімували фестиваль «Червона рута», бо він відкриває чимало нових імен. А головне — формуємо цілісний інформаційний простір України. Йде активний культурний обмін між областями.
— Як реалізується проект «Мобільна культура»?
— Велике благо нашого часу — мобільний зв’язок — не раз повертається проти нас. Тож знову і знову разом із «Київстар» нагадуємо: будьте культурними, поважайте інших!
— Здається, набив оскому «Мистецький арсенал». Яка там ситуація?
— Мистецький арсенал — це президентський проект. Одначе стороннім бути не можу. Все одно діткне нас, бо музей без експонатів не існуватиме. До наступного Дня Незалежності перша черга музею буде введена. Наші музеї налякались, що кращі експонати в них заберуть. Міністерство виробило програму: оренда експонатів — на 1,3, 5 і 10 років — із відповідним виконанням того, що потрібно музеям (звісно, на вигідних умовах): чи то каталог видати, чи ремонт зробити.
Українську культуру в світі добре сприймають. «Це ваш експорт — культура»,— сказав перший посол Німеччини в Україні. Тож в умовах інформаційної епохи нам слід активніше впроваджувати інформаційний менеджмент і соціальний маркетинг.

Наталка ПОКЛАД
також у паперовій версії читайте:

• ОСІННІЙ МУЗИЧНИЙ МАРАФОН

назад »»»