ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
«ЗОРЯНІ ВІЙНИ» В СУДАХ
УЖЕ ТИЖДЕНЬ ТРИВАЮТЬ СПРОБИ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ І ПРЕМ’ЄРСЬКИХ ПРИБІЧНИКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ФЕМІДИ СПРЯМУВАТИ ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС У «СВОЄ» РУСЛО

Як і слід було очікувати, поява тиждень тому президентського указу про розпуск Верховної Ради не стала остаточною крапкою в антипарламентській кампанії. Указ лишень дав старт перипетіям у судах, якими держава жила фактично увесь цей тиждень. Та й ще житиме, оскільки саме на сьогодні було перенесене засідання Київського апеляційного адміністративного суду, який вирішуватиме: чи справедливо Окружний адміністративний суд м. Києва призупинив дію президентського указу про припинення повноважень Верховної Ради. Головне в цій колотнечі — не переплутати назви судових інстанцій.

Стисло нагадаємо, як відбувалася боротьба за служителів Феміди. Спочатку БЮТ, як й обіцяв, оскаржив президентський указ про проведення дострокових виборів. Не дивно, що для цього був обраний саме столичний окружний адміністративний суд. Цей «орган справедливості» свого часу вже ставав у пригоді бютівцям, зокрема, напередодні торішніх позачергових виборів, коли кандидати від блоку Тимошенко буцімто неправильно оформили подані до ЦВК документи.
Нинішній вердикт також був на користь позивачів. Президентська сторона прогнозовано оскаржила це рішення в Київському апеляційному адмінсуді. Відтак війна судів фактично була розпочата. Затримка сталася лише через те, що депутати з БЮТ (за версією президентських прибічників) не давали можливості суддям нормально працювати. Більше того, під час розгляду цієї справи судді нібито навіть не мали оригіналу рішення своїх колег з Окружного суду м. Києва, тобто вирішували питання про розгляд, керуючись копією цього рішення.
Однак поки що до розгляду справа так і не дійшла. Натомість у понеділок побачив світ президентський указ про ліквідацію кривдників, які поставили під сумнів законність його рішення про розпуск Верховної Ради. Окружний адміністративний суд м. Києва, не проіснувавши й двох років, був реорганізований у... два суди. Таке рішення Віктор Ющенко обґрунтовує пунктом 23 частини першої статті 106 Конституції та положеннями закону про судоустрій. Згідно з президентським указом з 14 жовтня утворюються Центральний окружний адміністративний суд міста Києва в складі 37 суддів та Лівобережний окружний адміністративний суд міста Києва з 22 суддів.
Не встигли представники БЮТ як слід обуритися такими діями глави держави, як з'ясувалася ще одна цікава обставина. Виявляється, згадану судову реорганізацію ініціював... Кабінет Міністрів. За словами міністра юстиції Миколи Оніщука, таку реорганізацію його відомство запропонувало ще влітку — начебто з метою підвищення ефективності розгляду справ з необхідним для цього розширенням штату. Сам Віктор Ющенко підтверджує цю версію, він каже, що лише підтримав (як завжди — дуже вчасно) ініціативу урядовців.
Та позавчора стало відомо, що обласний Київський окружний адміністративний суд (ще один, новий учасник війни судів) зупинив дію указу Віктора Ющенка про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва...
Тим часом президентські активісти вдарили на сполох зовсім не з цього приводу. У секретаріаті глави держави заявили про загрозу скликання засідання Ради суддів, на якому буде розглянуте питання про звільнення Олександра Пасенюка з посади голови іншої судової інстанції — Вищого адміністративного суду. Саме цей суд прибічники Президента буцімто облюбували як наступну інстанцію для ведення «бойових дій» у разі, якщо Київський апеляційний адмінсуд з якихось причин не скасує рішення про незаконність указу про дострокові вибори.
«Ми сподіваємося, що завдяки Вищому адміністративному суду України буде створена можливість належного розгляду виборчих та інших резонансних справ, і взагалі, робота судів буде нормалізована». Це — слова керівника служби з представництва в судах інтересів глави держави Руслана Кирилюка. Вони справді свідчать про небезпідставність побоювань з боку БЮТ програти «судові війни».
На цьому тлі не обійшлося без конфліктів й у Центральній виборчій комісії. Те, що відбувалося там у вівторок, змусило дещо пригадати, скажімо, події 23 жовтня 2004 року, коли прибічники тоді ще кандидата в Президенти Віктора Ющенка завадили «ківаловському» ЦВК відкрити кілька сотень виборчих округів в Російській Федерації. Ті ж поламані меблі, штурханина, конфлікти з правоохоронцями. От хіба що голого до пояса Нестора Шуфрича нині не було. Власне, це й не дивно, адже теперішні баталії не зачіпають «регіоналів», які, злостиво потираючи руки, лише спостерігають, коли ж нелюбі їм «помаранчеві» остаточно знищать одні одних — чи то через суди, чи в якийсь інший спосіб...
Очевидно, що від Президента та його команди після п'ятниці (коли має відбутися засідання Київського апеляційного адмінсуду) варто чекати якихось рішучих дій. Можливо, ще не один суд стане об'єктом реорганізації заради старту виборчого процесу. Інакше як зрозуміти обіцянку глави держави, що вибори таки обов'язково відбудуться?
Щось подібне коїться й навколо коштів на це задоволення. Ще в понеділок Президент зобов'язав Кабінет Міністрів надати необхідну суму на організацію позачергового волевиявлення. Уряд цілком прогнозовано цього не зробив, хоча доручення глави держави було підкріплене рішенням Ради національної безпеки й оборони. А згідно з «вимученим», але все ще чинним законом про Кабмін такі розпорядження уряд має виконувати. До речі, про це не оминув нагоди нагадати урядовцям заступник керівника президентської канцелярії Олександр Шлапак. Утім, Юлія Тимошенко залишилася глухою до подібного роду нагадувань. Лише вчора уряд схвалив законопроект про внесення змін до державного бюджету на 2008 рік щодо фінансування виборів. Тепер слово за парламентом, який, на думку Секретаріату Президента, є недієздатним.
З усього цього напрошується один висновок: будь-які позачергові вибори чи підготовка до них відбуваються більш-менш нормально тільки тоді, коли є відповідні домовленості між ключовими гравцями. Тож усе частіше пригадується ніч перед Трійцею 2007-го року: лише після переговорів між «двома Вікторами та одним Олександром» процес вийшов з глухого кута. На Юлію Тимошенко Президент нині не надто зважає, вочевидь, сподіваючись перемогти її остаточно. От тільки питання: коли? Та, зрештою, чи й справді зможе?..

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ОЛЕКСАНДР ВОЛКОВ:«ТРИВАЄ БАНАЛЬНИЙ ДЕРИБАН ВЛАДИ»

назад »»»