ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА ТУРИСТИЧНА
КОМУ ПІДМОРГУЄ ГІРСЬКЕ ОКО
Гірське око — озеро природного походження. Як зазначено у каталозі заповідних місць Карпат, це його офіційна назва. У місцевих жителів воно має й інші назви — Буковинське, Карпатське, Чорне око. Має воно форму загадкової намистини в обіймах вічнозелених смерек і ялин, які милуються своєю красою у водяному люстерку, що прихистилося біля підніжжя гори Творилець на висоті 1025 м над рівнем моря в Черемошському лісництві ДП «Путильський лісгосп» на Буковині.

27 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ТУРИЗМУ

Загальна площа водного дзеркала — 0,8 га, а створена навколо нього зелена зона смерекового лісу дорівнює 23,5 га, де повністю заборонено суцільні вирубування і проводяться тільки санітарно-оздоровчі заходи.
Туристична дорога до озера пролягає через село Лопушне з села Плоска і йде ліворуч по хребту перевалу вузькою гірською стежкою, якою спускаємось до озера.
Багато чого відомо про Гірське око, але ще більше таємниць залишається не розгаданими. Одна з них — його походження. Переповідають, що це озеро старе, як світ, про нього знали тут ще з діда-прадіда. Як не дивно, але досі нікому не вдавалося з'ясувати його справжню глибину.
Гірське око — добрий слід турботи про природу багатьох безкорисливих ентузіастів, керівників і працівників лісгоспу, які протягом багатьох років зберігають красу незрівнянного екзота. Спрямовують зусилля на впорядкування як озера, так і прилеглої території, під'їзної дороги, спорудження відпочинкового майданчика, ремонт будинку-колиби.
Саме в таких колибах упродовж літа під час випасу худоби на полонинах жили пастухи, чабани й цілорічно лісоруби.
Безпосередньо біля озера протягом години може кілька разів змінюватися погода. Враз налетить хмара, віє прохолодою. Потемніє, зашумить дощ. Аж раптом прояснюється і знову виглядає сонце.
Десь із середини серпня може випасти перший сніг. Так, не дивуйтесь: у цих високогірних місцях сніг першим поселяється на зимівлю і останнім сходить наприкінці наступної весни, а в затінках на нього можна натрапити на початку літа. Якщо буде нагода побувати тут у другій половині червня, дорогою до озера на перевалі Джоголь матимете змогу помилуватися початком цвітіння бузку, дикої яблуні. Вода в озері чиста, холодна. Взимку залишаються незамерзлими деякі краї від берега, куди впадають теплі потічки — теплиці. В озері є форель, короп, карась.
Весняно-літньої пори з раннього ранку новий день благословляють нестихаючим співом лісові птахи. Можлива приємна зустріч із цілим виводком глухарів. В ошатному будиночку, де ви вирішили переночувати, вас зустріне довірлива до людей куниця або мідянка, яку в народі називають так через червоне черевце. Намагайтесь не наступити на неї ногою. Вона першою ніколи не нападе. Прагне уникнути зустрічі з людиною поважна саламандра, вона з'являється перед затяжними дощами. При наближенні до озера у прибережній прозорій воді плавають полохливі тритони. Нічний спокій оберігає своїм у-у-гу-у сова.
Тут не лунатиме постріл. Ведмеді або рисі обирають більш глухі місця. Проте можете знайти сліди оленів, кабанів, зозуль, яким до вподоби вода озера.
Перед сходом сонця босоніж прийдіть до озера, вклоніться і освіжіться водою. Існує легенда, що той, хто омиється з ніг до голови водою, матиме успіх у справах і щастя у коханні. Довіритись силі води спочатку здається лячно. Та прохолодна вода бадьорить. Відчуваєш таку силу тіла і духу, ніби не було позаду десятків стомливих кілометрів шляху примхливою гірською дорогою, яка пролягає уздовж гірських потічків, що несуть свої чисті води у Білий Черемош.
Залишається незабутнім спогад про схід сонця у горах. Перші його промені віншують вершечки смерічок найвищої кучери, чарівним килимом стеляться по її обочах і сягають потічків. Тут ідеально чисте повітря, насичене ароматом лісу, леткими аерофонами і фітонцидами вічнозелених ялин, лікарських трав у поєднанні з живлющою вологою цілющих гірських джерел, що сприяють бадьорості, доброму здоров'ю.
На відміну від минульщини лісоруби живуть зараз у добротних, електрифікованих приміщеннях гуртожитків, забезпечені предметами побуту, ліжками, постільною білизною, споживають гарячі страви. У вільний від роботи час мають змогу послухати радіо, прочитати свіжий номер газети.
У туриста є можливість переночувати у справжнісінькій екзоті-колибі, тимчасовому притулку з елементами сервісу. Все збережено в первісному вигляді, відсутній тільки кальман (у перекладі — гарячий чоловік), нині його обов'язки покладаються на відвідувачів, які спинилися на відпочинок. Кальман постійно підтримував запалену ватру, готував їжу (найчастіше бануш) для лісорубів, прибирав і охороняв приміщення. Горяни кажуть, що бануш у скрутні часи не раз рятував гуцульські родини від голоду. До слова, знову ж таки за давніми переказами, назву ця каша дістала від ґазди (хазяїна) на ім'я Бануш, який її надзвичайно любив. Страва стала у горян улюбленою, рецептом приготування якої вони діляться з усіма охочими.
Ось як готують справжній бануш. Беруть три склянки свіжих вершків і півтори склянки (з верхом) дрібного кукурудзяного борошна. У посудину з округлим денцем, наприклад казанок, виливають вершки (можна сметану), доводять до кипіння і висипають кукурудзяне борошно. Не розмішують, а дають йому обваритися у вершках 4-5 хвилин. Тоді зменшують вогонь до мінімуму й коловими рухами розтирають борошно доти, доки не з'явиться масло. Подають гарячим, густо посипавши тертим овечим сиром чи бринзою. Бануш не можна приготувати заздалегідь, його «колотять», коли вже гості за столом. Ложка, якою їстимете цю смакоту, неодмінно має бути дерев'яна — з липи.
Від ранньої весни і до пізньої осені тут можна збагатитися дарами природи: лісові суниці, афини, гогози, малина, ожина, лікарські трави, білі гриби, лисички, голубинки, хоч косою коси... Є можливість відшукати живицю — цілющий бальзам довголіття і гарант чоловічої міці, яку здавна використовують довгожителі Карпатських гір.

В. КРАВЧУК, працівник ДП «Путильський лісгосп», Г. ЗАСЛАВЕЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• СІМ ПРИРОДНИХ ЧУДЕС
• ПЕРЛИНА ПРИКАРПАТТЯ

назад »»»