ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
В ОБ’ЄКТИВІ — ЖІНКА
У рамках Днів Відня у Львові відкрився ІІІ міжнародний салон художньої фотографії «З Любов’ю до Жінки». Детальніше про цю подію розповів організатор, член Національної спілки фотохудожників України, член Всесвітньої федерації фотомистецтва (FIAP) Юрій Тітовець.

— Пане Юрію, якою є мета фотосалону?
— Головна мета — засобами мистецтва привернути увагу суспільства до жінки, її проблем, підкреслити чарівність, неповторність, оригінальність кожної представниці прекрасної половини людства. За допомогою виставки прагнемо долучитися до розвитку фотомистецтва, викликати зацікавленість світової громади нашою країною як фотомистецьким центром Східної Європи та представити Україну як державу з великим культурним і туристичним потенціалом. У рамках мистецької акції знайомимо українців з роботами всесвітньо відомих фотографів.
— Фотографи з яких країн беруть участь у фотосалоні?
— Одразу хочу зауважити, що на цю подію Львів чекав понад сімдесят років, адже попередня всесвітня виставка художньої фотографії відбулася тут ще у 1937 році. Водночас це перша фотовиставка у Львові, влаштована під патронатом Всесвітньої федерації фотомистецтва та Європейського фотографічного союзу(ISF). У салоні беруть участь понад 300 фотографів з 47 країн світу. На розгляд представлено понад три тисячі робіт. Міжнародне журі, у складі якого були представники Австрії, Чехії, Росії та України, відібрало для виставки двісті найкращих фотографій.
— Хто вже відвідав експозицію?
— Відкриття фотосалону розпочалося театралізованим дійством, представленим у вигляді історичної реконструкції епохи початку ХХ століття. Відвідувачі мали змогу відчути дух Австро-Угорської імперії. Серед запрошених були гості з Австрії, Німеччини, Данії, Чехії, Польщі, Румунії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Росії, Китаю. Окремо хотілося б назвати принцесу Австрії та Люксембургу Аніту фон Хохенберг з чоловіком — графом Андреасом Бордо. Кошти, отримані під час салону, будуть спрямовані у фонд «Збережемо здоров’я жінки», який фінансує дослідження і профілактику захворювання на рак шийки матки.
— За освітою Ви — лікар. А як сталося, що зацікавилися фотографією?
— Фотографією я захполююся з дитинства. Любов до мистецтва мені прищепив батько, який свого часу був фотокореспондентом. У 2006 році в мене виникла ідея представити образ жінки у фотографії, показати жінку на світлинах. До цього проекту долучилися представники Німеччини, Польщі, Канади та України. У першій виставці взяло участь 27 авторів, які репрезентували жіночий образ у різних жанрах. Цей проект був успішним. У 2007 році у другому проекті брало участь уже понад 50 авторів з України, Франції та Польщі. У трьох виставкових залах Львова демонструвалося понад 200 робіт.
— Друга експозиція також виявилася вдалою?
— Так, коли ми підбили підсумки другої міжнародної виставки, яку високо оцінила всесвітня федерація фотомистецтва, то вирішили зробити її ще масштабнішою. Цьогоріч FIAP узяла фотосалон під свій патронат. Майстри з різних країн знають про цю подію, адже вона відбувається за світовими аналогами. Переможці ІІІ салону отримають медалі та відзнаки («Блакитна стрічка») ФІАП, а також медалі та дипломи ISF.
— Основні об’єкти Вашої фотокамери?
— Насамперед — це жінки, їхні образи відтворено в будь-яких стилях: «Портрет», «Жанр» і «Тіло» («Ню»). Окрім цього, мені цікаво знімати закохані пари, їхні переживання...
— А що у Вашому розумінні «Жінка»?
— У своїх думках та справах я керуюся такими словами Є. Севруса: «Життя полягає в любові. Воно починається з любові до матері, а продовжується любов’ю до жінки, дітей, справи... Але лише в любові до жінки народжуються красиві діти, творяться великі справи і не зникає бажання жити. Жінка завжди була і залишатиметься для мене неповторною та таємничою істотою, красу та велич душі якої неможливо збагнути». На мій погляд, жінка має бути інтригою, загадкою, грою, таємницею, цікавинкою на межі з містичністю. Усе це асоціюється з жіночністю. Для мене жінка в мистецтві — це магічна інтимність пастозних мазків Вермеєра, містичні тіні Жоржа де Латура, це динамічна спрямованість Жана Оноре Фрагонара. Це те, що я хочу показати в своєму проекті «З Любов’ю до Жінки».
— Вам позують професійні моделі?
— Будь-хто, окрім професійних моделей. Тому що професійних моделей беруть на фешн, коли потрібно зробити рекламну фотографію. А для художньої фотографії професійна модель є не дуже цікавою. Щоб отримати гарний знімок, необхідно залізти людині в душу, знайти щось чутливе, встигнути його «витягнути» й одразу зафіксувати. Це і є момент істини.
— Чи траплялися цікаві випадки під час зйомок?
— З екстремальних зйомок цікавим є проект, який тепер реалізуємо. Він пов’язаний з тим, що ми хотіли показати жінку в умовах індустріального суспільства. Як тло я вибрав одну з руїн індустріального об’єкта. Жінки були в ренесансних костюмах та в костюмах стилю «всесвіт». Коли моделі виходили в усій красі з руїн, здивовані перехожі вигукували: «Дивіться! У нас тут завелися якісь принцеси!» І справді: серед багнюки, зруйнованих балок раптом — чарівні красуні в розкішних сукнях.
— Ви робите фотосесії за кордоном?
— Мені довелося побувати в румунському містечку Сібіу, яке торік ЮНЕСКО визнало столицею європейської культури. Я хотів показати місто та людей, причому в урбаністичному просторі, який нібито відновлено. Там не було постановочних кадрів. Це була репортерська зйомка. Мені здається, що доробок вийшов цікавим. Одна старенька пані, яка визирала у вікно, помахала мені рукою. Цей момент я теж зафіксував. Сфотографував дівчину-поліцейського в шоломі на мотоциклі. До об’єктива моєї фотокамери потрапив дах одного будинку з майстерно зробленими вікнами, які нагадують очі.
— Чи побачить уся Україна фотосесію з Сібіу?
— Так, після Львова виставка помандрує містами України, а потім поїде до Відня та Сібіу.

Інна БОРИСОВА
також у паперовій версії читайте:

• КВІТИ ЛЮБОМИРА МАРТИНЮКА
• ПРИСВЯЧЕНО ЛУЧАНО ПАВАРОТТІ
• КЛАСИК БІОГРАФІЧНОГО ЖАНРУ

назад »»»