ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
БАЧИЛИ ОЧІ, КОГО ОБИРАЛИ...
Нещодавно у ЗМІ було оприлюднено дані соціологічного опитування Центру соціальних досліджень «Софія»: «Образ влади у свідомості громадян». Із них випливає: щонайменше 70% респондентів вважають, що влада певною мірою корумпована, мало дбає про народ, не дотримується законності.
Про те, чи змінився цей «портрет» порівняно з попередніми опитуваннями, я розмовляю з науковим керівником Фонду «Демократичні ініціативи» Іриною Бекешкіною.

— Якщо я наведу дані опитувань кількох минулих років,— говорить Ірина Еріковна,— ви побачите майже те саме. Наприклад, у вересні 2004-го ми провели опитування на тему «Що заважає розвитку демократії в Україні?» Відповідаючи на це запитання, майже всі респонденти називали корумпованість у всіх ешелонах влади і некомпетентність. Отже, ті самі вади люди бачать і у теперішній владі. І це, незважаючи на те, що за період, що минув після 2004 року, замінено понад 18 тисяч посадових осіб! Одна з головних причин, на мій погляд, полягає в тому, що наша політична еліта існує за принципом таких собі певних груп, а не партій; груп, котрі мають фінансово-економічну природу, до складу яких беруть лише своїх. Тобто далеко не завжди тут на першому місці компетентність, організаторські здібності й відповідальність за доручену справу, часто переважає принцип особистої відданості.
Про такий підхід колись говорили: «Може він і сучий син, але наш...». У подяку за те, що цей «свій» підтримає, коли на чорне кажуть біле, за те, що підтакуватиме, коли обвинувачують невинного, його і на посаді, якій він не відповідає, триматимуть, фінансово допомагатимуть, а на неправомірні дії заплющуватимуть очі. Причому своїм прощають усе. А дарма! Авторитет політичної сили можна підтримати тільки конкретними справами посадовців, котрі її представляють. Треба бути вимогливим насамперед до своїх. Це як у родині. Якщо до дітей є вимогливість, то вони виростають гідними громадянами. А коли батьки вважають, що їхнім дітям усе дозволено, у всьому потурають їм, нічого путящого з них не вийде.
— Ви, бува, не обмовились, коли сказали під час однієї з прес-конференцій, що нашій політичній еліті бракує патріотизму, що вона перетворюється на загрозу для України?
— Не обмовилась. Це я можу повторити. Хіба всі рішення і всіх гілок влади на різних рівнях з точки зору потреб національних інтересів своєчасні, виважені й обґрунтовані? Хто заперечить, що гуманітарний розвиток у нас повільний? Кому не відомо, який у нас рівень дотримання законності?
Прикро про це говорити, але наша держава починає відставати від країн, які на час здобуття Україною незалежності, були далеко позаду. Це, наприклад, Болгарія і Румунія, які стали членами Європейського Союзу. Я була у цих державах і побачила, що навіть наочно вони відрізняються своєю цивілізованістю, тим, як люди живуть. Зарплати у країнах, які стали членами ЄС, вищі, ніж у нас, рівень життя кращий. Не виключаю, що невдовзі вже й Албанія у своєму розвитку пережене нас. Та й стан безпеки нашої держави не може не хвилювати. За твердженням багатьох компетентних експертів, наші Збройні сили не в змозі захистити Україну, якщо раптом хтось нападе. Поки наша політична еліта веде між собою «розбірки», у нас не вирішуються або повільно вирішуються життєво важливі питання. Та це ще півбіди. Не можна забувати про те, що чвари у верхніх ешелонах влади не раз знищували українську державу.
— Як, на Ваш погляд, має бути вирішене питання про посилення захисту нашої країни?
— Вступати до колективної системи безпеки. Маю на увазі НАТО.
— Але ж Ви знаєте, що багато наших співвітчизників проти такого вступу?
— Таку помилкову позицію вони займають тому, що певні політичні сили, які проти вступу до Альянсу, їх постійно переконували, що «це втягне нас у військові дії» або «чобіт НАТО топтатиме нашу землю». Чи знають люди про те, що рішення про вступ у НАТО ухвалюють консенсусом усіх держав-членів, і якщо Україна не дасть своєї згоди на участь у воєнних діях, то Північноатлантичний альянс не зможе їх просто розпочати? Ні, люди цього не знають, адже роз’яснювальної кампанії стосовно цього не ведеться. Багато наших політиків тільки розігрують натовську карту, щоб мобілізувати свій електорат. Окрім того, багато хто не знає, що план дій щодо членства в НАТО — це не лише військові трансформації. Потрібно втілювати велику гуманітарну програму й відповідати усім вимогам цивілізованих країн, бо серед невійськових вимог вступу до НАТО — політична стабільність і демократичні перетворення.
— Яким чином можна убезпечити країну від випадкових людей в політиці й владних структурах?
— Рецепт простий — обирати гідних, справжніх патріотів, компетентних людей, котрі вболівають за інтереси держави і народу. Не продавати свої голоси. Важливо, щоб люди не піддавалися на «харизми» й порожні загальні обіцянки типу «поліпшення життя вже сьогодні», а вимагали від своїх обранців принаймні таких пропозицій, які можна було б контролювати. Найважливіше — здійснювати контроль за діяльністю влади як на загальнонаціональному, так і місцевому рівнях. На жаль, люди часто ототожнюють державу і владу, тобто оцінюють країну за тим, хто нею керує. Винні люди, яких ми обрали,— не впали ж вони з Місяця. Якщо наші обранці не виконують своїх обіцянок, зловживають своїм становищем, тут є частка нашої провини — не вимогливі до них. Тому за те, яку маємо владу, слід покладати відповідальність і на себе.

Розмову вела Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ЧИ ПОТРІБЕН ВАК?
• МІНОР НА ТЛІ ЛИТАВР

назад »»»