ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
А СУДДІ ХТО?
Добір суддів в Україні регулює низка законодавчих актів, але вони не стали надійним ситом, через яке до корпусу служителів Феміди не можуть потрапити некомпетентні особи, такі, що мають судимість і навіть недієздатні.

ЗА ІСНУЮЧОЇ СИСТЕМИ ДОБОРУ СЛУЖИТЕЛЕМ ФЕМІДИ МОЖЕ СТАТИ... ПСИХІЧНО ХВОРИЙ НЕВІГЛАС, КОТРИЙ ПЕРЕБУВАЄ У КОНФЛІКТІ ІЗ ЗАКОНОМ
Правила формування суддівського корпусу визначено Конституцією України, законами «Про судоустрій», «Про статус суддів», положеннями «Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» і «Про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше».

Кваліфікаційний іспит — слабка ланка
Чи означає це, що суддівську мантію одягають саме високопрофесійні кадри? Наскільки процес добору суддів є досконалим? Експерти зазначають: на посаду судді часто вперше призначаються особи, котрі не мають достатнього кваліфікаційного рівня і моральних якостей, що вимагає високий статус вершителя людських доль. Причини такого стану речей криються саме у вітчизняному законодавстві.
Які вимоги до майбутнього служителя Феміди? Він повинен бути громадянином України, не молодшим 25 років, мати вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш ніж десять років, володіти державною мовою, жити в Україні не менше трьох років. До суддів спеціалізованих судів вимоги дещо жорсткіші. Теза про освіту відразу викликає сумніви. Адже ні для кого не секрет, що юристів у нас «готує» будь-хто і будь-де, адже це прибуткова справа. Законодавство, на жаль, не є бар'єром, який би убезпечував суспільство від псевдофахівців на посаді суддів, адже про рівень акредитації ВНЗ у ньому не йдеться.
Пошукувач посади повинен скласти кваліфікаційний іспит. Він має три складові: письмове завдання, співбесіда і запитання до претендента в усній формі. Законом України «Про Вищу раду юстиції» передбачено, що до подання главі держави про призначення громадянина на посаду судді має бути доданий примірник підготовленого ним реферату з питань правознавства і рецензія на нього. Коли врахувати те, що пропозиціями рефератів на будь-які теми обклеєні всі паркани, а їхній вибір в Інтернеті вражає уяву, то навряд чи варто серйозно сприймати цю «працю» як перевірку професійного рівня, наголошує голова фундації «За справедливий суд» Олексій Мазурчак. Не бездоганна ситуація і зі співбесідою — якою вона має бути, в законі не виписано. Так само, як зміст і тип усних запитань.

Процес перевірки кандидатів є недосконалим
Хто не може бути суддею? Згідно із Законом «Про судоустрій» такими є особи, визнані судом обмежено дієздатними чи недієздатними, котрі мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню професійних обов'язків, щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи, або які мають не зняту чи не погашену судимість. Перевірку кандидатів проводять управління Державної судової адміністрації України на місцях, а з 2006 року (після внесення змін до нормотворчих документів) спеціальну перевірку в місячний термін проводить Секретаріат Президента.
Знову-таки законодавче сито виявляється надійним лише на перший погляд. Як переконатись в дієздатності особи, якщо вона постійно змінює місце проживання, а відомості подає лише з останнього місця? Перешкодою до застосування закону є й те, що не визначено, які саме хвороби заважають виконувати обов'язки судді. Вища рада юстиції неодноразово зверталася до Міністерства охорони здоров'я з проханням надати перелік цих недуг, однак відповіді досі не отримала.
Не все гладко й з інформацією про слідчі дії. Проходження матеріалів на кандидатів у судді триває не один місяць, за цей час довідка, видана міліцією, може застаріти. Зрештою, це може статися навіть за один день, якщо пошукувач суддівської посади скоїть злочин. Відомі також випадки, коли претендент відбував покарання в колишньому СРСР, а органи внутрішніх справ такими відомостями не володіють, вони є лише в розпорядженні СБУ, зазначає Олексій Мазурчак.
Отож процес перевірки є недосконалим, забирає чимало часу і не дає стовідсоткової гарантії, що суддівську мантію одягне незаплямована людина.
До цього слід додати ще й той факт, що відомості про вакансії для служителів Феміди є закритими. Хоча охочих стати суддями достатньо, але часто-густо на посаду претендує одна особа або дві особи на три місця, наголошує міністр юстиції Микола Оніщук. Відбувається конкурс не кандидатів, а протекцій, в якому переможцем стає той, хто має більше можливостей вплинути на процес. У законодавстві немає належних механізмів перевірки знань кандидатів у судді, констатує міністр. Повного екзаменаційного тестування на знання судово-правової системи, матеріального і процесуального права не відбувається.
У США пошукувач посади судді не складає жодних іспитів, розповів авторові цих рядків суддя Федерального суду Богдан Футей. Кандидат на посаду судді на рівні штату мусить мати не менше п'яти років адвокатської практики. За цей час виборці можуть переконатись у його професіоналізмі. На федеральному рівні вимога до стажу претендентів вища: 10–15 років. Вони також мають подати перелік не менше 15 справ, у яких брали участь як адвокати. Це теж є показником їхньої кваліфікації.

Анонімне тестування — панацея від некомпетентності
В Україні останнім часом обговорюється запровадження тестової системи при складанні кваліфікаційного іспиту. Суддівська спільнота наводить контраргументи такому нововведенню: чинним законодавством не передбачається такої форми. У ст. 91 Закону «Про судоустрій України» йдеться саме про кваліфікаційний іспит із трьох складових, тож підміняти будь-яку з них тестом недоцільно. Аби перейти до тестової форми, потрібно внести відповідні зміни до законів «Про судоустрій» та «Про статус суддів». Чого в цих деклараціях більше — вимог зробити тестування легітимним чи спроб ухилитися від його запровадження? Деякі служителі Феміди навіть прогнозують, що тести не сприятимуть виявленню рівня професійної підготовки претендента, натомість нівелюють процес виявлення здібностей особи до аналітичного мислення.
Важливим аргументом на користь нової форми перевірки знань майбутніх суддів, на переконання Миколи Оніщука, було анонімне тестування нотаріусів. Останні іспити, проведені в Києві, в Криму, в Полтаві, Вінниці, Житомирі засвідчили, що цей вид іспиту є водночас ефективним способом позбутись корупції, адже в такому разі вдається уникнути суб'єктивної оцінки з боку членів екзаменаційної комісії. З тих, хто проходив анонімне тестування, аби здобути допуск до професії нотаріуса, лише третина кандидатів успішно подолала іспит. До слова, екс-міністр юстиції Олександр Лавринович, розмірковуючи про необхідність вдосконалення процедури добору суддів, також назвав дві складові: конкурс і тестування.
Запроваджувати новацію не доведеться з чистого аркуша — Академія суддів України, що діє при Державній судовій адміністрації, 2005 року розробила проекти «Тестів для кандидатів на зайняття посади професійного судді» та «Положення про тестування кандидатів на посаду професійного судді».
Нинішній професійний рівень суддів не відрізняється від рівня представників інших юридичних професій, а іноді є гіршим. Микола Оніщук бачить вихід у зміні наявної системи доступу до суддівської професії. Він має здійснюватися відповідно до щорічного запиту Державної судової адміністрації з урахуванням потреби в суддівських кадрах. З іншого боку, потрібно запровадити жорсткі кваліфікаційні вимоги та відбір на конкурсних засадах.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• ЗАТЯГУВАННЮ РОЗГЛЯДУ СПРАВ БУДЕ ПОКЛАДЕНО КРАЙ
• НЕНАЛЕЖНУ ПОВЕДІНКУ СУДДІ — ПІД ОСОБЛИВИЙ КОНТРОЛЬ
• НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ — ВАЛ ПОЗОВІВ ЧЕРЕЗ НЕДОПЛАТИ НА УТРИМАННЯ НЕМОВЛЯТ
• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО

назад »»»