ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
УСІ НА БОРОТЬБУ З БРАКОНЬЄРАМИ!
Найближчим часом Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності має розглянути поправки до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які, на думку авторів законопроекту, мають посилити протидію браконьєрству.

Протягом усієї епохи незалежності нашому народові було якось не до збереження популяції диких тварин — самим би якось зберегти свою популяцію, тому спадок, що дістався нам від УРСР, нині має куций вигляд. Так, з 1991 року в результаті масового браконьєрства чисельність мисливських тварин скоротилася, залежно від виду, на 30–70 відсотків. Наприклад, зубрів поменшало утричі, ведмедів — удвічі, постраждали також олені, лосі, козулі, дикі гуси й качки. Рибу у воді, звичайно, ніхто не лічив, але, за експертними підрахунками, в усіх наших річках, озерах, ставках і морях браконьєри щороку відловлюють 197 тисяч тонн риби, що майже дорівнює її річному промисловому виловленню, який становить 200 тисяч тонн.
На заваді браконьєрам стоять аж два кодекси України — кримінальний та адміністративний, і про деякі їхні статті варто розповісти докладно.
Стаття 248 ККУ називається «Незаконне полювання», за яке можна отримати мінімум 1700 гривень штрафу, максимум п’ять років позбавлення волі з конфіскацією знарядь і засобів полювання, а також усієї здобичі. Про риб потурбувалася наступна за ліком стаття під номером 249 — «Незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом». Тут нижня планка покарання така сама, зате верхня трішки менша — до трьох років позбавлення волі, але теж з конфіскацією. За цими статтями щороку під суд йде така мізерна кількість людей, що порахувати їх вистачить пальців якщо не двох рук, то, напевно, трьох. Та й нагальної потреби якось удосконалювати саме цей кодекс немає. Чого не скажеш про адміністративний кодекс, до якого пропонується внести зміни.
У цьому плані в КУАП найбільш уживаною є його ст. 85 — «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу». Щороку її «клієнтами» стають близько 11 тисяч мисливців і 100 тисяч рибалок. Бо сама стаття складається з п’ятьох частин, дві перші її частини стосуються мисливства, а дві наступні — рибальства.
Якщо, скажімо, людина полювала без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час або забороненими знаряддями чи способами, вона може відбутися чи то попередженням, чи штрафом до 510 гривень. Та якщо при цьому вона спіймала, забила чи поранила тварину, то штраф зростає до 850 гривень, крім того, можуть конфіскувати рушницю чи іншу зброю або знаряддя і, звичайно, здобич.
За порушення правил рибальства штрафи такі ж, а конфіскація знарядь і засобів застосовується у разі грубого їхнього порушення: коли використовували вогнепальну зброю, струм, вибухові чи отруйні речовини, або якщо вилов перевищував установлені ліміти.
Отже, стаття непогана, проте закон лише тоді хороший, коли є механізм його виконання. У разі з адміністративними правопорушеннями цей процес складається з двох етапів. Перший — виявлення порушника і складення на нього адмінпротоколу. Другий — розгляд справи і накладання на порушника стягнення. В Кодексі цьому питанню присвячена глава 17 — «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення». Там сказано, що за ст. 85 КУАП справи розглядають органи рибоохорони і органи мисливського господарства, які знаходяться в структурі Міністерства охорони природи та навколишнього середовища. У разі, коли правопорушення настільки серйозне, що за нього можуть накласти не лише штраф, а й конфіскувати майно, то справу вже розглядає суд.
Проте нам цікаво не тільки те, хто накладає стягнення, а й те, хто має право складати адмінпротокол. Тобто хто безпосередньо ходить у рейди по лісах і водоймах, аби спіймати браконьєра. Про це йдеться у ст. 255 КУАП. Там сказано, що за браконьєрство мають право складати протоколи також органи рибоохорони і органи мисливського господарства. Саме цей пункт статті якраз пропонують доповнити автори законопроекту.
Річ у тім, що до кінця 1980-х років таке право, крім них, мали ще громадські лісові інспектори, громадські мисливські інспектори й громадські інспектори органів рибоохорони. Їх зазвичай вербували з числа активістів товариств мисливців і рибалок, і вони складали третину протоколів про адміністративні правопорушення у справах про браконьєрство. Це була суттєва допомога державі. Але потім вони цього права були необґрунтовано позбавлені. Цікаво, що сам інститут громадських інспекторів лишився і у них навіть залишилося право складати адмінпротоколи, але не за ст. 85 КУАП, а за іншими статтями, які стосуються, скажімо, перевищення лімітів використання природних ресурсів і вживаються в адміністративній практиці вкрай рідко.
Тож автори поправок до кодексу логічно вважають, що повернення колишніх прав громадським інспекторам дасть змогу мобілізувати додаткові можливості й суттєво протидіяти браконьєрству. Але так, на жаль, вважають не всі. Подібний законопроект вносили до Верховної Ради взимку цього року, він зустрів нерозуміння з боку Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, через що був відхилений. Ініціатори внесених змін вважають, що причина банальна — серед керівників названого комітету є депутати з числа не лише запеклих мисливців, а й власників величезних мисливських угідь. Цим людям, напевно, не до вподоби будь-які закони, які могли б зіпсувати настрій браконьєрам. Утім, чи справді це так, зможемо переконатися найближчим часом.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД
• ГУБОЗ ОГОЛОСИВ ВІЙНУ «КОНВЕРТАЦІЙНИМ ЦЕНТРАМ»
• КИЇВСЬКІ РАБИНІ

назад »»»