ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
СТЕПОВИЙ САМОЦВІТ — «АСКАНІЯ-НОВА»
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна розміщений у Чаплинському районі Херсонської області на площі 33307,6 га, що дорівнює 0,05% території степової зони, яка, у свою чергу, становить 40% території України. 1985 року ЮНЕСКО видано сертифікат на внесення заповідника до світової мережі біосферних резерватів. Указом Президента України (1993 р.) затверджено статус біосферного заповідника «Асканія-Нова». Головне для заповідника — збереження єдиного в Європі типчаково-ковилового степу. Ім’я засновника — Ф. Е. Фальц-Фейна, заповіднику присвоєно 1994 року постановою Кабінету Міністрів України.

До одних із найбільш трансформованих людиною територій України належить Надчорномор’я, включаючи степовий монотонно-рівнинний простір між річками Дніпром і Молочною — привабливий у господарському відношенні й водночас історично та природно значущий регіон. Від часів Аратти, Оріяни, Ольвії, Артанії — незрівнянно багата історія цього краю. Це землі, де жили племена царських скіфів, проходили сармати, готи, гуни, авари, печеніги, половці.
За словами публіциста М. Надєждіна, «Північне Причорномор’я сміливо витримає суперництво з найбільш класичними країнами земної кулі й в деяких відношеннях утримає за собою першість. Північна околиця Чорноморського басейну, цей величезний пустельний простір... напоєний пам’яттю всіх віків, витоптаний слідами всіх народів».

Географія з історією
Історія біосферного заповідника бере початок з часу вилучення відомим німецьким землевласником Фрідріхом Фальц-Фейном з використання 1528 десятин своїх пасовищних угідь. Ділянку цілини в урочищі Кролі він почав охороняти після закінчення університету (1889 р.). Але через урочище Кролі раніше проходив Чумацький шлях і за пропозицією вченого-ботаніка Йосипа Пачоського Фальц-Фейн пізніше заповідає нові ділянки. Цю чи попередню дату можна вважати початком організації першого заповідника в Російській імперії.
«Райським садом» називали Асканію-Нова ще до Жовтневої революції 1917 р. Навіть цар Микола ІІ приїжджав побачити цей рай на власні очі, назвавши Асканію «картиною із Біблії». У революцію і громадянську війну Асканія-Нова переживала страшні лихоліття. 1919 року керівник більшовицького уряду України Раковський підписує декрет «Про оголошення колишнього помістя Фальц-Фейна «Асканія-Нова» народним заповідним парком». У важкий для заповідника час, у червні 1919 р., українські більшовики відправляють бронепоїздом до Асканії 700 тис. рублів. А вереснем 1925 р. голова Ради праці й оборони СРСР Каменєв розпорядився на потреби заповідника перерахувати 157 тис. 762 рублі.
1921-го голова Ради народних комісарів УРСР Раковський підписує новий декрет щодо оголошення «Асканії-Нова» державним степовим заповідником Української радянської соціалістичної республіки.
У вересні 1929-го тодішній директор заповідника Володимир Станчинський на І Всеросійському природоохоронному з’їзді виступив із пропозицією щодо реорганізації «Асканії-Нова». Ця ідея була реалізована — у 1931 р. створено Степовий інститут. Ідея чудова! Її б нині та в життя! Але тоді В. Станчинський для заповідника зробив «ведмежу послугу», бо це означало фактично його ліквідацію (незадовго він трансформувався в Інститут тваринництва «Асканія-Нова»). Після цього мине чимало часу, перш ніж 1983 р. постановою президії Південного відділення Всесоюзної академії сільгоспнаук цей інститут реорганізують у біосферний заповідник.
* * *
ДОВІДКОВО. Згідно зі ст. 17–18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери. Вони створюються на базі природних заповідників, національних природних парків, інших категорій територій та об’єктів природно-заповідного фонду і належать до всесвітньої мережі біосферних резерватів.
* * *
У біосферному заповіднику з метою встановлення диференційованого режиму охорони, відтворення і використання його території виділяються функціональні зони: заповідна, буферна, зона антропогенних ландшафтів, а також зона регульованого заповідного режиму. Це відрізняє його від природного заповідника, де ніякого зонування не проводиться; тут одна зона — заповідна. Буферна зона виділяється для запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях. Біосферні заповідники нині набули особливого «іміджу», завдяки тій важливій ролі, яку вони виконують у розвитку науково-пізнавальної форми рекреації (туризму). В їхній буферній зоні можлива обмежена екскурсійна діяльність. Зона антропогенних ландшафтів (традиційного природокористування) включає території, де ведеться активна рекреаційно-господарська діяльність під обов’язковим екологічним контролем працівників заповідника. Діяльність біосферних заповідників координується організацією ООН — ЮНЕСКО. Її рішеннями біосферні заповідники України внесено до світової мережі біосферних резерватів.

Путівник по заповіднику
Лівобережжя Причорноморської низовини, де знаходиться біосферний заповідник «Асканія-Нова»,— майже плоска рівнина. Адже маємо терасу, вироблену давнім (неогеновим) морем. Після відступу, до цього дня, море «не приходило», а настав тривалий континентальний період. У цей час поверх морських відкладів сформувався товстий плащ (до 20 м) лесу. Унікальна порода — лес: ніжна на дотик, пориста, жовто-палевого кольору, утворює вертикальні стінки при розмиві. Як ця порода утворилася за мільйони років? Існує чимало гіпотез і теорій (еолова, або вітрова; водно-льодовикова та ін.), понад сотню років точаться наукові суперечки.
На лесі після льодовикового періоду (300 тис. років тому найбільший льодовик доходив від Скандинавії до нинішнього Дніпропетровська) утворились, у співучасті зі степовою рослинністю, найродючіші у світі ґрунти — чорноземи (до семи відсотків гумусу, а було колись і держав). Заповідник «Асканія-Нова» знаходиться на південній межі чорноземної зони, при її переході до темно-каштанових ґрунтів (87,7% території заповідника) сухого полиново-злакового (південного) степу.
Найголовніше для Асканії-Нова, особливо у літню спеку,— вода. Поверхневих водних потоків немає, є підземні. Перший водоносний горизонт найбільш мінералізованої води (для господарських потреб) знаходиться на глибині до 25 м. Питну воду «дістають» 40–80-метровими артезіанськими свердловинами.
У плані «Асканія-Нова» (власне, заповідна) нагадує фантастичний літальний апарат, який завис над степами України. Насправді заповідний степ складається з трьох відокремлених частин: «Північної», «Південної» (з ділянками «Стара» та «Успенівка») і Великого Чапельського поду. «Північну» і «Південну» ділянки розділяє автодорога загального користування: Асканія — Чкалово (яка є «рудиментом» у заповіднику). Ці, єдині в Європі, абсолютно заповідні ділянки збереженого від плуга первинного типчаково-ковилового степу разом становлять 11054 га.
У дикому степу зростає 478 видів вищих рослин, що створює неповторний букет запахів і зорового різнобарв’я. Переважають багаторічники (51%). До Червоної книги України занесено 13 видів. Зокрема, з «червонокнижних» в асканійському степу квітують навесні тюльпани: Шренка — червоні квітки, рідше жовті або білуваті, і скіфський — ендемік, більше ніде в Україні не росте, тільки в «Асканії-Нова»! Багатство орнітофауни заповідника представлене 272 видами. Так, у буферній зоні останнім часом мешкало понад тисячу особин дрохф. А що робиться на час осіннього перельоту птахів, які зупиняються (і навіть зимують) у Великому Чапельському поді! Це тільки треба бачити. Директор Віктор Гавриленко демонстрував мені відзняте на кінокамеру. Фантастичний, багатотисячний пташиний ґелґіт лавиною, темною грізною хмарою висить і з криком, шумом опускається над Чапельським подом.
Певна річ, така дичина і мисливців (точніше браконьєрів) приманює в округи заповідника. Окремо слід писати про те, як служба державної охорони природно-заповідної установи бореться з цим ганебним явищем, насамперед у буферній зоні заповідника, де полювання протизаконне. Начальник цієї служби Володимир Здоровець (офіцер міліції у відставці) показував мені простріляний інформаційно-охоронний аншлаг зі слідами від автоматної черги.

Архітектура краси
Дендрологічний парк «Асканія-Нова» за 115 років існування набув великого значення як осередок збереження рідкісних і малопоширених деревних рослин на крайньому півдні степової зони України, місце екологічного просвітництва сотень тисяч відвідувачів.
Дендропарк складається з трьох різновікових масивів — старого ботанічного парку, лісостепового рідколісся з дібровами, нового парку. Ці масиви відрізняються видовим складом насаджень, структурою деревостанів, планувальним вирішенням своїх композиційних центрів. Їх об’єднує одне — вони гармонійно вписуються в оточуючий степовий ландшафт і створюють враження природних насаджень.
Старий ботанічний парк — зразок ландшафтного парку вільного планування з деякими елементами регулярності. Ділянка парку, прилегла до будинку колишньої економії, була розбудована у регулярному стилі. Інша частина паркового ансамблю вирішена в ландшафтному стилі. Йому притаманне чергування ландшафтів лісового і паркового типів, відкритих і закритих просторів, мальовничих галявин, деревних масивів, груп і окремих дерев та кущів на тлі водної поверхні ставу та іригаційної мережі відкритого арикового типу.
Новий парк закладено в ландшафтному стилі за гармонійного поєднання деревних насаджень з галявинами, системою озер, гірок та іншими елементами садово-паркових композицій. Його територія вміщує каскад ставків, величезні галявини, рукотворні пагорби, з вершин яких можна бачити увесь парк. Про давню історію Таврії нагадують половецькі пам’ятки — загадкові кам’яні статуї.
У зоологічному парку «Асканії-Нова» (площа 61,6 га) налічується понад чотири тисячі особини 118 видів, підвидів, форм і порід тварин. Його колекція є найбільшим в Україні джерелом поповнення дикими тваринами вітчизняних зоопарків, інших природоохоронних установ.

У семи няньок...
І дендропарк, і зоопарк «Асканії-Нова» входять до складу буферної зони заповідника, що не відповідає вище згадуваному Закону «Про природно-заповідний фонд України». Порушення закону? Так. Але інакше й бути не може. Структура заповідника склалася історично, від часу його заснування. Значить, практична логіка диктує необхідність розробки проекту окремого Закону України «Про біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна». У світі є прецеденти.
Але чому досі немає проекту такого Закону? Біосферний заповідник «Асканія-Нова» знаходиться у підпорядкуванні Української академії аграрних наук (УААН). У заповідній справі держави мало не суцільний розлад, що насамперед пов’язано з підпорядкуванням природно-заповідних установ різним відомствам. Неодноразово говорилося, що треба невідкладно почати роботу з організації єдиного державного органу управління заповідною справою (з передачею йому всіх відповідних установ) державної структури, з якої можна спитати і вимагати серйозної, зокрема законотворчої, діяльності.
У біосферному заповіднику «Асканія-Нова» активно практикується науково-пізнавальна рекреація. Максимум відвідувачів — 190 тис. за річної норми 100 тис. Загалом туристичний потік до заповідника зріс із 15 тис. у середині 1990-х, до 75 тис. відвідувачів на рік.
Біосферний заповідник, зокрема, пропонує екотуристичні послуги — екскурсії за маршрутами: зоологічним і дендрологічним парками; у Великий Чапельський під до табунів диких тварин мікроавтобусом або кінним екіпажем; у заповідний степ екологічною стежкою. Біосферний заповідник також організовує тематичні екскурсії з науковими співпрацівниками у степ, зоо— і дендропарки.
Екскурсії у заповідний степ організовуються тільки для вчених, фахівців, студентів, що цілком виправдано. Адже у місця незайманої природи, що ідентифікуються в уяві духовно багатої людини зі святістю, відтак сакральністю, «зелена» вулиця людям розумним і добрим. Про це неодноразово йшлось у наших публікаціях.

Мандрівка у непізнаване
На завершення розповіді хочу поділитися враженнями від службового відрядження у цей заповідник. У межах його території — порядок. Особливо це стосується зоопарку: чисто, прибрано, тварини доглянуті. (Не те, що у Київському зоопарку).
...Ще тільки в Асканії світає, біжу у зоопарк. Там прибирають у вольєрах, годують тварин. Директор біосферного заповідника Віктор Гавриленко вимогливий до себе і підлеглих, порядний і принциповий. Пам’ятаю, як захоплено Віктор Семенович розповідав і показував мені колишню садибу Ф. Фальц-Фейна. Зараз вона відновлюється (дах під червоною черепицею, стіни з добротної цегли справляють приємне враження). Як переконаний романтик, він говорив про майбутній науковий музей заповідника.
Чимало приємного і цікавого бачив я у заповіднику. Та найбільш пам’ятне і значуще — зустрічаю якось, ще вдосвіта, у зоопарку місцевого доктора наук Євгена Стекленьова. Розговорились. Про Стекленьова мені розповідали працівники зоопарку: Євген Петрович зранку бере з собою харч і йде годувати тварин, а потім із біноклем спостерігає за ними у Чапельському поді. «Вони для мене,— ділиться Євген Петрович,— суттєва компонента життя, своєрідний психологічний стимулятор».
...Якось ще зночі пішов у степ сам. Спочатку було якось лячно, незвично. Адже наодинці з диким степом. Чомусь довго не сходило сонце. Згодом почали доноситись звуки машин. Хотів усамітнення — і тут його немає. Невдовзі на обрії виринули лісосмуги. Виходить, 11054 га заповідної цілини недостатньо, щоб на короткий час сховатися від довколишнього життя.
Сонце все не сходить. Врешті, підійшов до «скіфського» кургану. Обережно наближаюсь до прадавнього кам’яного ідола. Його очима на мене дивляться перетерті на порох жорнами історії насельники цих степів: алани, люди ямної й катакомбної культур, індо-арії прадавньої Аратти. І враз виповзає сонце. Дух Землі й Всесвіту зійшлись на кургані!
Воістину духовний контакт із непізнаним світом заповідного степу, перевтілення матеріального єства людини в його протилежну субстанцію — вічність (до і після життя). Лише Богові зрозуміла дика природа! Наяву — емпіричне підтвердження філософії І. Канта, Г. Гегеля про непізнавані «речі у собі».

Володимир ГЕТЬМАН
також у паперовій версії читайте:

назад »»»