ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ'Я
ПРИЧИНИ РІЗНІ, ТРИВОГА ОДНА
Надходить осінь, яка споконвіку була порою весіль. А я раз у раз із сусідньої квартири чую: «Набридло! Розлучатимусь!». Цю суперечку веде подружжя, стаж спільного життя якого налічує понад п’ять років. Проте і статистика свідчить: найбільша кількість розлучень припадає на сім’ї зі стажем шлюбу від п’яти до десяти років. Деякі дослідники стверджують, що за рівнем стресу розлучення стоїть на першому місці, обганяючи втрату близьких.

Усі ми спостерігали моменти, як із РАГСу в оточенні родичів і друзів виходять щасливі наречені. Всі щиро бажають новій подружній парі великої й вдалої життєвої дороги. Але чи стане вона такою?
Статистика свідчить, що водночас зі зростанням числа зареєстрованих шлюбів збільшується і кількість розлучень, особливо у великих містах. Це своєрідне шлюбно-розвідне сальдо позитивним не назвеш. Адже за кожним розлученням — людські долі, нерідко трагедії, причому в більшості своїй зовсім молодих людей. Страждає він, вона, а найбільше діти.
У сучасних дослідженнях робляться спроби проаналізувати причини подружньої невірності. По-перше, нове кохання. Ця причина подружньої невірності характерна для шлюбів, де кохання було незначним або відсутнім (вимушені браки, засновані на вигоді, страху самотності). На другому місці — відплата. За допомогою зради реалізовується бажання помститися за невірність чоловіка, щоб відновити почуття власної гідності. Далі у цій класифікації значиться зганьблене кохання. У шлюбних стосунках відсутня взаємність. Один із подружжя страждає від неприйняття його кохання, почуття без взаємності. Це спонукає вгамувати почуття в іншому партнерстві, де можлива взаємність. На четвертому місці — пошук нових любовних переживань, зазвичай характерний для подружжя зі значним стажем, коли почуття «потьмяніли». Це можливе також у сім’ях із такими нормами, коли від життя береться все можливе. Варіантом може бути наслідування красивого життя зарубіжних зразків, сексуальної свободи. Розглядається і тотальний розвал сім’ї. Зрада тут — фактично результат створення нової родини, коли перша сім’я сприймається нежиттєздатною. Мотивом для розлучення може слугувати і випадковий зв’язок, коли зрада не характеризується регулярністю і глибокими любовними переживаннями.
Словом, скільки людей — стільки й доль, скільки розлучень — стільки причин, зазначають психологи. Але розлучення в сім’ї, де є діти,— випробування у багато разів серйозніше. Адже треба вдавати, що все гаразд. Дитина не в змозі зрозуміти, як нероздільна частина його життя (мама і тато) може розвалитися. Щоб не зруйнувати відчуття стабільності, важливо після розлучення, як кажуть, тримати себе в руках. Часто, відчуваючи жалість до дитини, її починають надто опікати або ставитися майже як до хворої. Але може відбуватися і навпаки: батьки, влаштовуючи нове особисте життя, відсувають процес виховання на потім, повністю передаючи дитину бабусям. Це створює у малюка відчуття нестабільності й може сприяти виникненню невротичних розладів.
До речі, як стверджують працівники РАГСів, у женихів і наречених вікової межі немає. Наприклад, був випадок, коли реєстрували шлюб, а «молодим» було по вісімдесят чотири роки. А ось багато юних пар не прагнуть узаконити свої взаємини. Не поспішають перекладати на себе всі пов’язані із законним шлюбом турботи, особливо коли немає надії на те, що сім’я виявиться міцною.

Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ЯБЛУКО ВІД ЯБЛУНІ, або ЯК ВИЙТИ ІЗ ЗАМКНЕНОГО КОЛА
• ГАРЯЧА ТОЧКА В ОСЕЛІ
• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО

назад »»»