ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
НА СТОРОЖІ ЗАКОННОСТІ

ПЕРЕБУВАЮТЬ ОРГАНИ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ, ПОПЕРЕДЖАЮЧИ Й РОЗКРИВАЮЧИ ЗЛОЧИНИ І ПРАВОПОРУШЕННЯ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Які причини і обставини призвели до його створення? Які завдання покладені на нього? Що роблять військові правоохоронці для того, щоб у військових колективах неухильно дотримувалися букви закону?
На ці та інші, не менш злободенні запитання, ми попросили відповісти начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України — начальника Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України генерал-майора Федора Макавчука.
— Створення нашої служби було зумовлене низкою причин,— говорить Федір Федорович.— Наприклад, у 2001 році (за рік до створення ВСП) до несення патрульної служби в населених пунктах, у яких дислокувалися військові частини, охорони заарештованих на гауптвахтах, а також інших заходах, пов’язаних з підтриманням у гарнізонах правопорядку, залучали близько 10 тисяч військовослужбовців. При цьому вони, звісно, відволікалися від виконання основних своїх обов’язків. Чимало офіцерів виконували ще й обов’язки військових дізнавачів. Вони, не маючи відповідної освіти, досвіду роботи, виконували (за великим рахунком) роль слідчих і цілком залежали від своїх командирів. Це часто призводило до того, що останні, користуючись своїм службовим становищем, змушували підлеглих приховувати різні правопорушення, а інколи й злочини, скоєні в частинах.
Донедавна однією з гострих проблем були самовільні залишення частин солдатами-строковиками. Їхній розшук представниками частин і підрозділів вели незадовільно, було чимало й інших проблем, пов’язаних з дотриманням у військових формуваннях МО чинного законодавства, військових статутів і наказів міністра оборони. Словом, вони послужили поштовхом для створення структури, яку маю честь нині очолювати. Тепер органи дізнання ВСП, які розслідують скоєні військовиками злочини, зовсім не залежні від командування частин.
— Скажіть, які завдання покладені на службу?
— Гадаю, назва говорить про її призначення. Якщо говорити конкретніше, то, як сказано в законі, що регламентує нашу діяльність, головними нашими завданнями є забезпечення правопорядку і військової дисципліни в місцях дислокації частин ЗС, військових містечках, на вулицях міст, запобігання правопорушенням і злочинам з-поміж військовослужбовців, а також протидія диверсійним проявам і терористичним актам на військових об’єктах.
— Чи враховували досвід військових комендатур, які наша армія успадкувала від Радянської? Адже раніше саме вони, комендатури, виконували найбільшу частину завдань, покладених нині на вас...
— Ми постали не на порожньому місці: у 2002 році в складі Збройних сил було близько 40 військових комендатур, майже 80 гарнізонних і військових гауптвахт, 70 інспекцій безпеки дорожнього руху. На їхній базі було створено Військову службу правопорядку.
— Хто стояв біля її витоків?
— Була створена робоча група, до складу якої увійшли генерал-лейтенант О. Фоменко, генерал-майори Усман Уразов та Юрій Шаповал, чию ідею щодо створення ВСП підтримали міністр оборони і начальник Генерального штабу ЗС України. Вони переконливо аргументували необхідність її існування. Згадуючи той, не такий далекий час, скажу, що в стислі терміни було виконано великий обсяг роботи. Офіцери Головного управління відвідали понад 80 гарнізонних комендатур, 60 гауптвахт, зустрілися з начальниками гарнізонів, вносячи конкретні пропозиції щодо їхнього подальшого використання. Звісно, не обходилось і без проблем. Приміром, при формуванні територіальних управлінь, зональних відділів і відділень. Офіцерів, які бажали в них служити, вистачало, оскільки багато частин розформовувалися. Проте лише одиниці з претендентів мали юридичну освіту і досвід провадження дізнання. Та, попри всі труднощі, ми швидко впоралися з покладеним на нас завданням.
— Розкажіть, будь ласка, що представляє нині Військова служба правопорядку у Збройних силах України, яких успіхів досягли у зміцненні правопорядку і дисципліни у військах?
— Офіцери, що служать у Головному управлінні, безпосередньо керують ВСП. Їм підпорядковані центральне управління ВСП по Києву і області, чотири територіальні управління, які знаходяться у Львові, Одесі, Чернігові та Сімферополі, а також центр спеціального призначення, навчальний центр і дисциплінарний батальйон.
— Але ж, Федоре Федоровичу, військові частини дислокуються не лише в столиці і містах, що Ви назвали...
— Так, вони є в багатьох населених пунктах України. Зважаючи на це, згадані територіальні управління, які знаходяться в Західному, Південному, Північному регіонах, а також у Автономній Республіці Крим, мають у своєму складі зональні відділи і відділення. Вони розташовані там, де є частини. Словом, існуюча структура ВСП дає змогу тримати під контролем практично всі гарнізони Збройних сил, звичайно, в межах визначених чинним законодавством повноважень. Ми також маємо у своєму складі підрозділи охорони, патрульно-постової служби, безпеки дорожнього руху, дізнання, спеціального призначення.
— Їхні назви говорять самі за себе. Одначе про підрозділ спеціального призначення хотілось би почути трохи більше. Чи інформація про нього є надто секретною і не підлягає розголошенню?
— Цей підрозділ було створено наприкінці 2005 року і місцем його дислокації обрано Київщину. Головними його завданнями є участь в організації та проведенні заходів протидії диверсіям і терористичним актам у військових частинах ЗС України, а в особливий період — боротьба з диверсійно-розвідувальними групами противника, забезпечення (в деяких випадках) у взаємодії з управлінням Державної охорони України, гарантування безпеки керівництва держави під час перебування на військових об’єктах. А ще гарантування безпеки проведення міжнародних командно-штабних навчань, інших заходів. Зважаючи на важливість завдань, покладених на цей підрозділ, він укомплектований переважно офіцерами. Їхній професійний рівень не викликає жодних сумнівів, у чому легко переконатись, хоча б раз побувавши на заняттях з вогневої, спеціальної підготовки. Цей підрозділ тісно співпрацює з СБУ, МВС, іншими силовими відомствами нашої держави. З відомих причин не можу детальніше розповісти про його здобутки, але скажу: завдяки людям, які проходять в ньому службу, вдалося запобігти чимало різних НП.
— За часів колишнього Союзу в Києві дислокувався так званий дисциплінарний батальйон, у якому проходили службу військовики-строковики, що скоїли злочини і були засуджені військовими трибуналами. Нині цей батальйон знаходиться у складі ВСП.
— Так, у 1958 році було створено 31 окрему дисциплінарну роту, де проходили службу солдати й сержанти, які скоїли злочини. У 1986-му вона була переформована в дисциплінарний батальйон. Нині тут відбувають покарання засуджені військовослужбовці. Термін перебування — від шести місяців до двох років. Це — унікальна частина. Наприклад, про те, що молода людина проходила тут службу за рішенням суду, в жодному документі не робиться відмітки. Це означає, що ніхто й ніколи не знатиме про те, що у неї були проблеми із законом. За винятком хіба що батьків. Факт перебування в дисциплінарному батальйоні ніколи не стане на заваді у реалізації певних життєвих планів, як це часто буває з тими, хто за гріхи молодості розплачувався позбавленням волі в колоніях.
— Зараз Міністерство оборони України тісно співпрацює з військовими відомствами інших держав. Чи бере участь в цій співпраці військова служба правопорядку?
— Звичайно. Почалася вона ще тоді, коли ВСП тільки створювалася. Щоб уникнути помилок і прорахунків на цьому шляху, ми ще на початку формування її організаційної структури, визначення обов’язків посадових осіб, завдань, що покладалися на підрозділи, вивчили досвід своїх колег з інших країн. Звісно, що враховували свої особливості, можливості Міністерства оборони щодо фінансування служби тощо.
За не такий тривалий час свого існування ВСП налагодила тісну співпрацю з аналогічними структурами армій Польщі, Франції, Італії, Словаччини. Наші військовослужбовці виконували відповідальні завдання і за кордоном, наприклад, в Іраку, коли там перебував наш військовий контингент. Там до сфери їхньої відповідальності належало майже 30 районних і місцевих поліцейських дільниць. Спільно з американцями наші офіцери організували і провели кілька циклів навчальних курсів, на яких було підготовлено понад 200 фахівців цивільної поліції. Зараз, коли український контингент відсутній у цій державі, наші фахівці продовжують виконувати покладені на них обов’язки.
Україна, попри труднощі, рухається до набуття членства в НАТО. Ми не можемо залишатись сторонніми спостерігачами цього процесу: до програм підготовки окремих підрозділів служби запроваджено вивчення іноземних мов, насамперед англійської, що сприятиме досягненню взаємодії між підрозділами ВСП ЗС України та аналогічними підрозділами Північноатлантичного альянсу. Вони, до речі, мають значно більший досвід не лише у виконанні правоохоронних функцій на теренах своїх держав, а й щодо застосування в різних миротворчих та інших операцій в усіх куточках світу. Варто зазначити, що в американців, німців, італійців немає ніяких таємниць від нас і вони охоче діляться цим досвідом із нами. Більше того, надають можливість нашим фахівцям удосконалити свою професійну підготовку у своїх навчальних центрах.
Розглядається питання про участь наших підрозділів у складі міжнародних формувань військової поліції, а також створення окремих підрозділів, які виконуватимуть функції військової поліції за межами нашої держави. Задля цього у навчальному центрі військової жандармерії Війська Польського українські офіцери пройшли відповідну підготовку з перспективою проходження служби у підрозділі військової поліції.
— Вашій службі виповнилося шість років. Отже, Федоре Федоровичу, розкажіть про її успіхи щодо зміцнення правопорядку і дисципліни, які плани на майбутнє?
— Протягом минулого року у Військовій службі правопорядку було зареєстровано 964 повідомлення про злочини. За результатами перевірок обставин їхнього скоєння ми порушили 127 кримінальних справ, проведено 134 адміністративних розслідувань. За результатами провадження дізнання з кримінальних справ до органів військового управління внесено 99 подань на усунення умов та причин їхнього скоєння. Водночас наші органи дізнання розглянули 422 звернення громадян, виконали 565 окремих доручень слідчих і прокурорів.
Торік ми брали активну участь у підтриманні правопорядку та військової дисципліни під час проведення майже 250 гарнізонних заходів у різних куточках України, провели понад 400 конвоїв засуджених, затриманих і взятих під варту військовослужбовців, посадовими особами військової інспекції дорожнього руху було перевірено майже 15 тисяч транспортних засобів, а також проведено технічний огляд понад 17 тисяч автомобілів, ми супроводжували близько 2 тисяч колон військової техніки. Словом, нудьгувати без роботи не доводиться.
Останнім часом у Збройних силах України відбулося чимало організаційно-штатних змін, пов’язаних із їхнім скороченням і реформуванням. Не обійшли вони і Військову службу правопорядку. Зокрема, лише протягом кількох останніх років у нас проведено понад 300 заходів, у результаті яких розформували більш ніж 20 органів і підрозділів управління, переформували шість підрозділів, скоротивши 15 взводів і відділень, що знаходилися в окремих гарнізонах. У результаті чисельність штатних посад зменшилася більш як на 1700. Зараз у Військовій службі правопорядку проходять службу близько двох тисяч осіб. Зважаючи на те, що ЗС скорочуються, може виникнути запитання: чи не забагато це? Якщо порівнювати чисельність нашої служби з аналогічними службами інших країн, зважаючи, звісно, на кількість їхнього особового складу, то наша не повинна перевищувати 1,5 відсотка загальної чисельності всіх ЗС. Для порівняння скажу, що в Німеччині та у Великій Британії співвідношення становить 3–5 відсотків, у Франції — 10 відсотків.
Нормативно-правова база, що створювалася для функціонування Військової служби правопорядку, не відповідає реаліям сьогодення. Ми, зокрема, не є суб’єктом оперативно-розшукової діяльності. Коли б ми мали відповідні повноваження, то могли б результативніше працювати щодо запобігання та припинення протиправних дій у військовому середовищі. Це означає, що ЗС потребують нової структури, яка б забезпечувала правопорядок і відповідала стандартам, прийнятим у країнах НАТО, Європейського Союзу. В цьому напрямі вже дещо робиться. Зокрема, концепцією реформування кримінальної юстиції, затвердженою Президентом України, передбачається перетворення Військової служби правопорядку у військову поліцію. Остання попереджатиме, виявлятиме, розкриватиме злочини та проводитиме досудове розслідування справ про злочини проти визначеного порядку несення військової служби. Тоді ми зможемо дієвіше впливати на стан правопорядку у ЗС України, допомагаючи командирам у зміцненні військової дисципліни.

Розмову вів Сергій ЗЯТЬЄВ

також у паперовій версії читайте:

назад »»»