ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
ТВОРЕЦЬ РУКОТВОРНИХ АЛМАЗІВ
Початок 60-х років минулого століття ознаменувався подією, яка золотим рядком вписана у вітчизняну історію науки й техніки. У Радянському Союзі налагоджено серійний випуск синтетичних алмазів в обсягу, що повністю задовольнив потреби країни. Виникла нова галузь — алмазна інструментальна промисловість, біля колиски якої стояв наш співвітчизник Валентин Бакуль — вчений, засновник і перший директор Інституту надтвердих матеріалів у Києві. Внаслідок цього прориву кардинально змінився характер виробництва у деяких провідних галузях народного господарства.

100 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ ВАЛЕНТИН БАКУЛЬ
До свого зоряного часу Валентин Миколайович ішов упродовж десятиріччя, опановуючи на тернистому шляху історію і практику створення ефективних твердосплавних інструментів для різних галузей історії.
Як фахівець він розумів, що тогочасна технологія (механічна обробка твердосплавних інструментів абразивними кругами з карбіду кремнію) не давала можливості одержати високу гостроту леза інструмента через крихкість твердого сплаву. Високоякісну обробку здатний забезпечити тільки алмазний інструмент, який у ті роки імпортували з-за кордону.
На світовому ринку ставлення до промислових алмазів кардинально змінилося з появою синтетичних. Прагнення українського вченого до вдосконалення технологічних процесів виробництва, підвищення ефективності твердосплавного інструмента привели до створення ним 1959 року лабораторії алмазних інструментів в Центральному конструкторсько-технічному бюро (ЦКТБ) твердосплавних й алмазних інструментів з експериментальним заводом і науково-дослідними лабораторіями.
Поштовхом стало повідомлення про успішні наукові досліди з одержання синтетичних алмазів в Інституті фізики високих тисків АН СРСР групою науковців під керівництвом академіка Л. Верещагіна. Валентин Миколайович одразу побачив у цьому перспективу нового виробництва й широкого використання синтетичних алмазів в інструментальній справі. Він знайомиться з Л. Верещагіним і домовляється про спільну розробку промислової технології синтезу алмазів у Києві. Перед колективом ЦКТБ учений ставить завдання — проектування унікального обладнання та апаратури для створення надвисоких, досі не використовуваних у технологіях тиску й температур, що дають змогу забезпечити виробництво синтетичних алмазів у промислових масштабах. Кияни до початку 1961 р. на новому обладнанні синтезують перші кристали алмазів. А 1961 року Рада Міністрів СРСР ухвалює постанову про організацію виробництва штучних алмазів та інших надтвердих матеріалів і створення в Києві Українського науково-дослідного інституту синтетичних надтвердих матеріалів й інструментів зі спеціальним конструкторським бюро й дослідним заводом. Директором інституту призначають В. Бакуля. Першу промислову партію синтетичних алмазів в обсязі дві тисячі карат одержали в жовтні 1961 року.
Тривала інтенсивна робота зі створення пресового обладнання й апаратури для синтезу алмазів. Наукові лабораторії оснащували новітнім на той час дослідницьким обладнанням і приладами, зміцнювали кадровий науковий потенціал інституту. На роботу в інститут запросили вчених у галузі матеріалознавства й інструментального виробництва, фахівців-фізиків, хіміків, механіків. Збудували нові лабораторні й виробничі корпуси. Розроблена технологія синтезу була складною, але її постійно вдосконалювали. Собівартість виробництва одного карата алмазу (200 мг) знизили зі 135 крб. (за лабораторною методикою) до 11 коп., тоді як один карат природних алмазів оцінювали в 5,60 крб. Низька ціна синтетичних алмазів порівняно з природними забезпечила їхнє широке використання в багатьох галузях промисловості, завдяки чому дозволило інституту впродовж п’яти років окупити всі витрати на будівництво й оснащення.
За розробку промислової технології синтезу алмазів В. Бакулю і Л. Верещагіну надано почесні звання Героїв Соціалістичної Праці. Академія наук СРСР присудила Валентину Миколайовичу найпрестижнішу академічну премію імені М. Ломоносова.
У 1963 р. на дослідному заводі інституту налагодили серійний випуск синтетичних алмазів в обсягах, що повністю задовольнили потребу країни. А 1966 р. виникла нова галузь — алмазна інструментальна промисловість СРСР. В Україні, Росії, Вірменії почали функціонувати алмазні заводи, найбільшим з яких став український — у Полтаві. Радянський Союз у рекордно короткий термін посів провідне місце у світі за обсягами випуску й застосування синтетичних алмазів. Ефективність роботи алмазних інструментів була дуже високою (1975 р. один карбованець витрат на його створення приносив 5,2 крб. прибутку). Продуктивність обробки різних матеріалів підвищилася вдвічі-втричі. Стійкість алмазного інструменту стала в 150–300 разів вищою від стійкості звичайного абразивного. Підвищилася якість виробів, що оброблялися, та їхня довговічність, покращилася екологія виробництва, знизилася трудомісткість. Це був надзвичайний стрибок у технології обробки металу, каменю й дерева, в бурінні, обробці скла, кераміки та інших важкооброблюваних матеріалів.
В інституті під керівництвом В. Бакуля здійснювали науково-дослідні роботи з синтезу надтвердих матеріалів, вивчали властивості синтетичних кристалів, розробляли алмазні інструменти різного призначення, впроваджували технологічні процеси обробки. Безпосередньо під науковим керівництвом Валентина Миколайовича кандидатські дисертації захистили 23 наукових працівника. Учений опублікував 303 наукові праці, одержав 91 авторське свідоцтво на винаходи, він став автором 141 закордонного патента.
За особливо видатні заслуги у сфері синтезу надтвердих матеріалів Академія наук СРСР надала В. Бакулю вчений ступінь доктора технічних наук.
Величезна заслуга ученого в організації широкого застосування інструментів із синтетичних алмазів. Він не одразу дістав визнання виробничників. Щоб зламати опір консервативно налаштованих фахівців, працівники інституту постійно виїжджали для демонстрації роботи зразків алмазного інструменту.
Щороку інститут відвідували сотні іноземних представників. У 1971 р. відбулася міжнародна конференція з проблем застосування синтетичних алмазів у промисловості, 1974 — конференція європейських країн — членів СЕВ і Югославії — «Синтетичні алмази — ключ до технічного прогресу». Київ називали не тільки «матір’ю міст руських», а й алмазною столицею СРСР і країн соціалістичної співдружності.
На жаль, життєвий шлях Валентина Миколайовича Бакуля, видатного організатора науки і виробництва, людини з глибоким розумом, неординарним мисленням, невичерпними ідеями й прагненням втілити їх у життя, був не безхмарним. Знайшлися ті, кому стиль його роботи був не до вподоби. Наслідок того — кампанія анонімних листів у різні керівні установи, що супроводжувалася перевірками, комісіями. І жодна з них зловживань не виявила. Бо їх не було. Змушений піти з посади директора Валентин Миколайович, проте, далі працював завідувачем відділу проблем надтвердих матеріалів у бурінні. Утім, переслідування скоро поновилося. Посипалися листи зі звинуваченнями тепер уже колишнього директора в різних порушеннях, яких він нібито припускався в минулому. В. Бакулю запропонували піти на пенсію, що він і зробив. Життя видатного вченого зіпсувала банальна заздрість.
Валентин Миколайович Бакуль пішов з життя 1978 року від серцевого нападу. Найкращим йому пам’ятником є його дітище — Інститут надтвердих матеріалів Національної академії наук, що названо ім’ям фундатора. У складні роки «перебудови» інститут вистояв і примножує наукові й технічні досягнення не тільки в нашій країні, а й у міжнародному співтоваристві. За роки незалежності України тут захищено 40 докторських і 198 кандидатських дисертацій, розроблено понад 40 нових матеріалів, роботи інституту відзначено 25 державними й міжнародними преміями.
Інститут надтвердих матеріалів імені В. Бакуля НАН України — один з найбільших у світі центрів матеріалознавства, головна організація Науково-технологічного алмазного концерну, у складі якого — понад 20 державних виробничих підприємств, що випускають надтверді матеріали й інструменти. Вчені інституту ведуть фундаментальні дослідження, створюють високі технології синтезу нових матеріалів та інструментального виробництва.

Олена РОЖНЯТОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• НОВИНИ ІЗ ЖИТТЯ СОНЯЧНОГО ВІТРУ
• ЕЛЕКТРОННЕ ВУХО НАВЧАТИМЕ СПІВАКІВ
• ТАЄМНИЦІ ПЕЧЕР АЦТЕКІВ
• ЩО ДІЄТЬСЯ В ЗЕМНОМУ ЯДРІ

назад »»»