ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ГЛУХИЙ КУТ
Понад п’ятнадцять років Грузія наполегливо намагається інтернаціоналізувати процес урегулювання абхазького та південно-осетинського конфліктів. Росія так само послідовно докладає зусиль, аби не допустити такого розвитку подій. Починаючи з 2003 року, після приходу до влади президента Михаїла Саакашвілі, Тбілісі вдається до наступальної дипломатії, залучаючи до тиску на Москву Сполучені Штати, Європейський Союз, країни — учасниці ГУАМ.

Чергове загострення протистояння навколо Абхазії та Південної Осетії спонукало Грузію і її союзників до активніших дій. Минулого тижня військові США провели масштабні маневри на території Грузії, демонструючи готовність захищати нафтогін «Баку — Тбілісі — Джейхан», а грузинська влада оголосила про збільшення чисельності збройних сил та військових витрат.
Тим часом США висунули вимогу замінити російських миротворців на міжнародний контингент. Однак російські оглядачі слушно зазначають, що знайти охочих відправити свої війська в ще одну, а то й дві, якщо брати до уваги не лише Абхазію, а й Південну Осетію, «гарячі» зони досить важко. Потенційні учасники таких місій посилаються на рішення ООН. Однак Росія, маючи право вето в Раді Безпеки цієї організації, завжди може запобігти небажаним для себе рішенням. У підсумку навколо цих конфліктів виникла «нічийна» ситуація: ні США не можуть остаточно випхнути Росію з Кавказу, ні Росія не здатна нейтралізувати американський вплив у цьому регіоні. До процесу врегулювання спробував долучитися Європейський Союз. Франція, яка нині головує в ЄС, з огляду на особливі російсько-німецькі відносини, передала ініціативу презентації європейської ініціативи Федеративній Республіці Німеччині. Отже, можна було сподіватися, що Росія не відразу відкине мирну ініціативу, навіть попри те, що між Брюсселем та Москвою виникли розбіжності після визнання незалежності Косова. Крім того, опосередковано підтримуючи сепаратистів, Росія намагається довести, що Грузія не може вважатися претендентом на вступ до НАТО.
На такому політичному тлі міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр побував у ролі посланця миру в Тбілісі, Сухумі та Москві. Сутність німецьких пропозицій полягає в трьохетапному процесі залагодження конфлікту. Зокрема, на першому етапі пропонується досягти стабільності та гарантій незастосування сили. Одночасно слід розпочати в Брюсселі переговори про умови остаточного врегулювання, повернути грузинських біженців до Абхазії та Південної Осетії. Лише на останньому етапі має бути розглянуте питання остаточного визначення статусу Абхазії та Південної Осетії. Цю пропозицію підтримав президент Грузії Михаїл Саакашвілі.
Усі чекали на реакцію Росії, але Москві навіть не довелося безпосередньо заперечувати мирний план, досить було передати ініціативу Сухумі та Цхінвалі. Зрештою, німецькі пропозиції були відхилені й абхазькою, і південно-осетинською сторонами. Вони висловили незадоволення вимогою повернути грузинських біженців вже на першому етапі врегулювання, тобто до остаточного визначення статусу цих територій. Однак подальша дипломатична посередницька діяльність не втратила сенсу. Просто вона переноситься за куліси, де, можливо, триватиме складний та суперечливий процес погодження протилежних позицій усіх учасників конфлікту.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• БЕЛЬГІЙСЬКІ РЕФОРМИ БУКСУЮТЬ
• ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ПО-ЧЕСЬКОМУ
• ПРЕЗИДЕНТА ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ЗЛОЧИНАХ

назад »»»