ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЛІКИ ВІД ІНФЛЯЦІЇ
Нині інфляція знову стає загрозою «номер один» для економіки країн світу. Однак по Україні вона б’є особливо відчутно: стрибок цін на споживчому ринку — найвищий у Європі. Утім високим є рівень інфляції й у нових членів ЄС, наприклад, у балтійських країнах він становить 11–17 відсотків, у Болгарії — 14%, а в Росії (з найпотужнішою економікою в регіоні) — 13%. Серед країн із стабільною економікою лише Венесуела має вищий показник — 29%, а в Зімбабве інфляція взагалі зашкалює, але ж це — проблемний регіон.

Експерти твердять, що до певної міри Україна є жертвою власного успіху, оскільки висока інфляція — це побічний продукт швидкого економічного розвитку, який триває в Україні, незважаючи на політичні конфлікти. За умов зростання економічних показників у країні видають більше кредитів.
Західні експерти запевняють, що темпи економічного розвитку в нашій країні уповільняться до 5–5,5%, й рівень інфляції знизиться у другому півріччі цього року. Але все ж таки закінчити рік вона може на позначці 20%, тобто на набагато вищій за офіційно прогнозований рівень.
Дехто з науковців стверджує, що помірна інфляція — це мастило структурної перебудови економіки. З цим не погоджується ректор Національної академії управління, доктор економічних наук Сергій Єрохін. Він вважає, що 5% інфляції є критичною точкою, з якої починається нездоровий економічний розвиток.
Хто ж винен в інфляції? Люди не винні, запевняє науковець. Вони хочуть купувати нові речі, брати для цього кредити, коли їх дають банки. Адже стандарти життя у нас поки що набагато нижчі, ніж у західних країнах. У будь-якій державі з відкритою економікою споживчий попит — це джерело розвитку. Чим більше у людей грошей, тим більше вони витрачають їх на ринку.
У нашій країні все навпаки — платоспроможний попит не знаходить пропозиції, приміром, на ринку продуктів харчування. І все через недолугу аграрну реформу, коли аграрний комплекс, маючи сім мільйонів землевласників, не може прогодувати українське населення.
Дуже важлива складова інфляції — енергоносії. Україна за рік споживає 75 млрд куб. м газу, а втричі потужніша економіка Польщі — лише 15 млрд, Німеччина, де живе 90 млн людей, а ВВП становить понад два трильйони євро, де набагато вищі життєві стандарти,— 90 млрд.
Не додають оптимізму і так звані «пенсійні навіси» — тобто пряме дотування з держбюджету Пенсійного фонду. Воно щороку збільшується, в нинішньому воно становитиме понад 30 млрд грн.
До того ж банківська система в Україні ще не почала працювати на інноваційне оновлення виробництва, натомість зосереджується на споживчому спекулятивному кредитуванні, прив’язуючи населення до іноземного ширпотребу і тим самим фінансуючи західного виробника.
Рецепти для приборкання інфляції, на думку вченого, досить прості — бездефіцитний бюджет та зменшення державних витрат. Якщо ними не скористатися, приборкати інфляцію буде дуже важко.
Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін переконаний, що суттєво дестабілізують фінансово-економічну ситуацію в Україні величезні виплати компенсацій за знецінені вклади в Ощадбанку. І нагадує, що чинним законодавством визначено: кошти для компенсації заощаджень громадян мають бути передбачені в держбюджеті. Була ж використана інша процедура — гроші взяли з валютного рахунка Кабміну в Держказначействі (на якому було понад два мільярди доларів). Ідеться про стерилізовані гроші, вони не тиснули на грошову масу та грошову базу, на економіку. Компенсаційні виплати отримали найбідніші громадяни й одразу пішли з ними на ринок, на якому вже панували інфляційні очікування.
Крім того, торік у грудні з рахунка Кабміну було використано 13 млрд грн на пенсійні виплати та соціальні допомоги. Ці стерилізовані гроші теж кинули в економіку і цим підштовхнули інфляцію.
Економіка, наголошує Олег Соскін, не терпить популізму, економічні закони мають об’єктивний характер, тож не можна робити ніяких «проривів», треба діяти спокійно і виважено.
На жаль, в Україні вже другий рік від’ємне сальдо торговельного балансу (близько 10 млрд дол.). Трохи пом’якшити ситуацію вдалось лише завдяки позитивному сальдо у сфері надання послуг.
Величезні корпоративні запозичення, взяті за кордоном, досить часто спрямовувались не на економічний розвиток, а для побудови фінансових пірамід. А це — негативний чинник розкручування інфляції. Торік дефіцит державного бюджету становив 9,8 млрд грн, а зведеного — 11,4 млрд, тобто 1,4% ВВП. Це вдвічі більше, ніж у 2006-му. Зменшення бюджетного дефіциту відбувалося завдяки тому, що бралися до уваги запозичення.
Головним паразитичним споживачем в країні Олег Соскін вважає державну машину. Пенсійний фонд є фактично банкрутом, через те, що не здійснено пенсійну реформу, не запроваджено єдиного соціального внеску. А 50% вітчизняної економіки — в «тіні».
Керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький вважає, що дефіцит державного бюджету нинішнього року буде в межах 1%. Починаючи з 2005-го планувався показник бюджетного дефіциту більш як два відсотки. Реально ж отримували меншу цифру: у 2005-му — 1,8% (після 3,1% — у 2004-му), у 2006-му — 0,7%, у 2007-му 1,4% (прогнозували — 2,6%). Це пояснюється тим, що заплановані показники не досягаються, не виконуються завдання з приватизації. За міжнародними стандартами, кошти, отримані від приватизації, є не доходами, а видатками, це кошти реальних державних активів, створених декількома поколіннями наших співвітчизників. Вони мають спрямовуватися не тільки на повернення знецінених вкладів, а й на інвестиції в інфраструктуру.
Бездефіцитний бюджет є однією з умов, за яких інфляція не перевищуватиме 10%, тож державні видатки мають бути не такі розкішні. Щоб населення клало гроші на депозитні рахунки, а не витрачало їх на імпортні товари, банкам доцільно збільшити відсоткові ставки.
Нацбанк стурбований темпами споживчого кредитування і сприятиме його «охолодженню» ринковими методами, звертаючи увагу на адекватність банківського капіталу, вартість запозичень за кордоном, синхронність активів і пасивів. НБУ не проти споживчого кредитування, а проти ризику, який супроводжує цей процес, коли банки залучають до пасивної частини «короткі» гроші, а в активній частині видають «довгі». Має бути баланс між активами і пасивами. Якщо у банків достатньо свого капіталу, можна спокійно видавати кредити. Якщо є дисбаланс, треба його позбутись: збільшити статутний капітал, розміщувати акції тощо.
Національний банк не може заперечувати проти таргетування інфляції (регулювання приросту грошової маси в обігу), зазначає Валерій Литвицький. Хоча б тому, що від часу схвалення Основного закону це стало його конституційним обов’язком. Але від декларації до її практичного втілення — значна відстань, якої не подолати спринтом. Це — забіг на середню дистанцію. До таргетування за умов теперішнього інфляційного фону рухатися можна поступово.
Конституційний ордер на таргетування інфляції орієнтує на збереження стабільності купівельної спроможності гривні, а не на втримання незмінною обмінної її пропорції з валютами інших країн, не на обмінний курс, а на купівельну спроможність національної валюти, якщо це дає змогу протидіяти інфляційній ерозії гривні. Крім того, таку можливість відкриває і скасування фіксованого обмінного курсу у 1994 році та валютного коридору у 2000-му. Проблема полягає в тому, що для реалізації згаданої конституційної орієнтації на таргетування ще не створені відповідні умови.
Необхідно ухвалити закони «Про валютне регулювання», «Про таргетування базової інфляції», «Про регулювання зовнішніх запозичень». Крім того, дефіцит бюджету має становити менш як 1%, настав час скасувати мораторій на продаж землі, а приватизацію — відновити. Необхідно завершити й процес створення фінансових ринків й обов’язково оформити борг уряду перед НБУ.
Важливо також, на думку Валерія Литвицького, забезпечити достатню політичну підтримку поступового виходу НБУ з валютного ринку і ліквідації прив’язки монетарної політики до обмінного курсу. Конче потрібно підвищити рівень незалежності НБУ — деполітизувати раду Національного банку.
Потрібно також завершити реформування комунального господарства, вийти на світові ціни на газ, демонополізувати природні монополії і зробити ефективнішою роботу Антимонопольного комітету. Треба вже завершити аграрну реформу, розробити і запровадити методику пофакторного аналізу й прогнозування базової і загальної інфляції. Дуже важливою є надійна статистика продуктивності, зайнятості, стану використання потужностей, упереджувальних (очікувань споживачів, виробників та ін.) і запізнених індикаторів.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПОТРІБЕН КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ
• РЕЙДЕРІВ — ЗА ҐРАТИ
• КОЛИ КУПУВАТИ КВИТКИ?
• ІЗ КУПІВЛЕЮ АВТОМОБІЛЯ НЕ ВАРТО ПОСПІШАТИ

назад »»»