ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
У ПОЛОНІ ТРАМАДОЛУ
Антону лише сімнадцять. Але, незважаючи на юний вік, столичні лікарі поставили йому діагноз «наркоманія». Дивлячись на його бліде обличчя, слухаючи його мову, розумієш: захоплення дурман-зіллям ще не раз гикнеться підліткові...

— Більшість дорослих наркоманів свою «кар’єру» починали з гашишу, який вони ще називають травкою,— каже лікар-нарколог Анатолій Місячний.— Він, як і більшість наркотиків, затягує людину в прірву приємним станом, що настає після кількох затяжок. Людина відчуває неабияке піднесення, розслабляється. Але згодом з’являються інші симптоми — кашель, який провокується подразненням дихальних шляхів; прискорене серцебиття; ігнорування небезпеки: людині здається, що їй ніщо й ніколи не може загрожувати. Якщо наркоман збільшує дози, то в нього часто паморочиться голова, він починає погано орієнтуватись в навколишньому середовищі.
Начальник департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України генерал-майор міліції Микола Андреєв розповідає:
— Починаючи з 1991 року, кількість неповнолітніх, які вживають наркотики, невпинно зростає. Якщо, скажімо, у 1991 році на обліку перебувало 994 підлітки, то сьогодні їх понад п’ять тисяч. У понад тисячі — діагноз «наркоманія». Це — офіційно. А в реальному житті...
Нині на відповідному обліку в органах внутрішніх справ перебуває близько чотирьох тисяч дітей, схильних до вживання наркотиків і психотропних речовин.
Чому так сталося? Куди дивляться служби, які мають у своєму складі підрозділи, чий обов’язок — боротись з незаконним обігом наркотиків? Чому вони не вживають дієвих заходів для недопущення втягування неповнолітніх у наркотичне ярмо?
Питання складні. Можу сказати одне: правоохоронні органи роблять в цьому напрямку чимало. Але ж біля кожного підлітка не поставиш по міліціонерові.
Щоб придбати упаковку сильних лікарських засобів, не потрібно збиватися з ніг, відвідувати нічні клуби та інші подібні заклади, де їх продають. Достатньо зайти до аптеки... Ні, не скажу, що в першій-ліпшій аптеці вам посприяють. Але...
— Не є таємницею, що в наших аптеках можна придбати сильні лікарські засоби, які містять наркотичні речовини,— підтверджує директор громадської організації «Об’єднання «Молодь України» Сергій Кушнірук.— І для цього не потрібно спеціальних рецептів.
Наркотизація молоді, зокрема й підлітків 12–14 років, набула небачених масштабів. Насамперед — у великих містах. А «пальма першості», кажуть фахівці, належить столиці.
— На трамадол, інші сильні ліки, від яких «туманиться», найбільше спокушаються діти з так званих неблагополучних сімей,— вважає начальник служби в справах дітей КДМА Києва Микола Кулєба.— А ще — «діти вулиці». Таким чином вони намагаються втекти від реалій, які їх оточують. Останнім часом наркотичними препаратами захоплюються й діти з цілком благополучних родин. Що їх штовхає до цього? Мабуть, цікавість, бажання відчути нове, незвідане.
— Нам часто трапляються підлітки, які перебувають під «кайфом», викликаним вживанням трамадолу, інших психотропних речовин,— зізнався в розмові знайомий оперативник.— Але що в такому випадку ми можемо вдіяти? Відвести на експертизу? Не маємо права, бо для цього потрібен дозвіл батьків. Самі ж батьки, як я не раз переконувався, всіма правдами і неправдами намагаються взяти його під захист, вважаючи, що їхній син — золота дитина, а міліція — погана. Деякі батьки взагалі кажуть, що, затримуючи їхніх чад, ми намагаємось таким чином виконувати план з викриття наркоманів. Інакше, як маячнею, подібні твердження важко назвати. Та справа навіть не так у тому, що нас вони ображають, як у тому, що своєю позицією такі татусі і матусі риють, як мовиться, своїм дітям яму — наркотичну. У неї легко впасти, але дуже важко вибратись.
У правоохоронних органах знають адреси багатьох аптек, де продають дітям сильні лікарські засоби, які призводять до наркотичного сп’яніння. Але вжити жорстких заходів до них не можуть: чинним законодавством це заборонено. Тому продавців трамадолу, якщо вдасться довести їхню провину (а для цього їх слід спіймати на гарячому), штрафують. Але суми штрафів — мізерні. На думку представників державного департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, із ситуації, що склалася з реалізацією сильнодіючих препаратів, є вихід.
— У власників аптек потрібно відбирати ліцензії на право підприємницької діяльності,— кажуть вони.— А ще — штрафувати. Але суми мають бути в межах 10–12 тисяч гривень як мінімум.
Важко не погодитись з правоохоронцями, що, як вони самі зізнаються, втомилися воювати з вітряками. Якщо людина заплатить 10–12 тисяч, то, напевно, замислиться, чи варто братись до подібного бізнесу. Потрібно також передбачити і кримінальну відповідальність: сподіватись, що власники аптек усвідомлять свою провину і відмовляться від прибутків, отриманих від реалізації того ж трамадолу підліткам, не доводиться.
Останнім часом в Україні поширюється рух за легалізацію так званих легких наркотиків. Ось і нещодавно в центрі столиці відбувся «конопляний марш», як встигли його охрестити гострослови. Його учасники прийшли до столичного управління МВС України з вимогою легалізувати розповсюдження легких наркотиків. Дивно, але правоохоронці навіть не намагалися їм заважати.
Трапляється, що наркотиками приторговують педагоги. Наприклад, нещодавно був затриманий учитель фізкультури однієї з середніх шкіл на Херсонщині. Він, як з’ясувалося під час слідства, продавав вихованцям сигарети з коноплею. Склянка коноплі коштувала 400 гривень. До речі, сусіди, колеги затриманого фізрука відгукуються про нього як про зразкового сім’янина, який понад усе любить свого сина...
...Зібравшись якось після уроків у свого товариша, кілька однокласників, серед яких був і вже знайомий нам Антон, довго ламали голови над тим, чим би їм зайнятись.
— А чи не спробувати «політати в небесах»? — запитав старшокласник Сашко, який випадково потрапив до їхньої компанії.— Є така гра...
Насипавши у склянку якихось порошків, хлопець залив їх водою і, розколотивши, запропонував присутнім скуштувати «коктейлю».
— Після кількох ковтків у мене запаморочилася голова і почали підкошуватися ноги,— згадує хлопець.— Почало нудити. Але згодом я відчув полегшення, мені здавалося, що я дійсно літаю. Потім, збираючись на квартирах однокласників, ми самотужки готували дози.
Урешті-решт вони й призвели до важкої хвороби та інвалідності хлопця. Нині він не «літає». Йому і не хочеться цього. Юнак мріє про той день, коли зможе повернутися до повноцінного життя, у якому і без дурман-зілля вистачає цікавого. Та чи повернеться?..

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• БОРОТЬБА З ЛЕЙКЕМІЄЮ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
• ДРАТІВЛИВІСТЬ ЗАВАЖАЄ ЗАГОЄННЮ РАН
• ПОГЛЯД НА СИНДРОМ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ КРІЗЬ КРАПЛЮ КРОВІ
• ГЕН-ШКІДНИК

назад »»»