ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
САМОЦВІТНИЙ ЖИВОПИС ТЕТЯНИ КОШІЛЬ
Самоцвітне каміння завжди вабило людське око. Мозаїчні картини із каменю мають одні з найбільш цінних властивостей — вони вічні: не тьмяніють, не вицвітають і не осипаються.

Pietra Durra, або флорентійська мозаїка, по праву вважається «царівною мозаїк», а її мистецтво відоме ще з ХVI ст. і знане в Європі. Мікеланджело, захоплюючись флорентійською мозаїкою, назвав її «вічною картиною». Нині цей різновид мозаїки є коштовною прикрасою в елітному інтер’єрі — картина, столик, панно, які не можна скопіювати, бо вони ексклюзивні, дарують гармонію, радість й життєву силу. Флорентійська мозаїка поєднує розкіш, музейну раритетність та домашню інтимність.
Відродити втрачене роками мистецтво на теренах України взялося подружжя Тетяна Кошіль — Віталій Малюк. Хоча Тетяна за фахом біолог, її по праву можна назвати майстром флорентійської мозаїки. Її роботи містяться в Галереї флорентійської мозаїки, яка є єдиною в Україні й знаходиться у старовинній частині столиці — на вулиці Ярославів Вал і функціонує близько трьох років. На перший погляд може здатися, що картини намальовані фарбами, втім, пильно роздивившись, бачимо, що це не так. Картини Тетяна створює ще з 2002-го, а коли назбиралась певна кількість, вирішили з чоловіком відкрити галерею — не задля бізнесу, а для душі. Придбати «вічний шедевр» із каменів-самоцвітів — задоволення не з дешевих, він коштує як дорога автівка. Втім, є поціновувачі. Кілька робіт художниці вже знайшли своїх власників.
У галереї презентовано близько 20 картин, кожна з яких — своєрідний музей мінералогічних рідкостей. Шедеври вдало поєднали творчу особистість, майстерність авторки з таємничим сюжетом художниці-природи. В умілих руках мисткині кожен шматочок каменя-самоцвіту оживає, перетворюється на часточку мистецтва. Яшма, змієвик, онікс, родоніт, нефрит, лазурит та інші — це далеко не повний перелік самоцвітів, які використовує у своїй роботі пані Тетяна.
— Картини із самоцвітного каміння почала створювати не випадково — цьому передувало захоплення чоловіка,— розповідає вона. Віталій почав збирати коштовне каміння, спілкувався з геологами, колекціонерами, а коли склалася велика колекція, захотілось зробити з них щось гарне. Сам Віталій теж автор двох картин, але побачивши, який це титанічний труд, вирішив цим більше не займатись. Наразі він очолює Академію безпечного розвитку людства.
Експозиція в галереї поки постійна, оскільки таке мистецтво потребує часу. На виготовлення однієї картини потрібні місяці, а може й роки.
«Уся унікальність у тому, що на відміну від звичайної мозаїки, де всі шматочки однакові, флорентійська складається з різних за формою й розміром шматочків мінералів і пород. Створення картин за технологією Флорентійської мозаїки потребує чіткості руки майстра», — розповідає художниця. Камінь розрізається на тонкі пластини, але розрізати потрібно з точністю до міліметра. Бо якщо вона зламається, іншої може не бути. Дві однакові пластини зробити неможливо. В цьому — специфіка й інтерес. Опановують цю технологію роками.
Половина експозиції створена за мотивами М. Реріха, яким Тетяна захоплювалась ще з юних літ. Матеріалом для створення колекції «Скарби гір» послугували мінерали з України, Уралу, Таджикистану, Казахстану, Кольського півострова тощо. Всі подальші роботи — результат творчості майстрині. Є й біблійні сюжети («Моління про чашу»).
— Народжується духовна ідея, яка потім втілюється у картину. Коли я готова пропустити крізь себе ту ідею, сприйняти її, відтворити, тоді сідаю за роботу. Під впливом емоцій не роблю, тільки духовне начало. Я маю максимально використати всі можливості каменю. Скажімо, пейзаж можна зробити аквареллю і олією, вийде чудово,— говорить Тетяна. Інша річ — картина з каменю, адже це не фарба, яку можна просто змішати й отримати бажаний ефект. Цей матеріал не просто виконує функцію кольору, а має свою складну енергетику. Під час роботи над картиною камені самі гармонійно підбираються, а проходить все через мене. Моє завдання — створити кольорову палітру, а для цього потрібно мати широкий вибір матеріалу, самоцвітів повинно бути багато. Тож якщо немає сильної, глибокої духовної ідеї, не варто взагалі братись за таку роботу. Камінь не терпить негативних емоцій — у картину може бути закладено руйнівну силу.

Тамара МОНАШНЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• РОМАНТИЧНІ ПОРТРЕТИ
• МУЗИЧНА СПОВІДЬ ДУЕТУ ЗІ СЛОВЕНІЇ
• ЗНАЙОМТЕСЯ: «СЛОВ’ЯНИ»
• «СОЛІСТИ ШВЕЙЦАРІЇ» — У ХАРКОВІ

назад »»»