ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
АНТАРКТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ: ПОГЛЯД З КИЄВА
У Києві, в одному із залів готельного комплексу «Русь», відкрилася 31-ша консультативна нарада країн-учасниць Антарктичного договору (її англійська абревіатура — АТСМ— ХХХІ).

Про широку й багатогранну тематику АТСМ— ХХХІ, про наукові результати, здобуті українськими експедиціями в Антарктиці за більш ніж дванадцять років з того часу, коли наша держава отримала свій науковий форпост у тому регіоні, і про проблеми в цій сфері,— в інтерв’ю, яке кореспондентові «ДУ» дав директор Національного антарктичного наукового центру Міністерства освіти і науки України, голова секретаріату від країни-організатора наради, Валерій Литвинов.
— Охарактеризуйте, будь ласка, те, що собою являють такі міжнародні форуми. Чим відрізняється нинішня 31-ша консультативна нарада країн-учасниць Антарктичного договору?
— Цей вельми представницький щорічний форум, у якому беруть участь делегації 47 держав, чиї експедиції здійснюють дослідження в Антарктиці (на самoму льодовому континенті й на прилеглих до нього островах, так само, і в морських акваторіях Південного океану, що омивають антарктичне узбережжя), по черзі приймають країни, котрі мають найвищий у цій сфері статус «консультативних членів» Антарктичного договору,— розповідає Валерій Аркадійович.— Україна набула цього статусу на 27-й консультативній нараді (АТСМ— ХХVІІ), яка відбулася у 2004 році в Кейптауні (Південноафриканська Республіка), і стала тоді 28-им консультативним членом АТСМ. Ще через два роки, у 2006-му, під час АТСМ— ХХІХ в шотландському Едінбурзі було ухвалене рішення про те, що 31-шу консультативну нараду прийматиме Україна. Це, зокрема, як і вже згадане прийняття нашої країни до числа провідних (консультативних) членів АТСМ, свідчить про визнання світовою спільнотою вагомого внеску українських дослідників Антарктики, які вже 13-ий рік плідно працюють — і під час зимівель на станції «Академік Вернадський», і в сезонних експедиційних загонах, що ведуть спостереження навколо станції на острові Галіндез, що трохи на захід від Антарктичного півострова, і в інших місцях того району.
Цій консультативній нараді, що нині розпочала роботу в Києві, передувала тривала підготовча праця: ухвалення відповідного рішення Кабінетом Міністрів України та здійснення необхідного фінансування відповідального заходу, реалізація належного — щодо форуму такого високого рівня — матеріально-технічного забезпечення функціонування різних структур самoї наради та делегацій, що беруть у ній участь, а також організація синхронного перекладу виступів на пленарних і секційних засіданнях та переклад текстів кількасот документів, котрі обговорюватимуться й схвалюватимуться нарадою, чотирма робочими мовами АТСМ — англійською, іспанською, французькою та російською.
Протягом підготовчого періоду в столиці України кілька разів (зокрема й напередодні відкриття АТСМ—ХХХІ) побував Йоханнес Хубер — виконавчий директор секретаріату (АТS) Антарктичного договору, штаб-квартира якого знаходиться в Аргентині — у Буенос-Айресі. З паном Хубером та його колегами з цієї організації у нас налагодилися добрі ділові стосунки, й виконавчий директор секретаріату Антарктичного договору дав високу оцінку діяльності українських організаторів 31-ї консультативної наради.
Головою АТСМ— ХХХІ на першому її пленарному засіданні обраний відомий учений, дипломат і громадський діяч, академік НАНУ Сергій Комісаренко — директор Інституту біохімії Національної академії наук. А делегацію нашої країни на цьому форумі очолює директор Інституту геологічних наук НАНУ академік Петро Гожик. До речі, обидва вони свого часу, у 1990-х роках, безпосередньо сприяли приєднанню України, що стала незалежною державою, до числа учасників «антарктичного клубу». Зокрема, Сергій Комісаренко, який тоді працював Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великій Британії, багато зробив для того, аби нам безоплатно передали одну з британських антарктичних станцій — «Фарадей» (нині вона, як відомо, має наймення «Академік Вернадський»). А Петро Гожик був фундатором і першим директором Українського антарктичного центру. І тепер вчені приділяють багато уваги цій тематиці, є членами науково-технічної ради «Антарктика».
— Серед численних пунктів порядку денного,— веде далі В. Литвинов,— помітне місце належить різноманітним екологічним питанням, пов’язаним з необхідністю захищати вразливе природне середовище Антарктиди від усіляких забруднень. У практичному вирішенні цих завдань мають брати участь не лише численні антарктичні станції різних країн та їхні сезонні дослідницькі загони. Чималі проблеми — і не лише суто екологічні — породжуються ще й тим, що рік у рік збільшується загальна кількість туристів, які подорожують Антарктидою. Зокрема, за інформацією, наведеною у Києві виконавчим секретарем АТS Йоханнесом Хубером, стрімке зростання туристичних потоків до того регіону спостерігається з 2002 року. У сезоні 2006–2007 рр. в Антарктиці побувало 30 тисяч туристів, у сезоні 2007–2008 — близько 40 тисяч. А найближчими роками їхня кількість може зрости до 50–60 тисяч за сезон. Через це, ясна річ, збільшується негативне навантаження на антарктичну природу. До цього додаються й проблеми, спричинені нагальною необхідністю гарантувати безпеку туристів у непростих, а часом і досить складних умовах Антарктики.
На київському форумі обговорюються також питання так званих «особливо керованих» районів Антарктики (тих, які дозволяється відвідувати туристам) та певних місць Антарктиди, які мають статус «районів, що особливо охороняються»,— там можуть здійснюватися тільки наукові дослідження, а туризм заборонений, та й взагалі, для відвідання тих місць потрібен спеціальний дозвіл.
— У яких основних напрямах здійснюють дослідження українські вчені в Антарктиді?
— Різноманітні наукові напрями,— веде далі Валерій Аркадійович,— визначені на 2002–2010 роки державною програмою досліджень, які Україна здійснює в Антарктиці. У виконанні завдань програми беруть участь науковці багатьох академічних інститутів, вузів, галузевих НДІ та інших організацій. А координують такі дослідження Національний антарктичний науковий центр та науково-технічна рада «Антарктика», які функціонують у системі Міністерства освіти і науки. Теми досліджень, які можуть бути включені до планів антарктичної експедиції, і конкретні організації-виконавці визначаються на конкурсних засадах, з огляду на значущість запланованих фундаментальних і прикладних робіт.
Українські експедиції регулярно ведуть в Антарктиді геофізичні, метеорологічні, геологічні, біологічні, сейсмологічні, гідрологічні та інші дослідження. Зокрема, метеоспостереження допомагають отримати якомога більше відомостей про природні умови Антарктики, яку недарма oбразно називають «кухнею погоди», до того ж вона відіграє чималу роль у з’ясуванні можливих перспектив змін клімату на нашій планеті. Ведуться також озонометричні спостереження, спрямовані на дослідження так званої «озонової діри», центр якої — сaме над Антарктичним регіоном.
Чимало цікавого і для науки, і для практики дала праця в Антарктиці українських біологів. Одним з важливих напрямів державної програми на 2002–2010 роки охоплено комплексні дослідження структури і функцій антарктичного біоценозу та різних його складових — і найпростіших організмів (вірусів, бактерій тощо), і мхів, лишайників, водоростей, вищих рослин і представників тваринного світу того регіону.
У цій сфері вагомими є здобутки наших мікробіологів. Вони знайшли в Антарктиці мікроорганізми, котрі виявляють стійкість навіть за надвисокої концентрації таких дуже токсичних металів, як кадмій, хром, кобальт, мідь, ртуть, нікель тощо, а також за одночасної дії суміші з кількох згаданих хімічних елементів. Результати наукових досліджень мають і певні прикладні точки їхнього застосування. Ідеться, наприклад, про розробку високоефективних біотехнологій, скажімо, про використання таких мікроорганізмів для очищення промислових стічних вод, які містять важкі токсичні метали, а також для створення нових біологічно активних медичних препаратів та інших корисних речовин — кріопротекторів, ферментів.
Певні мікроорганізми можуть стати й основою біотехнологій, перспективних для вирішення проблем захисту навколишнього середовища в Антарктиці від забруднення, зокрема й побутовими стічними водами тамтешніх станцій та їхніми харчовими відходами, котрі (на відміну від металевих, пластикових та інших відходів техногенного походження, які обов’язково вивозяться звідси усіма експедиціями) залишаються в антарктичному довкіллі. Вирішити цю проблему допоможуть запропоновані українськими мікробіологами технології РММ — так званого регульованого мікробного метаболізму, які — з 2003 року й досі — дають змогу зброджувати тверді харчові відходи на нашій антарктичній станції «Академік Вернадський», у багато разів зменшуючи їхню масу і залишаючи лише нетоксичні компоненти. Оскільки при цьому застосовуються не якісь завезені до Антарктиди мікроорганізми, а тамтешні, нова біотехнологія цілком узгоджується з вимогами Мадридського протоколу (міжнародної угоди, яка зумовлює екологічні аспекти людської діяльності в Антарктиці). Крім того, нині в Україні — поки що на модельній установці — мікробіологи відпрацьовують і можливості застосування РММ-технологій для очищення побутових стоків, що містять різні компоненти. Завершаючи цю тему, зазначу, що не мають аніякої рації намагання деяких опонентів, які, не маючи належної наукової і професійної кваліфікації, поширюють міфічні чутки про нібито якусь швидкість РММ-технологій для навколишнього середовища Антарктики.
— Які проблеми постають перед українськими дослідниками Антарктики?
— Наша діяльність утруднюється недостатністю бюджетного фінансування,— каже Валерій Литвинов. — І навіть коли на це асигнують з держбюджету України трохи більше коштів, ніж у попередній рік, таке незначне зростання не надто відчувається, оскільки воно «з’їдається» невпинним підвищенням цін практично на все, що потрібно антарктичним експедиціям,— дизельне паливо, продукти харчування, фрахт найманого судна тощо.
Уже чимало років не просувається далі розмов розв’язання проблеми, пов’язаної з браком у наших дослідників Антарктики власного науково-дослідного експедиційного судна, без якого неможливо забезпечувати потрібні обсяги і належний рівень гідрологічних, гідробіологічних, морських геологічних та деяких інших досліджень в акваторіях того регіону. Сподіваємося, що ця проблема нарешті таки буде вирішена.

Розпитував Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• НА ГОРИЗОНТІ — «ПЛАНЕТА ІКС»
• ВЧЕНИМ ДОЗВОЛИЛИ ПОМИЛЯТИСЯ

назад »»»