ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
БЕРИ СКІЛЬКИ МОЖЕШ, КУПУЙ, ЩО ЗАХОЧЕШ
Де і як зберігати гроші, коли інфляція «з'їдає» гривні на банківських депозитах, долар «падає», а інвестиційні фонди працюють зі збитком? Президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко радить довіряти вітчизняним банкам і надавати пріоритет гривневим вкладам. Про це він заявив на нещодавній прес-конференції, присвяченій підбиттю підсумків діяльності банків у першому кварталі 2008 року.

Адже нині ніхто не може прогнозувати, як поводитимуться за фінансової кризи долар і євро. Поки європейці тримають високі ставки рефінансування і борються з інфляцією, темпи зростання тамтешньої економіки їх влаштовують. Але не виключено, що європейський Центробанк зменшить відсоткові ставки, і тоді змінюватиметься курс долар-євро.
В Україні банківські клієнти поки від гривні не тікають, більше симпатизують євро, ніж долару. Враховуючи інфляційну ситуацію, банки підвищуватимуть депозитні ставки. Поки є для цього запас. Якщо це привабить наших співвітчизників і вони активно понесуть гроші до фінустанов, у тих поліпшиться ситуація з ліквідністю і ресурсами, кількість грошей в обігу зменшиться, люди менше братимуть кредитів. Та коли інфляція перетне межі «розумного», важко прогнозувати, як реагуватиме на це банківська система.
Голова ради АУБ, народний депутат Станіслав Аржевітін радить тримати заощадження в різних активах. Його дивує часто вживаний вираз «гнучкий валютний курс». Адже важко уявити, яку модель курсоутворення він позначає. У багатьох країнах діє (залежно від стану економіки) вільний валютний курс, є модель з валютним і фіксованим коридором. В Україні запроваджено офіційний валютний коридор у межах 4,95–5,25 грн/дол.
До речі, рада Нацбанку днями відклала слухання питання про розширення курсового коридору і має намір повернутися до нього після того, як уряд затвердить новий прогноз макроекономічних показників на поточний рік. Голова ради НБУ Петро Порошенко запевняє, що в українській банківській системі немає кризи ліквідності, ситуація поки керована. Найближчим часом банк виділить на рефінансування комерційних банків понад 3 млрд грн. Хто отримає ці гроші, вирішиться під час аукціонів. Під час ухвалення рішення про виділення банкам фінансових ресурсів братимуть до уваги їхню кредитну політику.
Водночас наприкінці квітня Нацбанк підвищив облікову ставку на 2 пункти — з 10 до 12%. Це плата, яку НБУ бере з комерційних банків за те, що дає їм гроші й є своєрідним орієнтиром вартості грошей. Крім того, це макроекономічний інструмент, за допомогою якого можна впливати й на інфляційні процеси. Зростання облікової ставки означає, що для комерційних банків ускладниться доступ до фінансових ресурсів. Відповідно людям і підприємствам буде важко отримати кредити.
До речі, Світовий банк рекомендує для зниження темпів інфляції, коли вітчизняні товари не наповнюють ринок, скоротити соціальні виплати з держбюджету, а компенсації за знецінені вклади в Ощадбанку перевести у довгострокові цінні папери. За словами Олександра Сугоняко, соціальні виплати за останні два місяці зросли на 30%, кількість грошей в обігу збільшилась. Аби стримати інфляцію, уряд почав «стискати» грошову масу. В результаті у банків виникли проблеми з ресурсами та ліквідністю, темпи кредитування підприємств почали знижуватись. Тож розвиток економіки може уповільнитись, товарна пропозиція зменшиться, а інфляція зросте.
Українська економіка зацікавлена в тому, аби до неї поверталися, легалізувалися гроші, отримані незлочинним шляхом. За розрахунками експертів, це — 50–80 млрд дол., які нині працюють на інші країни. Нещодавно, зазначає Станіслав Аржевітін, у комітеті Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності розглядали законопроект щодо цього. Його не підтримали загалом, бо в ньому не передбачалось чіткого механізму легалізації коштів, зате був пункт про карну відповідальність. Цей документ доопрацюють з урахуванням досвіду сусідніх держав, де подібні закони діють і приносять неабиякий зиск.
Для АУБ важливо, наголошує Олександр Сугоняко, аби вітчизняна економіка успішно розвивалася, адже вона визначає стан банківської системи. Нині активи українських банків становлять майже 650 млрд грн, тобто понад 85% ВВП. Тож вплив банків (їх нині 176, у стадії ліквідації — 18) на економіку країни суттєвий. Ці фінансові установи спромоглися видати понад півтрильйона кредитів, із них 175 млрд — населенню (+14,4%, торік — + 13,7%). Це непокоїть президента АУБ, бо на депозити наші громадяни поклали трохи більше грошей — 178 млрд. Темпи поповнення депозитів у першому кварталі сповільнились через інфляцію — з 13 до 11%, люди змушені витрачати більше грошей на товари і продукти харчування. А ось строкові депозити підприємств зросли з 7,7 до 17,3% (з 3,2 до 12 млрд). Завдяки подорожчанню вироблених товарів у підприємств з'явилися зайві гроші (вони тримають у банках 120 млрд грн, а приріст депозитів усіх банківських клієнтів дорівнює 21,4 млрд або 7,7%). Одначе така ситуація довго не триватиме, бо через інфляцію люди купуватимуть менше товарів, і у підприємств зменшаться прибутки.
Відбулась реструктуризація банківських активів, банки реалізували ті, що не влаштовували їх, зокрема, у портфелях скоротилась кількість цінних паперів, і кошти «перекинули» на кредитування. Тож не дивно, що у першому кварталі кредитування досягло свого історичного максимуму — більш ніж 73%. Попит на позики від господарств був надзвичайно високим, і банки намагалися його задовольнити (+12%, торік +10%). Хоча залучити коштів за кордоном їм удалось менше. Обходились своїм капіталом, балансовий за три місяці зріс на 14% (+9,7 млрд грн і становив 79,3 млрд грн, торік — на 11%), а прибуток повагомішав у півтора рази (+2,9 млрд, торік — +1,9 млрд). Обсяг довгострокових кредитів зріс на 12,5% — до 328 млрд грн (61,1% від усіх наданих позик). Кредитні ставки в національній валюті зросли з 14,4 до 15,2% річних.
До речі, міжбанківське кредитування різко зменшилось — з 15 до 1,5%, бо було ухвалене рішення Кабміну і НБУ про обмеження кількості грошей в обігу для гальмування інфляції. Проте, якщо «перегнути палку», можна досягти небажаного ефекту — сповільнення економіки.
Оскільки збільшилось кредитування підприємств, це означає, що є надія на подолання інфляції, переконаний Олександр Сугоняко. Адже товарна пропозиція може розширитися лише за підтримки вітчизняного виробника. Водночас АУБ — проти активізації споживчого кредитування, яке ініціювали банки з іноземним капіталом, аби отримати більшу частку ринку, і банки, які хочуть продатися і теж прагнуть до цього. Аби мати чим кредитувати, фінустанови позичали гроші за кордоном, і вже мають борги у понад 30 млрд дол. Коли такий темп триватиме, сукупний борг країни може досягти 80% валового внутрішнього продукту (нині він перевищує 84 млрд дол., тобто 60% ВВП, цьогоріч банки мають обслуговувати борги в 11 млрд дол., а держава — в 14 млрд дол.). Тоді банківська система увійде в зону ризику, країна буде фінансово нестійкою до зовнішніх і внутрішніх шоків.
Доцільно змінити орієнтир зі споживчого на економічне кредитування, вважають в АУБ. Адже отримуючи банківські позики, наші громадяни переважно витрачають їх на імпортні товари, підтримуючи іноземну економіку. На жаль, нині Україна на понад 10 млрд. дол. більше імпортує, ніж експортує. Торік наші співвітчизники придбали 560 тис. імпортних автівок, половину з них у кредит. За ці гроші можна було б спорудити потужний завод.
Нашим людям сподобалося жити в кредит за європейськими стандартами. Проте якщо якість життя вища за якість і кількість праці, то це не надовго. Звичка більше споживати, ніж виробляти, зазвичай призводить до фінансової кризи. Якщо Нацбанк запровадить адміністративні обмеження щодо споживчого кредитування, АУБ їх підтримає. Якби банк повністю заборонив кредитування в іноземній валюті, то мав би можливість управляти всією грошовою масою, а не лише гривневою. І в результаті — суттєво впливати на інфляційні процеси та розвиток економіки.
Олександр Сугоняко наголошує, що міжнародна фінансова криза, що ускладнила процес міжнародних запозичень, погана ліквідність на світових фінансових ринках призведуть до сповільнення темпів споживчого кредитування. Це піде на користь вітчизняній банківській системі.
Водночас президент АУБ не погоджується з висновками експертів міжнародної рейтингової агенції Standard & Poor's, що в українській банківській системі 75% «поганих» кредитів. За підрахунками АУБ, таких лише 2% (понад 6 млрд грн). Хоча темпи зростання «поганих» кредитів перевищують темпи наповнення кредитних портфелів.
В АУБ вважають, що в умовах світової фінансової нестабільності уряд має передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерела підтримки ліквідності банків на випадок раптових відтоків капіталу чи зупинок зовнішнього рефінансування. А також закумулювати понаднормативні надходження до бюджету для протидії інфляційному перегріву і створенню запасу міцності у разі кризи. При реалізації плану антиінфляційних заходів Кабмін має запровадити додаткові ринкові інструменти регулювання грошової маси, потурбуватись про випереджаюче зростання продуктивності праці над зростанням зарплат і соціальних виплат. У новій редакції бюджету не можна допустити збільшення дефіциту — межа 2%. Потрібно стимулювати збільшення експорту і скорочення імпорту, розробити державну політику сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій та жорсткого регулювання обсягів фінансових іноземних інвестицій. Слід спинити зростання зовнішнього боргу за рахунок збільшення внутрішніх запозичень (у тому числі державних) — торгувати борговими інструментами за ринковими цінами.
Нацбанк, переконані в АУБ, має розробити програму підтримки банків в умовах фінансової нестабільності, й зокрема передбачити спрощені механізми підтримки їхньої ліквідності. Настав час внести зміни до чинного законодавства — скасувати пенсійний збір з операцій купівлі-продажу іноземної валюти (або принаймні на валютному ринку). Надати право НБУ на запровадження мораторію на проведення деяких видів банківської діяльності. Варто внести зміни до закону щодо визначення мінімального розміру статутного капіталу, необхідного для заснування банку, у національній валюті; посилення захисту прав кредиторів.
АУБ рекомендує власникам і керівникам комерційних банків переглянути темпи зростання кредитного портфеля в бік його зменшення (у тому числі за рахунок зменшення іноземних запозичень) з урахуванням рівня зростання економіки. Знизити темпи нарощування споживчого кредитування, переорієнтувавши кредитні потоки у реальний сектор економіки. Розробити програму забезпечення ліквідності банку, у тому числі за рахунок зменшення витрат на підвищення капіталізації. Варто посилити вимоги до оцінки ризиків за активними операціями. Зокрема, вдосконалити порядок оцінки кредитів залежно від умов їхнього надання та передавання інформації про кредит до кредитного бюро; розробити заходи щодо збалансування активів і пасивів, у тому числі за рахунок додаткової капіталізації; посилити систему ризик-менеджменту та внутрішнього аудиту.
В Україні працює чимало іноземних банків. Очікувалось, що вони принесуть нові технології, надаватимуть кредити під менші відсотки. Але ці прогнози не справдились — кредитні ставки не знизились, операційна діяльність «іноземців» не відрізняється від нашої. Ситуація може загостритися, коли прийдуть філії «іноземців», які поводитимуться агресивніше, особливо у сфері спекулятивних операцій. На жаль, в Україні поки немає економічних важелів, які б орієнтували іноземні фінустанови на кредитування економіки, а не населення.
Щоправда, при кредитуванні наших підприємств можуть виникати й суттєві проблеми. Так, упродовж багатьох років вітчизняні банки надавали кредити Харківському державному авіаційно-виробничому підприємству (ХДАВП) на виробництво літаків. Наразі його заборгованість перед 12 банками перевищила 840 млн грн (без урахування пені та відсотків за користування кредитами). Як наголосив президент АУБ, джерелами надання кредитів є залучені кошти банків. Тож неплатоспроможність ХДАВП створює додаткові ризики для банків-кредиторів, бо ускладнює виконання ними своїх зобов'язань перед вкладниками. Наявність проблемних кредитів потребує формування страхового резерву в розмірі простроченої заборгованості. Це зменшує прибуток і платежі банків до бюджету, що, у свою чергу, ставить під сумнів можливість подальшого кредитування банками державних підприємств.
Оскільки ХДАВП є підприємством зі 100% державною власністю, то, на переконання банкірів, держава не може зняти з себе відповідальність за відновлення виробничого процесу та платоспроможності підприємства. Аби вирішити боргову проблему, банкіри пропонують, зокрема, реструктуризувати борг підприємства в облігації внутрішньої державної позики.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

назад »»»