ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА 9 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
ЗГАДАЙТЕ НАС, НАЩАДКИ!
Ті, хто вперше потрапляє до нашого редакційного музею, звертають увагу на пожовклий клаптик паперу, розміщений у центрі головного стенду, присвяченого участі газети у Великій Вітчизняній війні. Наводжу його дослівно, з додержанням усіх огріхів, яких припустився автор, котрому доля відвела надто мало часу, аби встигнути прямо в окопі черкнути кілька слів у майбутнє, звернутися до нащадків перед тим, як фашистський снаряд улучив у самий центр позиції, яку обороняла купка звитяжців, і перетворив окоп на братську могилу для оборонців. Усього кілька слів: «Товариші, хто останеться живим, згадайте про своїх друзів. Вони билися коло Хоролу, відступали через Середницю. Помремо за Батьківщину. Лейтенант Кожедуб».

Поспіхом згорнутий і захований у гільзу патрона, цей лист випадково знайшли юні полтавські слідопити майже через три десятки років після Перемоги і надіслали до нашої редакції. На жаль, виконати їхнє прохання й допомогти дізнатися, хто ж він такий — лейтенант Кожедуб, хто його друзі-побратими, тоді не вдалося. Однак і досі ті, кому не байдужа доля визволителів України від гітлерівських загарбників, не втрачають надію, що колись і цю таємницю буде розкрито.
Нині ж достеменно відомо, що Кожедуб та його друзі були справжніми патріотами, які заплатили за свободу народу найвищу ціну — віддали своє життя.
Не менш хвилюючу історію має експонат, розміщений поруч. Опинився він тут ще в дні підготовки до 35-річчя великої Перемоги. Якось завітав до редакції гість з Черкащини. На жаль, тодішні клопоти завадили записати його прізвище, та він на це й не розраховував. А приніс наш читач подарунок, якому й ціни не скласти. У старому окопі знайшов він останки загиблого червоноармійця, а поруч був загорнутий у газету «Радянська Україна» жетон солдата. Так потрапили до нашого музею безцінні документи тих полум’яних років. Перед останнім своїм боєм накреслив визволитель України кілька слів у майбутнє:

«Фамилия — Рыбьяков.
Имя — Георгий.
Отчество — Данилович.
Воинское звание — красноармеец.
Год рождения — 1920.
Уроженец — РСФСР.
Область — Омская.
Город — Тобольск.
Район — Дубровный».

Далі в записці було наведено адресу матері солдата — Риб’якової Марії Іванівни: село Екстезерв, а також, де його було мобілізовано. Про все це розповіла наша газета. Так було повернуто з безвісти ім’я ще одного мужнього героя.
Утім, таких листів з війни у «Фонді вічного зберігання» редакції без ліку. Газетярі «Демократичної України» як до найдорожчої святині ставляться до кожного свідчення героїв тієї страшної війни, до спогадів рядових і маршалів, розповідей трудівників тилу...
Я ж щасливий тим, що доля подарувала мені змогу прилучитися до цієї святої справи. Та в нашому «Фонді вічного зберігання» й досі є чимало невідомих широкому загалу хвилюючих документів. І я вірю, що молоде покоління журналістів продовжить пошук, зробить усе, аби переміг священний девіз: «Ніхто не забутий, ніщо — не забуте!»

Вітольд ПРОЩАКОВ, ветеран газети «Демократична (Радянська) Україна», колишній заступник головного редактора
також у паперовій версії читайте:

• КОЗАЦЬКОМУ РОДУ — НЕМА ПЕРЕВОДУ
• ШАНА ЗЕМЛЯКОВІ-ПОЛКОВОДЦЮ
• ДЕНЬ — ЗА ШІСТЬ

назад »»»