ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
РОЗШУКУЄ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ, БЕРЕЖЕ ПАМ'ЯТЬ

Діяльність Товариства Червоного Хреста України, яке 18 квітня відзначає своє 90-річчя, складна й багатогранна: тут і проблеми милосердя, і допомога найбіднішим, і патронажна служба (обслуговує на дому 350 тис. одиноких людей), і допомога дітям, і захист чорнобильців, і людей, котрі постраждали від стихійного лиха (Закарпаття, Волинь, Рівненщина).

Проте нещодавня прес-конференція була присвячена одному з найгуманніших, найлюдяніших, найважливіших аспектів його роботи, про який розповіли функціонери товариства, зокрема його президент Іван Усіченко. Йдеться про службу розшуку, реалії й перспективи цієї справи в розрізі міжнародної діяльності Товариства Червоного Хреста.
Іван Усіченко спинився на основних завданнях і напрямах роботи служби розшуку Товариства. Він пригадав, як свого часу (1998–1999 рр.) через Червоний Хрест Пакистану делегація Червоного Хреста України зустрічалась з афганцями, щоб визволити наших військовополонених (дипломатичних відносин із Афганістаном в Україні тоді не було). Стало зрозуміло, що служба розшуку вкрай потрібна.
— В основі нашої діяльності — постулати гуманізму і добра,— сказав Іван Гнатович.— Ми прагнемо розшукати й з'ясувати долю членів родин, коли зв'язок між ними втрачено внаслідок Другої світової війни, сучасних збройних конфліктів, стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій в світі; розшукуємо та з'ясовуємо стан могил захисників Батьківщини, які загинули під час війни, а також військових поховань громадян інших держав в Україні; дбаємо про розшук документів часів Великої Вітчизняної війни, які підтверджують факт перебування громадян у місцях примусового утримання й ув'язнення; налагоджуємо сімейне листування шляхом обміну посланнями Червоного Хреста, коли звичайні канали зв'язку відсутні через збройні конфлікти або інші надзвичайні ситуації; відновлюємо родинні та консульські зв'язки для нерегулярних мігрантів, затриманих в Україні.
Погоджуючись з думкою президента Товариства, Валерій Аблазов, радник Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України підтвердив, що тоді долею людей, котрі опинились в афганському полоні, опікувався лише Червоний Хрест. Делегація Товариства Червоного Хреста в Пакистані на переговорах із моджахедами була на рівні державної. На підставі значної роботи, проведеної Червоним Хрестом, була згодом видана книжка «Довгий шлях із афганського полону і невідомості». Торік український Червоний Хрест в Естонії разом з талліннцями вирішував питання про перепоховання радянських воїнів-визволителів.
Джо Лаурі, представник Міжнародної Федерації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Білорусі, Молдові, Україні, наголосив:
— Співпраця з такою великою організацією, як український Червоний Хрест, ведеться з 90-х років, насамперед із виконання Чорнобильської програми. Вона найтриваліша, реалізується багато років на користь громадян, які постраждали в результаті чорнобильського лиха. Воно, до речі, позбавило їх документів, отже, довелося розшукувати людей і документально підтверджувати їхній статус.
Вічний наш біль — Велика Вітчизняна війна. Тож чимало учасників прес-конференції спинилися на темі розшуку людей, а також могил загиблих.
Володимир Даниленко, директор Державного архіву Київської області:
— До Німеччини було вивезено на роботи п'ять мільйонів осіб, із них 2 млн 300 тисяч — із України. Багато з них загинуло, інших розкидало по світах. До нас звернулася жінка, котра живе в Берліні. Вона мешкала на Тернопільщині. Їй на момент загибелі батьків було п'ять років, а братові — три. Пам'ятає, що хата була на околиці населеного пункту, а далі ліс. Дітей було віддано на виховання в німецьку родину. Вона хоче знати про своє коріння, батьків, місце проживання. Ми допомогли їй.
1943 року в Лондоні було створено Міжнародну службу розшуку (тепер штаб-квартира — у Німеччині). Нам допомогла ця служба, оскільки в її базі даних значиться 8 млн осіб. (До речі, нині Товариство Червоного Хреста накопичує власну інформацію. Наприкінці 2007 року алфавітно-інформаційна картотека служби розшуку налічувала 253024 інформаційні одиниці).
Зараз складаємо списки про жертви голоду 1932–1933 років, шукаємо людей, села, які зникли.
Маргарита Пашинська, перший заступник голови Київського історико-патріотичного клубу «Пошук», член президії Українського фонду «Пам'ять», голова фонду «Солдатських матерів»:
— Ми нещодавно побували в Польщі. Там було 600 тисяч військовополонених, із них 50 тис.— із України. В Європі було 1100 концтаборів. Уявляєте, скільки роз'єднано сімей, скільки загинуло наших співвітчизників? Їх або їхні могили треба знайти. Поляки дивувалися, що ми перші приїхали до них з такою місією.
Юрій Зубко, голова Всеукраїнської громадської організації «Закінчимо війну», сказав:
— Хоча від закінчення війни минуло понад 60 років, вона буде закінчена лише тоді, коли поховаємо останнього солдата. Чи вдасться нам це? Маємо працювати і прагнути таки закінчити війну.
Коли Україна набула незалежності й згодом виникла потреба у створенні служби розшуку, уряд розпорядженням від 07.09.1993 р. № 694-Р визнав діяльність служби розшуку Товариства та зобов'язав міністерства закордонних справ, внутрішніх справ, Службу безпеки, Головархів надавати службі інформацію, необхідну для проведення її роботи у повному обсязі. Статус служби визначено в Законі «Про Товариство Червоного Хреста України», ухваленому 28 листопада 2002 року. Всі заходи з розшуку як в Україні, так і за кордоном проводяться Товариством для наших громадян безплатно.
За понад 14 літ службою розшуку було отримано і розглянуто понад 700 тисяч звернень. В архіві зберігаються близько 179 тисяч завершених справ. Український Червоний Хрест допоміг 83 тисячам громадян у їхніх пошуках: у семи тисячах випадків удалося допомогти у возз'єднанні родин, знайдено шість тисяч поховань українських воїнів, що загинули на території Західної Європи. Понад 11 тисяч громадян в Україні й за кордоном отримали звістку від своїх рідних — послання Червоного Хреста — завдяки співпраці з міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Все це, як ви розумієте, непросто. Адже, враховуючи особливості міграційних процесів, що історично склалися в Україні, аби допомогти людям, доводиться звертатися до національних Товариств Червоного Хреста Російської Федерації, Польщі, США, Німеччини, Великої Британії, Австрії, Австралії, Канади, Чехії, Угорщини. Зв'язок зі службами розшуку національних товариств цих країн є найефективнішим, дає позитивні наслідки.
Проте в сучасному світі теж відбуваються збройні конфлікти, виникають природні катаклізми. Як наслідок, мільйони громадян змушені лишати домівки, втрачаючи зв'язок із членами своїх сімей. Національні Товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, особливо в Європі, впродовж останніх десяти років усе частіше почали одержувати звернення щодо розшуку мігрантів. Не стало винятків у цій роботі й Товариство Червоного Хреста України. Адже, з одного боку, в Україну повернулися сотні тисяч депортованих (кримські татари, болгари, вірмени); з іншого — щороку кілька мільйонів українців від'їжджають за кордон на заробітки, більшість з них працює нелегально. До того ж, наша країна стала транзитним коридором нелегальної й некерованої міграції в Європу вихідців із країн Азії, Африки та Сходу. Тож відповідно до «Стратегії-2010» міжнародної Федерації Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та в межах імплементації норм і положень міжнародного гуманітарного права, Товариство Червоного Хреста України ухвалило рішення розширити з січня 2006 р. програму розшукової діяльності й проводити розшук, пов'язаний із втратою зв'язку між членами родини через сучасну міграцію громадян.
Олександр Скігін, заступник начальника відділу організації роботи з іноземцями — начальник сектора організації тримання Адміністрації державної прикордонної служби України розповів:
— Товариство Червоного Хреста України з листопада 2004 року почало виконувати «Програму з відновлення родинних і консульських зв'язків для нерегулярних мігрантів», затриманих в Україні, й тих, що перебувають у місцях тимчасового тримання органів охорони державного кордону в Чопі, Мукачевому, Львові, Сумах. Мета програми — допомогти затриманим мігрантам у встановленні зв'язку з їхніми посольствами та надання їм можливості повідомити рідних про себе шляхом передавання послань Червоного Хреста на батьківщину через службу розшуку. В її межах упродовж двох останніх років 1657 затриманим надано змогу повідомити рідним про себе листом. 4992 громадянина зв’язалися з рідними телефоном. Службі розшуку допомагають в цьому МВС, МНС, МЗС, СБУ України, Адміністрація державної прикордонної служби країни, Державний комітет архівів України, інші урядові й неурядові установи та організації.
Нелегальна міграція, контрабандне перевезення й торгівля людьми ускладнюють процедуру розшуку, особливо в прикордонних областях України. До Червоного Хреста все частіше звертаються мігранти, їхні близькі та рідні, які на власному досвіді переконались, чого варті обіцяні їм переваги нелегального життя й роботи за кордоном. Служба розшуку за підтримки Данського Червоного Хреста та Міжнародної організації з міграції вдалася до реалізації (2005–2007 рр.) превентивної програми «Зниження ризику торгівлі людьми в Україні» у дев'яти пілотних областях (Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Чернігівська та Хмельницька). Тим, хто хоче виїхати за кордон, надавали консультації, проводили інформаційні акції. В межах здійснення програми проведено шість регіональних семінарів, у яких взяли участь працівники Товариства, представники місцевих органів влади. 500 тренерів, підготовлені в рамках імплементації програми, провели понад три тисячі навчальних сесій для цільових груп населення (молодь віком 13–21 років і безробітні). Загальна кількість громадян України, учасників заходів програми, сягнула 82 із лишком тисяч осіб.
* * *
Певна річ, що розшукову роботу не можна відокремити від міжнародної діяльності. Вона спрямована на участь в роботі статутних органів міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, на розширенні співпраці з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, налагодженні співпраці з партнерськими національними товариствами, міжнародними інституціями й фондами з метою залучення їхнього досвіду, інтелектуальних і матеріальних можливостей для зміцнення потенціалу Товариства, виконання своїх міжнародних зобов'язань і програм, а також організації надання допомоги зарубіжним національним товариствам за надзвичайних ситуацій. Робота нашого Товариства Червоного Хреста була поцінована: його двічі на чотирирічний термін обирали до складу Правління Міжнародної Федерації — вищого керівного органу та в Комісію з розвитку та охорони здоров'я і соціального захисту міжнародної Федерації Товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, представників Товариства обирали до складу Європейської молодіжної координаційної ради, Європейської регіональної мережі з ВІЛ/СНІДу, Міжнародного Чорнобильського координаційного комітету.
Характерним напрямом міжнародної діяльності Товариства останніх років було вивчення та запозичення міжнародного досвіду в розвитку молодіжного волонтерського руху.
У нинішніх умовах важко вирішувати проблеми, замкнувшись у національних рамках. Тому Товариство уклало 23 міжнародні угоди з партнерськими національними товариствами, міжнародними організаціями.
Зокрема, в угоді з угорським Червоним Хрестом значне місце відведено взаємодії за надзвичайних ситуацій та навчання керівників обласних організацій форм і методів розвитку ресурсів. Із німецьким Червоним Хрестом — підготовка до реагування на надзвичайні ситуації, нідерландським, японським, ірландським ЧХ — підтримка Чорнобильської програми, з австрійським — допомога дітям вулиць, люксембурзьким — хірургічне лікування дітей із вродженими вадами серця, з російським — прикордонна регіональна співпраця, італійським та французьким ЧХ — попередження ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін'єкційних наркотиків.
Ми допомагаємо їм, вони — нам. Скажімо, за фінансової підтримки наших партнерів розроблено й реалізуються 14 важливих програм. За браком місця не можу перелічити всі. Аби читач зрозумів, що це за програми, назву кілька з них: міжнародна Чорнобильська програма гуманітарної допомоги і реабілітації реалізується понад 20 років за фінансової підтримки міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Товариств Червоного Хреста Німеччини, Японії, Австрії, Нідерландів, Великої Британії, Данії, Франції, гуманітарного відділу Єврокомісії; Програма «Допомога дітям України із вродженими вадами серця і сприяння розвитку дитячої кардіохірургії у м. Львові» виконується понад 15 років за фінансування Люксембурзького Червоного Хреста; Програма розшуку і возз'єднання сімей проводиться протягом 16 років за фінансової підтримки міжнародного Комітету Червоного Хреста; Програма медичної й соціальної допомоги уразливим категоріям населення України — термін 17 років, фінансова підтримка міжнародної Федерації Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Товариств Червоного Хреста Німеччини, Нідерландів, Швеції, Угорщини, США, Канади, Великої Британії та Єврокомісії; програми допомоги дітям вулиць, дитячим будинкам, неповнолітнім в'язням і госпісам Червоного Хреста.
Товариство Червоного Хреста України набуло неабиякого досвіду в своїй роботі. Невипадково до нього все частіше звертаються іноземні колеги з проханням ознайомити їх з нашими досягненнями, а служба розшуку товариства, патронажна служба і деякі інші стали школою підготовки кадрів для зарубіжних партнерів.
Представники міжнародних організацій, які взяли участь в прес-конференції, високо оцінили діяльність українського Червоного Хреста. Зокрема, Жан-Жак Бове сказав, що наша служба розшуку найенергійніша серед аналогічних служб з-поміж країн Європи, а Джо Лаурі зазначив:
— Приємно співпрацювати з українським Червоним Хрестом — потужною організацією, яка багато робить для людей.
Усе це ще раз доводить, що Товариство Червоного Хреста України — на правильному шляху, чесно і щиро реалізує свою високу місію широкомасштабної допомоги людям.

Лідія РУТА
також у паперовій версії читайте:

назад »»»