ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЧОМУ РОЗКРУЧУЄТЬСЯ ІНФЛЯЦІЙНА СПІРАЛЬ?

Серед проблем, які нині хвилюють наших громадян, чи не найгострішою є інфляційна. Як відомо, інфляція у перекладі з англійської означає надувати, збільшувати.

Коли говорити звичайною мовою, це явище можна визначити як постійне подорожчання товарів і послуг. Найінфляційнішим у новітній історії України був 1993 рік, коли інфляція становила 10000%, лише у липні вона сягнула 2000%, тобто за місяць товари подорожчали у 20 разів. Дефляційним був 2002-й, тоді ціни зменшились на 0,4%. Торік інфляція була 16,6%, це — найбільший показник за останні сім років.
У європейських державах, до яких прагне Україна, інфляція тримається у межах 2–5%. Причому показник у 5% вважається надто високим. У державах, що розвиваються, до яких належить і Україна, рівень інфляції суттєвіший — близько 10%. Інфляція, вища за 10%,— це неабияка проблема для держави. Якщо вона добирається до 20%, запевняють експерти, економіка може зірватися у некеровану інфляційну спіраль, що засмоктує її, й спинити цей негативний процес украй важко.
На початку 20-х років минулого століття надзвичайно високою інфляція була у Німеччині. Ціни могли підскочити навіть за кілька годин, коли в цей час відвідувачі обідали у ресторані. Після трапези за свої наїдки вони мали платити набагато більше.
Нині висока інфляція у країнах, що воюють, вона зашкалює за 100%. Суттєва інфляція й у державах колишнього СРСР — Росії, Білорусі, Казахстані, Україні, азійських республіках.
Темпами зростання інфляції занепокоєний Китай, котрий має намір утримувати її рівень нижче від позначки 5% за рахунок певного сповільнення економічного зростання. Урядовці хочуть домогтися, аби зростання економіки було на рівні 8%, тоді як останні кілька років це були двозначні цифри. Головним завданням макроекономічного регулювання економіки тамтешні керівники визначили запобігання різкому зростанню загального рівня цін, вони побоюються, що високі ціни на продукти харчування призведуть до соціальних катаклізмів. Аби виконати це завдання, урядовці планують вдатися до антиінфляційних заходів, щоб збільшити фактичну пропозицію водночас зі скороченням надмірного попиту.
Найменша інфляція у Японії. Впродовж майже половини останніх двадцяти років там була дефляція, тобто ціни переважно знижувались. Причому за рахунок двох основних чинників — зростання продуктивності праці та заощадливості громадян, котрі не витрачають гроші, а зберігають їх на майбутнє. Зрозуміло, коли завдяки високій продуктивності праці виготовлено багато товарів, що не продаються, вони знецінюються.
Інфляцію породжують дві базові причини — дефіцит держбюджету, тобто коли уряд витрачає грошей більше, ніж надходить податків, і дії Центрального банку, який має право на емісію національної валюти. Якщо Центробанк допускає зайву емісію, грошей стає більше, а на одну грошову одиницю припадає менша кількість товарів. До того ж, однією з причин інфляції є високі темпи зростання заробітної плати та соціальних виплат (вони у нас майже зрівнялись із зарплатою у структурі доходів населення), що «відриваються» від зростання продуктивності праці.
Інфляцію, зазначають експерти, спричиняють не лише внутрішні чинники, пов’язані з соціальними видатками, а й зовнішні, пов’язані із загальносвітовими тенденціями до зростання цін на енергоносії. Десять років тому нафта і газ коштували удвічі-втричі дешевше. Друга загальносвітова тенденція — зростання цін на продукти харчування. На споживчий ринок активно виходять, бо вже мають доходи, сотні мільйонів жителів Китаю та Індії. Значна частина земель використовується не для вирощування продуктів харчування, а для сировини під біопаливо.
Як зауважує перший заступник міністра економіки Анатолій Максюта, уряд вживає заходів, аби не допустити високої інфляції. Це непросто, адже отримано суттєвий інфляційний спадок. Кабмін готовий розглядати будь-які пропозиції, спрямовані на поліпшення інфляційної ситуації. Уряд зацікавлений, аби антиінфляційні заходи були дієвими. Проте лише ринковими методами з інфляцією не впоратись. Закон дозволяє владі, в тому числі місцевій, застосовувати адміністративне регулювання цін. Законодавчо визначено певний перелік товарів, для яких можна запроваджувати обмеження цінових надбавок і граничні рівні рентабельності.
У Мінекономіки вважають, якщо такі повноваження є, вони мають використовуватись, в тому числі й за допомогою фахівців цінової інспекції. Потрібно збільшувати пропозицію вітчизняних товарів, розвивати вітчизняне виробництво. Інфляцію не можна спинити завезенням імпортних товарів, адже зростатиме негативне торговельне сальдо.
Для покриття дефіциту державного бюджету є два класичних методи, нагадує Анатолій Максюта. Запозичення (нині уряд робить акцент на внутрішніх запозиченнях, хоча цей ринок повільно розвивається) і приватизація. Коли буде виконаний план приватизації, проблем із дефіцитом держбюджету цьогоріч не буде.
Як зазначає головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради, доктор економічних наук Володимир Черняк, у нашій країні була неправильно визначена природа інфляції. В цьому — драма економічної й цінової політики. Починаючи з 1993 року у нас переважає інфляція витрат, а «лікували» її як інфляцію попиту. Зазвичай застосовувались обмежувально-стримувальні методи — стримували зростання заробітної плати, пенсій, стипендій, взагалі всіх доходів, «придушували» платоспроможний попит. Це неминуче призводило до поширення бідності.
Настав час рішуче перейти від обмежувально-стримувальної політики до політики стимулювання зростання доходів. Вона має спиратися на соціальні стандарти, такі як прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата (місячна й погодинна). Варто перенести акцент на внутрішні причини інфляції, а не зводити її сутність до емісії. Звичайно, існує кореляція між динамікою цін на світовому й вітчизняному ринках. Та це не є підставою для перебільшення впливу світового ринку на вітчизняний. Зростання населення планети, зменшення обсягів ріллі, заміна традиційного палива на біопаливо, дефіцит сировини, обмеженість природних джерел енергії (вугілля, нафти, газу) загострюють проблему зростання цін. Одначе, на думку Володимира Черняка, слід особливо враховувати вплив на збільшення інфляції в Україні внутрішніх чинників — низьку ефективність сільгоспвиробництва (в нашій країні реалізується лише третина його потенціалу) та великі обсяги споживання енергоносіїв.
Звідси випливають два завдання. По-перше, збільшення виробництва продовольства. Це зумовлює необхідність суттєвого реформування аграрного комплексу, чого поки практично не відчувається. По-друге, зменшення споживання енергоносіїв, що зумовлює необхідність проведення ефективної політики енергозбереження, використання новітніх технологій.
До суто внутрішніх причин інфляції в Україні, наголошує Володимир Черняк, треба зарахувати штучне накручування собівартості, економічно невиправданий механізм розподілу прибутку. Він випадає не виробникам продукції, а посередникам, переробникам, торгівлі й лише 20% належить сільгоспвиробнику. Таку ситуацію з неконтрольованим, надмірним зростанням рентабельності слід радикально змінити, розробивши новий механізм контролю за формуванням собівартості на основі посилення ролі статистичних органів, забезпечити пріоритет виробника у розподілі прибутку між виробником, переробником і продавцем. Важливо регулювати ціни нормою рентабельності.
Володимир Черняк переконаний, що боротися з інфляцією тільки ринковими методами, тобто нарощуючи пропозицію, без використання адміністративних методів, неможливо. Навіть у найліберальнішій країні світу — США — використовується державне регулювання економіки й адміністративні методи. Інакше втрачається сенс існування держави й уряду. Найперше треба створити нормальні економічні умови для функціонування ринкових методів, доповнити їх, особливо в сферах, де швидко зростають ціни, механізмами державного, адміністративного регулювання. Цінова політика має спиратись на оптимальне поєднання ринкових механізмів і методів державного регулювання. В цьому полягає мистецтво економічної політики, саме його брак зумовлює зростання інфляції.
Ціни уряду доцільно регулювати один раз, на певний період (три—шість місяців, рік), установивши норму рентабельності, а не кожен раз уручну, встановлюючи нову ціну. Не треба ототожнювати державне і ручне регулювання — ручне не потрібне, державне, адміністративне необхідне. Норма рентабельності — один із важливих нормативів бази державного регулювання економіки.
Неправильним, на переконання Володимира Черняка, є твердження про те, що головною причиною інфляції є емісія. Нинішня інфляція в Україні має не емісійну природу. Звичайно, існує монетарна та емісійна складова інфляції, але вона не відіграє вирішальної ролі. Крім того, слід розрізняти загальну і цільову емісію. Як свідчить світова практика, цільова кредитна емісія і цільова грошова емісія можуть відігравати позитивну роль. Тож емісія — це не завжди погано. До речі, зараз емісія в Україні не є суттєвою.
З-поміж внутрішніх причин інфляційного сплеску у нас Володимир Черняк називає високий ступінь монополізації економіки. В країні фактично не виконується закон про природні монополії, Антимонопольний комітет не діє. Тому існують перепони на шляху сумлінної конкуренції, процвітають картельні змови, що спричиняють зростання цін. Збити їх можна, створивши умови для сумлінної конкуренції.
Президент України Віктор Ющенко закликав уряд спільно з Нацбанком переглянути показник інфляції у держбюджеті на цей рік. Той документ будувався з розрахунку, що річна інфляція не перевищить 9,6%, однак за перші два місяці ця цифра сягнула майже 5,7%, що становить 60% прогнозованого рівня річної інфляції.
Глава нашої держави вважає, що нинішня інфляційна ситуація у країні пов’язана з кількома чинниками. Серед них — значне зростання минулого року цін виробників, суттєве подорожчання продуктів харчування і адміністративне втручання уряду, зокрема у діяльність зернового ринку, неврегульована ситуація на газовому ринку, а також зростання цін на енергоносії у світі. Ключовими кроками у подоланні інфляції є дотримання бюджетного дефіциту й ощадливіша політика видатків.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• «ЗЕЛЕНИЙ» ЗНОВУ ЗАСВІДЧИВ СВОЮ СЛАБКІСТЬ

назад »»»