ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ВЕЛИКА ГРА НАВКОЛО НАТО
Російський президент Володимир Путін розпочав велику гру з НАТО: він пропонує Альянсу допомогу в боротьбі проти талібів в Афганістані. Натомість НАТО має відмовитись від затвердження Плану дій щодо набуття членства (ПДЧ) в організації для України і Грузії.

Між кількома найважливішими столицями — Брюсселем і Москвою — триває велика геополітична гра, ставкою у якій, з одного боку, є успіх операції НАТО в Афганістані, а з другого — результативність гігантського пропагандистського наступу впродовж останніх тижнів президентства Путіна.
Згідно з повідомленнями з дипломатичних джерел у Брюсселі і Варшаві, протягом кількох тижнів Альянс веде переговори з Москвою, намагаючись отримати згоду на використання транспортного транзитного коридору, яким здійснюватимуться поставки до Афганістану. Транспорт є найскладнішою проблемою для НАТО, бо бракує літаків для перевезення людей, зброї і необхідного устаткування. Нині використання залізничного транспорту в Пакистані часто супроводжується нападами талібів і грабіжників на вантажі для місії Альянсу.
Експерти визнають, що квітневий саміт НАТО в Бухаресті буде визначальним для місії в Афганістані. Там 43 тисячі військових із стабілізаційних сил ISAF зіткнулися із значними проблемами. В Альянсі немає єдності щодо стратегії і тактики ведення операції. Тягар боротьби лягає переважно на США, які тримають в Афганістані 30 тисяч своїх солдатів, і на країни, які наважились вислати війська на південь — насамперед Велику Британію, Канаду, Голландію, а також Австралію, Данію, Румунію й Естонію.
Росіяни готові не тільки надати залізницю і повітряний простір, а й велику базу «Термез» в Узбекистані — ту саму, яку під час інтервенції в Афганістан у 80-х роках минулого століття використовувала Радянська Армія.
Добре поінформовані джерела польської «Газети виборчої» у Вашингтоні стверджують, що восьмого березня під час сніданку з канцлером Німеччини Ангелою Меркель у Москві Путін навіть запропонував послати в Афганістан своїх солдатів, щоб підтримати Альянс, який потерпає через недостатню кількість особового складу. Пані Меркель передала ці пропозиції кільком політикам у США і Європі, але, очевидно, вони не дістали підтримки.
«Це дуже поганий задум. Росіяни мають досвід Афганістану, але їхня присутність може викликати ставлення до сил НАТО як до агресорів» — так вважає євродепутат з ФРН Ельмар Брок. Його позиція відображає реакцію дипломатів Альянсу від Вашингтона до Вільнюса. Інший дипломат, який працює в ООН, додає: «Прийняти пропозицію з боку Росії означало б скомпрометувати місію».
За допомогу Путін вимагає від НАТО двох поступок: закрити двері до НАТО для України і Грузії та запросити його на квітневий саміт Альянсу в Бухаресті як рівноправного партнера, а не як гостя.
Якби Захід прийняв умови Путіна, це стало б величезною пропагандистською перемогою російського президента — великим знаком оклику наприкінці його восьмирічного правління. Євроатлантична інтеграція Києва і Тбілісі не дає спокою кремлівським стратегам, які намагаються втримати контроль над колишньою імперією.
Розширення НАТО на територію колишніх республік СРСР у Кремлі вважають однією з найбільших загроз для сучасної Росії. Участь Володимира Путіна в саміті мало не в ролі повноцінного члена Альянсу могла б стати для мільйонів росіян підтвердженням, що завдяки його політиці країна повернулась на міжнародну політичну арену як глобальна держава.
Цим і пояснюється прагнення російського президента взяти участь у засіданні Північноатлантичної ради — найвищого органу НАТО. Досі лідери країн НАТО зустрічались з президентом Росії лише поза рамками саміту. Та план Путіна не прийняли, бо, крім Меркель, його ніхто не схвалив.
Водночас до останнього моменту перед зустріччю в Бухаресті вирішуватиметься доля запрошення для України і Грузії до ПДЧ. За кілька тижнів до саміту за приєднання України і Грузії до ПДЧ висловлюються представники більшості країн НАТО, проти — Німеччина, Італія та Іспанія.
Речник НАТО Джеймс Аппатурай підтвердив, що Альянс веде переговори з Росією про сухопутний і повітряний транзит, а також можливість постійної співпраці з підготовки спецслужб до боротьби з наркотиками. За його словами, НАТО хоче досягти порозуміння до саміту членів організації в Бухаресті.
Спроба використати афганську проблему в егоїстичних інтересах може виявитись бумерангом, який боляче вдарить по її ініціаторах. Ніхто, насамперед у Росії, не має жодних сумнівів у тому, що НАТО виконало в Афганістані значну роботу на користь росіян.
Так само завдяки можливому вступу України і Грузії до НАТО незворотними стануть процеси демократизації і деколонізації на території колишнього СРСР. Перед Росією постануть проблеми, розв’язання яких принесе користь простим громадянам країни, бо влада нарешті буде змушена дбати про людей, а не про імперську велич.
Насамкінець варто зауважити, що завдяки приєднанню країн Центральної Європи і Прибалтики до Альянсу ситуація в Європі стабілізувалася, хоча певні територіальні проблеми в цьому регіоні ще не вирішено.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ТРАГІЧНА ЗАГИБЕЛЬ МИРОТВОРЦЯ
• «ГОЛУБ» ПОКИНУВ ПЕНТАГОН

назад »»»