ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЗАПОВІТНА ТЕРИТОРІЯ? ОБОВ’ЯЗКОВО!
Подільські контрасти
Строкатішого, ніж Поділля, регіону щодо заповідних природних територій в Україні немає. Коли відсоток заповідності у Хмельницькій області найвищий у державі (14,8), то у сусідній Вінницькій він найнижчий, лише 0,9.

Подільська височина — перлина на рельєфній карті країни. Тут чимало цікавих природно-заповідних територій (зокрема, заказників у межах тієї ж Вінницької області). Та вони невеликі за площею, а «серйозного» об’єкта природно-заповідного фонду (ПЗФ) — національного природного парку, природного чи біосферного заповідника в області немає. Звідки їм було взятись, адже за рівнем сільськогосподарського освоєння Вінниччина «не відстає» від таких «антропогенних» областей як Дніпропетровська, Кіровоградська, де відсоток розораності зашкалює за 90 (у США загалом 17,3%!).
У контексті сказаного істиною є географічний постулат: кожний ландшафт, як унікальна річ земного буття (в науці — геореал), має бути репрезентований природно-заповідною територією. Тобто кожна природно-ландшафтна країна, зона, провінція чи край, область і навіть фізико-географічний район, або кожен клас, підклас, тип, вид ландшафтів повинні мати природний чи біосферний заповідник, національний природний або регіональний ландшафтний парк, заказник чи заповідне урочище. Це, так би мовити, як кожний, приміром, етнічний регіон презентується у краєзнавчому музеї національними костюмами, своєю вишивкою, речами побуту, має свою архітектуру, звичаї й традиції місцевих жителів тощо. Заповідна територія — це своєрідний природний музей під відкритим небом.

У себе... в приймах
Подільська височина... Тут у південно-східному керунку, починаючи з території Польщі, розкинулось уздовж Головного Європейського вододілу живописне горбогір’я — Розточчя, представлене у природно-заповідному фонді України природним заповідником «Розточчя» та Яворівським національним природним парком на Львівщині.
Південніше Розтоцького кряжу — не менш мальовниче Опілля, а від селища Підкамінь Львівської області через територію Тернопільської (Збараж, Скалат) і Хмельницької областей (Сатанів, Кам’янець-Подільський) тягнуться у вигляді зубчастого кряжа загадкові Товтри, або Медобори. У межах останніх створено і функціонують природний заповідник «Медобори» і НПП «Подільські Товтри». Далі на південний схід Товтровий кряж через Чернівецьку область доходить, перетинаючи Молдову, аж до Румунії. Загалом довжина Товтр 250 км.
Унікальний реліктовий ландшафт подільських Товтр не менш класично презентований ландшафтними заказниками загальнодержавного значення. Зокрема, у Хмельницькій області: «Велика і Мала Бугаїха» — вкриті лісом товтри (Чемеровецький район); Іванковецький — мальовничі кам’янисті схили товтрового кряжу (Городоцький); «Кармалюкова гора», «Совий яр», Циківський, Княжпільський — загалом товтровий з виходами вапняків і вкритий типовими подільськими дібровами кряж (Кам’янець-Подільський). А ще «Товтра Вербецька» (еталонна степова ділянка площею 9,3 га), «Панівецька дача», «Нижні Патриці» та інші ботанічні заказники.
Національний природний парк «Подільські Товтри» створено в червні 1996 року. Він знаходиться на територіях трьох адміністративних районів Хмельницької області: Кам’янець-Подільського, Городоцького та Чемеровецького. Парк займає 12,5% території області й за площею (261 316 га) поступається хіба що біосферному резерватові на о. Гренландія (70 млн га).
Водночас у постійному користуванні цього парку лише 3 015 га (1,1% загальної площі). Те, що в НПП «Подільські Товтри» на господарську зону до функціонального зонування припадає 94,94% його території, а на заповідну 0,61%, свідчить про безглуздість у «заповідному королівстві» (бо цей національний парк створювали тепер уже легендарні «корифеї» заповідної справи, щоб отримати «личко» на погонах посадовця). Для довідки: відповідно до закону на території національних природних парків виокремлюються зони: заповідна, регульованої й стаціонарної рекреації, господарська; у межах НПП одні землі указом Президента України передаються їм у постійне користування, а решта залишається у попередніх землевласників і користувачів.
У межах національного парку на 80 км дугоподібно тягнеться скелясте пасмо подільських Товтр. Виникли вони зі скам’янілих моховаток, устриць, коралів, літотамнієвих водоростей як бар’єрний риф стародавніх (тортонського і сарматського) морських басейнів, що існували у неогеновий період (міоцен) на місці сучасних гірських Карпат. Цей риф знаходився уздовж суходолу (на відстані 15–30 км від берега). Аналогічного природного об’єкта з таким геологічним минулим у Європі немає. До речі, 2000 року Подільські Товтри були запропоновані Мінприроди України до списку Всесвітньої природної й культурної спадщини.
За морфологією, нинішнє Товтрове пасмо (завширшки 10–12 км) плосковершинне. Має вигляд вузьких горбистих кряжів, ізольованих конусоподібних горбів, гребенів, які підносяться над навколишньою місцевістю до 60-65 м. Деколи Товтри мають вигляд морських атолів. По обидві сторони від головної гряди спостерігаються окремі горби з гострими скелястими вершинами і похилими схилами. Широких плато тут майже немає. Найвища морфометрична відмітка в межах національного парку — 401 м, а Товтр загалом — 436 м над рівнем моря.
Цей найбільш підвищений район в усьому Поділлі має хвилястий, еродований рельєф із великою кількістю балок. Уздовж річок схили урвисті, порізані ярами. Тож значна розчленованість території створює сприятливі умови для розвитку спортивного екотуризму і активного відпочинку (передовсім дельта- і парапланеризму).
Потужні, черепашкові, вапняки Товтрового кряжу сприяють формуванню скульптурного карстового рельєфу. Чимало тут ніш, ґротів, печер. Найвідомішими у спелеологічному екотуризмі є карстові печери у гіпсах — Атлантида і Киянка (с. Завалля, лівий корінний схил р. Збруч). Варта уваги печера Кармалюка в с. Маліївці. Рекреаційно-пізнавальний інтерес мають також величні каньйони Дністра та Смотрича.
До основних чинників, що сприяють розвитку екотуризму в НПП «Подільські Товтри», належать відносно «комфортні» гідрокліматичні умови. Територію парку можна використовувати з рекреаційною метою протягом року. На берегах Дністровського водосховища (насамперед у зоні Бакотської затоки) створюються невеликі туристичні об’єкти для комплексного обслуговування рекреантів. Тут за помірну ціну надають рекреаційні послуги: ночівлю, харчування, зв’язок, прокат туристичного спорядження.

Мешканці Червоної й Зеленої книг
Значною рекреаційною цінністю НПП «Подільські Товтри» є природні лісові масиви. Наперше — це дубово-грабові, грабово-дубово-ясеневі й кленово-ясеневі ліси. Поширені також бучини. Поряд із річками й іншими водними акваторіями їм відводиться основна роль в організації короткочасного відпочинку населення та екотуризму. Загальна площа рекреаційних лісових територій парку становить 11,5 тис. га.
Напрочуд багате флористичне розмаїття, особливо степової рослинності, національного парку. Тут, як ніде в Україні серед природно-заповідних територій, найбільша кількість видів вищих судинних рослин — аж 1543! До Червоної книги України занесено 60 видів рослин. З-поміж подільських ендеміків (рослина, поширена лише в певній місцевості) зустрічається волошка тернопільська, з реліктових видів — змієголовник австрійський, лунарія оживаюча, берека або горобина лопатева тощо.
Окрім Червоної, існує Зелена книга України, куди віднесено рослинні угруповання — асоціації, формації, їхні групи. Наприклад, на території НПП «Подільські Товтри» є скельно- і звичайно дубовий ліс кизиловий, грабово-дубовий ліс волосистоосоковий та яглицевий, степова формація миглалю низького тощо.
Багата також фауна національного природного парку. Одних птахів лише 140 видів (із 420 в Україні). Особливо охороняються 99 видів. Серед них лелека чорний, осоїд, змієїд, орел-карлик, скопа та ін.; зустрічається (залітає) найбільший з наших орлів — беркут.
Особливо цікавий світ комах (ентомофауна). У деяких місцях Подільських Товтр, як у Едемському саду, літають ще «червонокнижні» метелики (лускокрилі): білокрилий з чорними і червоними відмітинами аполлон, «опалова» мнемозина, «зеброподібна» поліксена, вишнево-коричнева райдужниця велика, бражник прозерпіна, з твердокрилих (жуків) — вусач великий дубовий.
Навесні вночі, а то й удень «околиці» будь-якого болота, озера чи навіть залитої водою канави наповнюються «колисковими піснями» чи трубними лементами кумки або жерлянки жовточеревої. Вона також зустрічається у джерелах, криницях. Із амфібій в «Подільських Товтрах» живуть часничниця звичайна, квакша звичайна, ропуха зелена, жаба гостроморда. З нічних метеликів, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку на території національного природного парку є, крім бражника прозерпіна, бражник мертва голова, сатурнії, стрічкарки тощо.
У межах національного парку є до 35 заказників і пам’яток природи загальнодержавного значення як територій та об’єктів природно-заповідного фонду «нижчих» (відносно НПП) категорій. Особливий науково-пізнавальний інтерес (зокрема, для екотуризму) мають пам’ятки природи: «Китайське відшарування», яке є всесвітньо відомим еталонним розрізом силурійських відкладів (до 400 млн. років тому) на схилі долини річки Тернава, Товтра «Самовита», Смотрицький каньйон завдовжки 9 км від м. Кам’янець-Подільський південніше до с. Зубрівка (звичайно, це не Великий каньйон Криму і навіть не каньйон Колорадо у національному парку США «Гранд-Каньйон», та все ж...)
Унікальними пам’ятками геологічного минулого на території НПП «Подільські Товтри» є заповідні урочища — відокремлені цілісні ландшафтні комплекси (таких урочищ тут 25): Залучанська печера, скеля-останець «Голова велетня», вапнякова скеля «Голова витязя», гора Теремець з аркою, карстовим містком, печерою та ін.
Варто сказати ще про одну категорію природно-заповідного фонду у межах і біля національного парку — пам’ятки садово-паркового мистецтва, де злились воєдино витвори природи і людського генія: «Сатанівська перлина» (Городоцький район), Маліївецький, Михайлівський, Голозубинецький (Дунаєвецький район) тощо.
Особливою цінністю для рекреаційного господарства НПП «Подільські Товтри» є мінеральні води з широким спектром лікувальних властивостей, зокрема, типу «Нафтуся» в околицях Сатанова, с. Привороття-2 біля м. Кам’янець-Подільського; содові типу «Миргородська» в с. Маків поблизу м. Кам’янець-Подільського; мінводи м. Кам’янець-Подільського з унікальним терапевтичним ефектом і різні розсоли з підвищеною концентрацією літію, брому, йоду тощо.
У Кам’янець-Подільському районі маємо вісім рекреаційних закладів, які використовуються для оздоровлення та відпочинку. У Чемеровецькому районі — база відпочинку і студентський оздоровчий табір у с. Бондарівка, база відпочинку в с. Романівка, база відпочинку в с. Жабинці. У Городоцькому районі розміщений Сатанівський курортно-рекреаційний комплекс на базі мінеральної води типу «Нафтуся», до якого входять санаторії «Товтри» і «Збруч», профілакторій «Берізка», бази відпочинку «Медобори», «Джерельце» тощо.

Туризм — на всі смаки
У НПП «Подільські Товтри» потенційно можливі різні види екотуризму: пішохідний спортивно-оздоровчий, водний, кінний, лижний, науково-пізнавальний.
Наявність на території національного природного парку «Подільські Товтри» унікальних рукотворних об’єктів і неповторних природних комплексів створює сприятливі умови для розвитку не лише оздоровчого, а й пізнавального екотуризму. В регіоні збереглися у незмінному та мало змінному стані численні території, зайняті археологічними, архітектурними та історико-культурними пам’ятками доби Київської Русі й періоду національно-визвольної боротьби (Козаччини).
Унікальною за природною красою долинного ландшафту і гуманістичною історико-культурною цінністю є Бакотська затока на Дністрі зі Свято-Михайлівським скельно-печерним чоловічим монастирем. Місце розташування монастиря в одному з наймальовничіших куточків Поділля, на високій 120-метровій білокам’яній горі, навертає думки на вічне, спрямовує їх до сприйняття навколишнього світу. Вважається, що монастир виник у ХІ або ХІІ-ХІІІ ст., коли тодішнє подільське містечко (з міцним замком-фортецею) Бакота (нині затоплене водами Дністровського водосховища) було адміністративним центром, столицею давньоруського Пониззя (Придністровського Поділля). У 1891-1892 рр., за дорученням Російської Імператорської археологічної комісії, тут проводив розкопки В. Антонович, відомий вчений, українофіл, професор університету Св. Володимира. Він знайшов залишки печерних келій і монастирської церкви, заново, таким чином, відшукавши Бакотський монастир, зруйнований монголо-татарами.
До складу території парку «Подільські Товтри» входить Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець», який оголошений у 1998 році на місці Старого міста з фортецею (як заповідник його створено ще 1928 р.). Старе місто (колишній Кам’янець) з фортецею відоме у культурному світі своєю поетичною назвою «Квітка на камені». Чого досі ми не спромоглися його внести у Список ЮНЕСКО до Всесвітньої природної й культурної спадщини?
Власне, двохтисячолітня історія Кам’янця-Подільського починається десь від часів воєн римлян із даками (предків нинішніх румун). А міст через річку Смотрич тут називається Римський.
Загалом на території національного парку напрочуд багато історико-архітектурних пам’яток (понад 300): у місті Кам’янці-Подільському їх аж 205 (177 — на території Старого міста площею 24 га), у Кам’янець-Подільському районі — 63, Чемеровецькому — 27, Городоцькому — 12.
Щодо власне рекреаційної діяльності в НПП «Подільські Товтри», то надані установою екотуристам послуги, м’яко кажучи, не вражають.

Володимир ГЕТЬМАН
також у паперовій версії читайте:

назад »»»