ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
МЕМОРАНДУМ В ІМ’Я БЕЗПЕКИ
На останніх загальних зборах Академії медичних наук України (АМНУ), присвячених демографічним проблемам і ролі медичної науки в їхньому вирішенні, особливо наголошувалося, що «лікувати цю недугу» потрібно всім, хто причетний до її подолання.
Ця теза була і лишається дороговказом для практичної реалізації державних програм, спрямованих на продовження життя населення України, яка за його тривалістю пасе задніх у Європі.

ПРИЙНЯЛИ ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ЯДЕРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКРАЇНИ ТА ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О. М. МАРЗЄЄВА АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»
Коли до цього додати суто «специфічні» особливості такої сумної статистики, пов’язані з наслідками чорнобильської трагедії, то стане зрозумілим прагнення Державного комітету ядерного регулювання (ДКЯР) й Інституту гігієни та медичної екології об’єднати зусилля для спільного вирішення актуальних завдань у сфері радіаційної безпеки і протирадіаційного захисту, як невід’ємної складової загальної загрозливої демографічної ситуації у державі.
Саме це прагнення, що реалізувалося у меморандумі, розробленому і ухваленому комітетом та інститутом для забезпечення протирадіаційного захисту, стало оперативним приводом для інтерв’ю з директором інституту, академіком АМНУ Андрієм Сердюком.
— Чим далі ми дистанціюємося від Чорнобильської катастрофи, тим більше усвідомлюємо її жахливі наслідки. Здавалося б, час залікувати нанесені нею рани, але вони продовжують боліти всім нам сущим. Чим Ви, Андрію Михайловичу, можете це пояснити?
— Якщо говорити про уроки Чорнобиля, то я б почав із того, що були недооцінені масштаби аварії. Відсутність вичерпної інформації про радіаційний стан у зоні лиха не дозволила застосувати адекватні заходи для мінімізації впливу радіонуклідів на здоров’я людей. Негативну роль, безперечно, відіграли затримка з евакуацією та залучення до ліквідації аварії великої кількості непрофесіоналів, недостатній дозиметричний контроль і оцінка небезпеки робіт, що виконувалися у перші дні після вибуху 4-го реактора на ЧАЕС. Безперечно, не можна не враховувати реакцію на всі ці негаразди населення і передовсім ліквідаторів та потерпілих від Чорнобиля.
Чи не найкраще охарактеризував постчорнобильську ситуацію мій давній друг (не стану перелічувати всі його заслужені іпостасі) поет Борис Олійник:
«Чорний грім. Свинцеве тло.
Небо тріснуло на скельця...
Попід горло перейшло
Полоснуло біля серця».
— Невже ми, хоч як прикро, приречені на те, що «хворітимемо» на «чорнобильський синдром»? Чи не час оптимізувати цю тему і пропагувати надію на подолання цього синдрому?
— Стародавні філософи висловлювалися однозначно: доки живемо, доти й сподіваємося. Певна річ, на краще. Цим зумовлена наша співпраця з комітетом, до якої ми разом йшли через численні переговори й узгодження позицій. Але результат, як кажуть, досягнутий.
Спочатку мовилось лише про угоду про співпрацю, але потім дійшли згоди, що потрібен фундаментальний документ про взаємодію стосовно загальних проблем. Так визріла пропозиція про оформлення наших стосунків у меморандумі щодо вирішення актуальних завдань у сфері радіаційної безпеки та протирадіаційного захисту населення.
— Про що конкретно йдеться у згаданому документі? Загальні гасла відомі. Як реально здійснюватиметься проголошена співпраця і на чому вона ґрунтуватиметься?
— У меморандумі чітко окреслено спільні завдання. Відповідно до сфер нашої діяльності, повноважень та завдань маємо досягти найперше гармонізації вітчизняної нормативної та методологічної бази у сфері використання ядерної енергії з урахуванням рекомендацій МАГАТЕ, Міжнародної комісії радіаційного захисту (МКРЗ) і законодавства Європейського Союзу.
Ми повинні спільно подбати про підтримку високопрофесійного і конкурентного експертного середовища для проведення експертизи ядерної й радіаційної безпеки, сприяти впровадженню у практику результатів наукових досліджень, завдань поліпшення радіаційного стану життєдіяльності людини.
— Яким чином реалізовуватиметься практична співпраця комітету й інституту? Які визначено пріоритетні напрями?
— Сторони взаємодіятимуть шляхом узгоджених дій, включаючи співфінансування. Отже, мусимо разом розробити та переглянути нормативно-методичні документи, готувати доповіді й презентації з актуальних питань протирадіаційної безпеки і захисту. За домовленістю, до кадрового резерву комітету залучатимемо науковців, які відповідають кваліфікаційним вимогам держслужбовців певних рангів. Важливо й те (раніше цього не було), що ми домовилися про проведення спільних перевірок об’єктів, на яких використовуються ядерні та радіаційні технології.
— Усе це, так би мовити, в перспективі, а які заходи заплановані, зокрема, на нинішній рік і середньострокову перспективу?
— Пріоритетними є розробка й запровадження системи заходів із підвищення безпеки поводження з техногенно-підсиленими джерелами іонізуючих променів природного походження, вдосконалення засобів і методів радіаційного моніторингу, створення єдиного державного реєстру доз опромінення персоналу й населення. Йдеться також про залучення наших фахівців до участі в заходах регіонального проекту МАГАТЕ «Розвиток національних можливостей контролю опромінення населення», участь у виконанні заходів українсько-шведського проекту співробітництва в сфері забезпечення вимог радіаційної безпеки об’єктів використання ядерної енергії й населення.
— Чи не стане цей документ ще одним утаємниченим циркуляром, котрий залишиться поза увагою і контролем громадськості?
— Можу запевнити, що цього ні в якому разі не станеться. Ми маємо сумний досвід приховування масштабів аварії на ЧАЕС, про що я говорив на початку нашої розмови. Тому у третьому розділі меморандуму чітко визначено завдання про «інформування населення з питань радіаційної безпеки та протирадіаційного захисту». Гадаю, що це інтерв’ю для «Демократичної України» теж є свідченням нашого прагнення унеможливити приховування будь-якої інформації, яка стосується діяльності нашого інституту та комітету. Ми відкриті до спілкування із громадськістю і в цьому теж бачимо своє покликання.
Така співпраця знайшла підтримку й у РНБО, зокрема, в особі її секретаря Раїси Богатирьової. Їй, як професійному лікарю, близькі наші турботи про протирадіаційний захист здоров’я людей. Напрацювання комітету й інституту сприятимуть реалізації загальнодержавної програми щодо біологічної безпеки населення України.
Для цього створено міжвідомчу комісію, очолювану академіком НАНУ Сергієм Комісаренком, а мені випала честь бути заступником голови комісії. Мета програми — продовжити тривалість життя українців завдяки забезпеченню здорового способу існування. Це є завданням не лише для медицини, а й всього суспільства, котре постійно має дбати про вирішення нагальних соціальних проблем.
Нагадаю, що у вересні минулого року був прийнятий Указ Президента України «Про деякі питання Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України». Мета його, якщо висловитися стисло,— створення в державі ефективної системи біобезпеки, яка має стати невід’ємною частиною загальнонаціональної безпеки.
У нашому інституті вже відбулося засідання цієї комісії за участю заступника секретаря РНБО Бориса Зайчука, на якому розглядалися еколого-соціальні проблеми сучасності, пов’язані із забрудненням довкілля, поліпшенням якості питної води та мінімізацією канцерогентності хімічних факторів. Нами були підготовлені матеріали про складові медико-біологічних загроз населенню, серед яких переважають інфекційні захворювання, масові отруєння, поширення шкідників сільськогосподарських рослин тощо. Особливу увагу звернуто на необхідність створення «санітарного» кордону. Адже щороку кордони України перетинає 3,5 мільйона заробітчан, мільйон пасажирів і понад 80 тисяч моряків, а також невизначена кількість нелегалів із держав, небезпечних на різні інфекційні захворювання.
— Питання радіаційної безпеки гостро стоять не тільки перед Україною. До так званого «слов’янського трикутника» після аварії на ЧАЕС увійшли також Білорусія та Росія. Що нині робиться в цьому плані?
— У Москві відбулася нарада, на якій ішлося про наукове обґрунтування шляхів оптимізації спільних дій щодо захисту здоров’я людей у разі широкомасштабних аварійних ситуацій на радіаційно-ядерних об’єктах. Спираючись на уроки Чорнобиля, розробляються методичні рекомендації з цих питань, які стануть у нагоді не лише для трьох країн, а й світового медичного співтовариства.
У справі радіаційної безпеки та протирадіаційного захисту в Україні нагромаджено чималий досвід. Цією проблемою займаються п’ять державних регулюючих органів — МОЗ, ДКЯР, Мінекології, МНС і Держспоживстандарт. Крім того, існує шість контролюючих інспекцій перелічених вище регулюючих органів і державних відомств лісового й сільського господарства, харчової промисловості. Створено наукові установи, зокрема, інститут безпеки АЕС. При Верховній Раді функціонує дорадчий орган «Національна комісія з протирадіаційного захисту населення України».
— Які об’єкти, розташовані на території нашої країни, несуть небезпеку додаткового опромінення населення та персоналу, котрий працює на них?
— Серед них треба виділити, зокрема, технологічні залишки при видобуванні та переробці уранової руди, металів, рідкоземельних елементів, нафти й газу, а також зола теплових електростанцій, які працюють на вугіллі і залишки виробництва мінеральних добрив.
В Україні є понад 50 тисяч радіотехнічних об’єктів, 20 тисяч із яких перебувають на обліку в держсанепідемслужбі. До їхнього складу входять радіомовні, телевізійні й радіолокаційні станції, базові станції стільникового, супутникового зв’язку тощо.
Загальною проблемою є захист населення від опромінення газом Радон. Над її вирішенням працюють у багатьох країнах світу. Завдяки ДКЯР ми почали у 2005 році в Стокгольмі співпрацювати з фахівцями Шведської агенції ядерного регулювання. Торік вони побували у нас, про що «ДУ» докладно інформувала читачів.
Отже, проблема протирадіаційного захисту населення — багатопланова. В її вирішенні важливого значення набуває й меморандум, підписаний недавно між згаданим комітетом і нашим інститутом.
— Який, на Вашу думку, Андрію Михайловичу, досвід, набутий колегами, вартий запозичення щодо продовження тривалості життя людини?
— Нещодавно я повернувся з міжнародної конференції з проблем медицини катастроф, що проходила у Москві. На ній були присутні, крім господарів, представники України, Білорусі, Казахстану та Болгарії. Нас об’єднала тривога за різке зростання кількості дорожньо-транспортних пригод, через які гинуть мільйони людей. За даними ВООЗ, через 10-12 років травматизм «вийде» на третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Досить сказати, що за останні чотири роки кількість жертв на дорогах у Росії та Україні зросла на 55 відсотків.
Статистика свідчить: щороку машин стає дедалі більше. Скажімо, у Росії торік було придбано 2,5 мільйона автівок, а в Україні — понад 700 тисяч. Як бачите, ризики зростають стрімкими темпами. Нехтувати цим — означає змиритися, що трагедій у цій сфері побільшає.
Росіяни у вирішенні означеної проблеми набули певного досвіду. Вони реалізують федеральну цільову програму мінімізації втрат від ДТП. Зокрема, впроваджуючи у практику розподіл шляхів на ділянки, відстань між якими становить близько 200 км. Ці ділянки «прикріплені» до медичних установ і обслуговуються спеціальними вертольотами.
За підсумками конференції, ми внесли пропозиції до РНБО, до яких у ній прихильно поставилися, і, що головне, запропонували розглянути їх на одному із засідань Ради. Сподіватимемось, що знайдемо підтримку на такому високому рівні й спільно працюватимемо над вирішенням проблеми, що, безперечно, сприятиме кінцевій меті — продовженню тривалості життя населення України.

Олександр ПОБІГАЙ
Від редакції. Цей матеріал друкується у нашій газеті відповідно до Угоди про співпрацю між Академією медичних наук України і Українською гільдією головних редакторів (керівників) ЗМІ.

ОФІЦІЙНО
За тривалістю життя Україну випереджає лише Росія. Вона на 10–12 років нижча, ніж у державах Євросоюзу, а передчасна смертність у три-чотири рази вища.
Скорочення населення з природних причин у нас найвище у світі — 6,4 особи на тисячу чоловік. За останні 15 років чисельність українців зменшилась на п’ять мільйонів.
Понад 40 тисяч людей щороку помирає від зловживання алкоголем, 100 тис.— через тютюнокуріння, 20 тисяч — від травматизму.
Реалізація програми «Здорова нація» передбачає до 2014-го продовжити на два роки середній вік чоловіків і на рік — для жінок. На 15 відсотків планується знизити смертність населення у працездатному віці та на п’ять відсотків — через виробничий та дорожньо-транспортний травматизм.
також у паперовій версії читайте:

назад »»»