ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
ДРУЖБА В ЕРУ ІНДИВІДУАЛІЗМУ
Людині завжди була притаманна дружба, почуття причетності до інших, до громади, до соціуму, оскільки вона є соціальною істотою. Вона потребує, як повітря, взаємин, фундаментом яких є довіра, взаємна симпатія, спільні зацікавлення і захоплення. Потреба в спілкуванні, у взаєминах з іншими виникає в ранньому віці.

Справжня дружба може об’єднувати тільки тих, хто здатен зрозуміти й пробачити вади інших. Коли цього немає, то, зрозуміло, не може бути й мови про налагодження нормальних стосунків з іншими людьми, встановлення дружних взаємин. Дружба — це не тільки бажання приймати, брати, так би мовити, споживати любов, підтримку, увагу, але й здатність віддавати. І, мабуть, брак такого вміння — одне з найгостріших нині проблем у взаєминах. Люди стали раціональнішими, прагматичнішими. Нині в суспільстві загострюється досить серйозна проблема ізоляції, відчуженості людини. На її здатність бути відкритою впливають різні фактори. З одного боку, психологічні характеристики людини, а з іншого — соціум, який впливає на формування цих рис.
На зміну колишнім колективним формам поведінки прийшла й все більше утверджується в житті індивідуальна модель існування. Нині все поширенішими стають заклики все робити самотужки, не покладатись ні на кого, крім себе. Звісно, що це значною мірою впливає на формування автономності людини, на розвиток її індивідуальних можливостей. Такий процес є копіюванням західної моделі існування людини, її поведінки в суспільстві. У чомусь це можна оцінити як позитивне явище, адже людина стає самостійнішою у своїх діях, відповідальнішою за своє життя, але ж такий процес певною мірою суперечить нашій ментальності. Ми більше звикли до колективних форм існування. Можливо, ця суперечність часом і породжує невпевненість людини, труднощі в спілкуванні. Адже не всім, мабуть, підходить індивідуалізований до краю спосіб життя, що витісняє дружні стосунки на узбіччя буття. У результаті стає менше щирості, духовності, зрештою, тієї самої дружби, тобто того, що єднає.
У цьому сенсі допомогою і для кожної окремої людини, і для суспільства загалом, є релігія. Віри в Бога не можна уявити без допомоги іншим людям, без поваги й любові до ближнього. Загалом, віру можна назвати синонімом братніх стосунків, а отже, й джерелом дружби.

Володимир КІРІНДАСЬ
також у паперовій версії читайте:

• СВОБОДА СОВІСТІ НЕ ТЕРПИТЬ ЕКСТРЕМІЗМУ
• УКРАЇНЦІ ТА РОСІЯНИ: ІНДЕКС ДОБРОСУСІДСТВА — ВГОРУ ЧИ ВНИЗ?

назад »»»