ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
АНТАРКТИДА: 13-те ПОБАЧЕННЯ
На українську антарктичну станцію «Академік Вернадський» прибули учасники 13-ї експедиції. Вони змінять своїх колег зі складу 12-ї експедиції, котрі відпрацювали протягом року на острові Галіндез, який входить до архіпелагу Аргентинських островів, розташованих у акваторії Південного океану неподалік Антарктичного півострова.

Тижнева процедура перезмінки на «Академіку Вернадському» завершиться оформленням акта здавання-приймання станції, що підпишуть її начальники Віктор Тарасов (12-та експедиція) та Євген Карягін (13-та).
Кореспондент «Демократичної України» побував на проводах 13-ї експедиції, які відбулися у Києві 11 лютого, взяв інтерв’ю у Валерія Литвинова — директора Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ), підпорядкованого Міністерству освіти і науки України. Валерій Аркадійович розповів про програму досліджень, котру виконуватимуть зимівники станції й кілька сезонних загонів учених різних академічних і галузевих наукових установ, ВНЗ України, та про особливості організації та проведення 13-ї експедиції.

Без забобонів
Українські дослідники Антарктики зазначають, що вони не схильні до забобонів і що 13-й порядковий номер експедиції їх аж ніяк не бентежить. На проводах полярників у далеку мандрівку з ними своїми спогадами поділилися відомі вчені, котрі стояли біля витоків процесу, який привів до отримання Україною власного наукового форпосту в Антарктиді. Директор Інституту біохімії НАН України академік Сергій Комісаренко, який на початку 1990-х років був послом України у Великій Британії, розповів, як ініціював зацікавленість тодішнього керівництва нашої держави до пропозиції Британської антарктичної служби, котра передала Україні свою станцію «Фарадей». Директор Інституту геологічних наук НАНУ академік Петро Гожик, який був першим керівником Українського антарктичного центру (так він тоді називався), пригадав, як створювалася структура, що координувала діяльність наших дослідників у тих далеких краях й як проводились перші українські антарктичні експедиції, осередком яких став «Академік Вернадський» (колишня британська станція «Фарадей»).
Уранці наступного дня учасники 13-ї експедиції вилетіли з міжнародного аеропорту «Бориспіль» за маршрутом, що проліг через швейцарський Цюріх, бразильський Сан-Паулу і чилійську столицю Сантьяго, до міста Пунта-Аренас, розташованого на півдні Чилі — на березі Магелланової протоки. У порту цього міста українські полярники піднялися на борт зафрахтованого нами військового судна — криголама «Адмірал Вієль», куди також завантажили усе обладнання експедиції, продукти харчування і запаси палива, необхідні для наступного річного функціонування станції «Академік Вернадський» та для забезпечення життя і діяльності її персоналу. Судно вийшло з Пунта-Аренаса на простори південної частини Тихого океану, а згодом перетнуло бурхливу й величезну (завширшки понад тисячу кілометрів) протоку Дрейка, яка відокремлює крайній південь Південної Америки від Антарктиди. Після кількох діб плавання «Адмірал Вієль» прибув до острова Галіндез, на якому розташована станція «Академік Вернадський». З криголама на острів перевезли (катерами-«зодіаками») зимівників та їхні вантажі, а із суднових ємностей до берегового бака перекачали понад 180 т пального для станційних дизелів.

Не заощадиш — не поїдеш
— Нинішня 13-та експедиція,— розповів мені Валерій Литвинов,— відрізняється від наших попередніх експедицій передовсім тим, що значно більше часу, ніж досі, а отже більше можливостей для наукових робіт отримали сезонні дослідницькі загони. Раніше вчені-сезонники, які вирушали в експедицію разом із черговою зміною зимівників, працювали на острові Галіндез та прилеглих до нього інших островах і акваторіях лише протягом кількох днів (зазвичай не більше тижня), під час яких проводилась перезмінка персоналу станції. Так відбувається з року в рік через скромні фінанси, що виділялися з державного бюджету для функціонування Національного антарктичного наукового центру і станції «Академік Вернадський» й проведення експедицій і виконання програм досліджень.
— Хоча держбюджетом-2008 асигнування на згадані цілі виявилися приблизно на 10% вищими, ніж рік тому,— веде далі Валерій Аркадійович,— проте ми усвідомлюємо, що це збільшення суми бюджетних коштів нівелюється невпинним зростанням цін на дизельне паливо, продукти харчування, фрахт судна, авіаційні квитки тощо. Проте все-таки було знайдено вихід із ситуації за варіантом, завдяки якому ми зберегли певну суму грошей, на які НАНЦ цього разу спорядив не одну групу вчених-сезонників, як завжди, а три. Кожна з цих груп вирушила з України в Антарктиду окремо. Це стало можливим через те, що ми відмовилися від української фірми-посередника, котра досі допомагала нам у придбанні всього, що потрібно експедиції, авансуючи для оплати цього власні кошти (адже підготовка до антарктичної подорожі й відповідно більшість пов’язаних з нею платежів потрібно робити завчасно, коли ще немає держбюджету на наступний рік; та й після затвердження бюджету Верховною Радою протягом певного часу ще важко сподіватися на отримання у державному казначействі виділених коштів для наступної конвертації їх з гривень у долари). Проте на всі ці платежі нараховувався 20-відсотковий ПДВ, який істотно зменшував суму, виділену для нас державою.
— Отож,— зазначає Валерій Литвинов,— ми вирішили відмовитися від вітчизняного посередника й, зробивши всі формальності, потрібні згідно із чинним законодавством (у тому числі горезвісні тендерні процедури), отримали можливість для праці — за прямим зв’язком — із чилійською агентською фірмою «Галісія шипінг», яка здійснює у тому південноамериканському регіоні постачальні та інші операції щодо закупівель палива, продуктів харчування і фрахтування суден для експедицій. На заощаджені таким чином кошти ми спорядили кілька наукових сезонних груп. Першою ще 4 січня з Києва вирушила (повітряним шляхом до Пунта-Аренаса, а далі на судні) група вчених (біологи та геологи) на чолі з доктором біологічних наук Олександром Таширєвим. Ця група попрацювала в Антарктиці протягом місяця і 10 лютого повернулася додому. Друга група сезонників, очолювана доктором фізико-математичних наук Володимиром Павлoвичем, вилетіла з Києва 3 лютого й, подолавши той самий комбінований повітряно-морський маршрут, працюватиме на «Академіку Вернадському» два тижні. Нарешті третя група під керівництвом доктора геологічних наук Володимира Бахмутова вирушила в антарктичну подорож 12 лютого разом із черговою зміною зимівників 13-ї експедиції, тож працюватиме на станції впродовж тижня.
— Ми,— говорить Валерій Аркадійович,— вирішили, що зимівники зі складу 12-ї експедиції, які відпрацювали на «Академіку Вернадському» рік, і вчені-сезонники з 13-ї експедиції 25 лютого на борту криголама «Адмірал Вієль» мають залишити рейд біля острова Галіндез, і судно вирушить на північ — у зворотний шлях через протоку Дрейка — до Пунта-Аренаса, у порт якого мають прибути 1 березня. У тому чилійському місті наші дослідники Антарктики змінять морський вид транспорту на повітряний і рейсовими літаками (за маршрутом Пунта-Аренас — Сантьяго — Сан-Паулу — Цюріх — Київ) повернуться в Україну, де, як очікується, їх зустрічатимуть в аеропорту «Бориспіль» 3 березня.

Дійові особи та їхні обов’язки
— Серед основних завдань зимівників, які працюватимуть на станції «Академік Вернадський» протягом року,— продовження реалізації цільової державної програми досліджень, здійснюваних Україною в Антарктиці (затвердженої на період 2002–2010 рр.), і деякі наукові роботи, передбачені відповідно до програм третього МПР (Міжнародного полярного року),— розповідає керівник НАНЦ.— Це і метеорологічні спостереження, і геофізичні, біологічні, геологічні та інші дослідження, і екологічний моніторинг природного середовища. Вдосконалюватимуться технічні засоби зв’язку нашої антарктичної станції з «великою землею»: до звичних супутникової телефонії й радіозв’язку додаються Інтернет та деякі інші можливості телекомунікацій.
У складі 13-ї експедиції на «Академіку Вернадському» працюватимуть 14 зимівників. Троє з них — 36-річний начальник станції, геофізик-сейсмолог Євген Карягін (з Головного центру спеціального контролю Національного космічного агентства України — ГЦСК НКАУ), 32-літній киянин Ігор Гвоздовський — вчений з Інституту фізики НАНУ (його спеціалізація на станції — зондування іоносфери) і 37-річний механік Дмитро Марченко з Вінниччини, мають антарктичний досвід: для кожного з них наступна зимівля на «Академіку Вернадському» буде другою в їхньому житті.
Решта одинадцять учасників нинішньої зимівлі експедиції потрапили в Антарктиду вперше. Це, зокрема, троє геофізиків — 31-літній одесит Вадим Жуковський з Південноукраїнського державного педагогічного університету (на станції займатиметься вивченням верхньої атмосфери та ближнього космосу), 24-річний киянин Володимир Гойник з Інституту геофізики НАНУ (магнітометричні дослідження) та його ровесник Максим Делієгієв з Одеського національного політехнічного університету (вивчатиме космічні частинки й досліджуватиме прояви радoну); двоє біологів — 41-літній киянин, співробітник Національного університету імені Тараса Шевченка Едуар Демченко і 31-річний севастополець Володимир Александров (Інститут біології південних морів НАНУ); двоє метеорологів-одеситів — 30-літній Артем Матвєєв із Українського наукового центру екології моря і 25-річний Олександр Зулас із Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів.
Щодо наукових досліджень, які вестиме на станції її начальник Євген Карягін, то це — сейсмічні спостереження за коливанням як природного (землетруси), так і техногенного походження (скажімо, різні вибухи тощо).
Разом із дев’ятьма науковцями на «Академіку Вернадському» зимуватимуть п’ятеро фахівців з різних систем життєзабезпечення станції: крім згаданого нами механіка Дмитра Марченка, на станції працюватиме вінничанин 43-річний електрик Анатолій Руденко, а також оператор систем зв’язку — 32-літній киянин Роман Соколовський, 27-річний лікар з Чернівців Вадим Лисинчук і 24-літній кухар-одесит Віталій Гаврилиця.
— Поряд із виконанням національної програми досліджень в Антарктиці українські вчені також беруть участь у міжнародному науковому співробітництві — з колегами із Великої Британії, Росії, інших держав. Зокрема, очікується, що під час того тижня, протягом якого на «Академіку Вернадському» відбуватиметься експедиційна перезмінка, там, на українській станції, працюватиме вчений зі Словенії. А український океанолог — доктор географічних наук Юрій Артомонов нині трудиться у складі 53-ї російської антарктичної експедиції й бере участь у дослідженнях Південного океану на борту російського науково-дослідного судна «Академик Фёдоров», що здійснює подорож навколо Антарктичного континенту за програмою 3-го Міжнародного полярного року,— повідомив на закінчення нашої розмови Валерій Литвинов.

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• ЯК ФОРМУЮТЬСЯ ЗІРКИ
• ТИЖДЕНЬ НА МІСЯЦІ

назад »»»