ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ДОЛІ ЛЮДСЬКІ
КРЕДО КАПІТАНА БІРЮКОВИЧА
За плечима цієї людини — 70 років і сотні тисяч штормових миль, подоланих на власноруч збудованому вітрильнику. Про його кругосвітню подорож розповідали газети чи не на всіх континентах. Він написав захопливу книжку про свої мандри... І він — маловідомий у своїй рідній Україні, славу про котру ніс від континенту до континенту.

Перші милі
Дмитро Бірюкович — капітан «Батьківщини». Я познайомився з ним понад 40 років тому. Вже тоді Дмитро Бірюкович привертав до себе увагу як талановитий інженер, що працював над створенням прогресивних матеріалів для будівельних справ. Разом зі своїм старшим братом Костянтином, колегами по роботі ще з далеких уже часів, мріяв побудувати вітрильник, який понесе їх морями та океанами.
Розповідає Дмитро Бірюкович:
— На початку 1950-х мені до рук потрапила книжка відомого італійського архітектора П’єра Луїджі Нарві. У ній подавалась інформація про створення так званих агроцементних яхт. Виходило, що самому побудувати вітрильник не так уже й неможливо! І хоч справа ця далеко не дешева, спробувати варто. Після закінчення інституту я працював майстром на заводі залізобетонних конструкцій, на моє щастя, там якраз почалося виробництво конструкцій з азбоцементу. Щоб здобути практичний досвід, під маркою комсомольської ініціативи почав спорудження армоцементного катера для заводської молоді. І справи пішли. Уже за два роки разом зі старшим братом збудували справжню агроцементну яхту. Назвали її не дуже поетично — «Цементал». Виникло питання — де її зберігати? Проблему вирішили, коли згодом у Києві був створений громадський крейсерський яхт-клуб, який виховав не одне покоління яхтсменів. Нині він один з найпотужніших в Україні. Члени клубу збудували яхту «Фазис» і здійснили на ній перші навколосвітні перегони. Яхта «Гонта» подолала відстань від Києва до Австралії і назад. Валерій і Наталія Петрущак обійшли навколо світу на яхті «Лелітка». Не те що газети, цілої книжки не вистачить, щоб розповісти про славні діла наших яхтсменів.
У 1987-му році Дмитро Бірюкович почав будівництво нової крейсерської яхти «Батьківщина», а вже у 1991-му 22-тонний корабель освятила Українська православна церква. І «Батьківщина» вирушила у своє перше плавання.
Дмитро Бірюкович:
— Так уже Богові захотілося, щоб незалежна Україна і наша яхта народилися в один і той самий час. Ми йшли до Севастополя, а в цей час у СРСР почалися історичні події. Ми про це ще не знали — адже були серед хвиль та вітрів Чорного моря. Здалося дивним — вихід з Херсона до Севастополя прикордонники дозволили досить скоро, без бюрократичної тяганини. А ще ми звернули увагу на велике пожвавлення в Севастопольській бухті. Телеграфую додому в Київ: як справи? «Ви нічого не знаєте?! Владу захопило ГКЧП!»
А були плани — Греція, Туреччина... На щастя, нас помітили українські «кіношники» — запропонували непогану роботу — в художньому фільмі Михайла Іллєнка «Фучжоу». Там нас передекорували на старовинне судно. І ми попливли на улюбленій яхті в Новий світ — світ кінематографу...
Та це незвичайне «плавання» капітана Бірюковича і його команди тривало недовго... Закінчилися зйомки — закінчилася і робота. Розпочалася в Україні шалена інфляція — був 1992-й рік... Утримання 22-тонної крейсерської яхти — справа надважка. А де взяти гроші? І капітан Бірюкович, який мріяв зі своїми товаришами про мандри в безмежних океанських просторах, змушений був узяти курс на Стамбул. На борту його прекрасної «Батьківщини»... десятки «торбешників» — у Стамбул вони везли крам, дефіцитний у Туреччині, назад — паки шоколаду та шкіряні вироби.
Дмитро Бірюкович:
— Перший рейс... Де висадити людей у Стамбулі? Де їх узяти на борт? У людей тільки два дні... Ухвалюю зухвале рішення — висаджую «торбешників» прямо в рибальській гавані. Домовляюсь про час відбуття додому. Відходжу від берега і стаю на якір. Тієї ночі довго не міг заснути. Хитався на хвилях і гірко думав: невже варто було витратити половину життя на будівництво красуні-яхти задля того, щоб заробляти на хліб, «грачуючи» на морі? Я вірив: моє призначення у чомусь величному. Тоді й спала на думку неймовірна ідея: обійти весь світ, несучи український прапор по всіх континентах, узявши девізом мандрів «Хай світ пізнає Україну!»

Місія «Батьківщини»
У відеоархіві Київського яхт-клубу зберігаються історичні кадри: ідуть останні приготування до урочистої події — проводів вітрильника «Батьківщина» та його екіпажу у кругосвітню подорож. Священик відслужив молитву. Обійми, цілунки, квіти. Капітан Бірюкович виголошує промову. Вітрильник виходить на відкриту воду. На щоглі — наш прапор. Напис на вітрилі — «Хай світ пізнає Україну!»
На жаль, немає-таки пророка в землі рідній... Куди тільки не звертався Дмитро Бірюкович по підтримку — до нього ставилися як до наївного дивака. Коли ж він звернувся до київської мерії з проханням дати йому великий прапор України, запропонували придбати його. За сімсот доларів... Усі звернення і листи Бірюковича залишалися без відповіді або надходили відписки. Капітану допомогли, але не в рідній землі...
Екіпаж «Батьківщини» на чолі зі своїм капітаном здійснив подорожі до Канади і США, пройшов через Великі озера, не раз перетинав Атлантичний і Тихий океани. Він брав участь у всесвітньому фестивалі вітрильників Топ-Сейл, що проходив у 2003 році в Сполучених Штатах, відвідав Австралію. На Кубу «Батьківщина» завітала з подарунками для українських дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і лікувалися на острові Свободи. Місіонерська діяльність експедиції здійснювалася на Гаваях, острові Різдва, островах Кука, в Новій Зеландії. Під час офіційних церемоній, на фестивалях лунав гімн України і піднімався її прапор. Окрім інформаційної діяльності, спрямованої на популяризацію позитивного іміджу України, екіпаж «Батьківщини» займався і гуманітарною допомогою: у співпраці з американцями були зібрані кошти для встановлення сучасного медичного обладнання у дитячій лікарні міста Рівне та в київському кардіологічному центрі імені Амосова. Одного разу під час стоянки в Сіднеї яхту заарештували — не було коштів для повернення додому, не було грошей заплатити за стоянку в порту. Знаменитий вітрильник виставили на продаж. Звернення до наших можновладців і бізнесменів з проханням викупити «Батьківщину» нічого не дали... І тут допомога прийшла з-поза меж України...

Дмитро Бірюкович:
— У мене вистачило вміння пройти відстань завдовжки з півтора екватора, у 70 містах чотирнадцятьох країн світу засвідчили українську присутність, а привернути увагу до місії «Батьківщини» вдома не вистачило таланту. Не нарікаю, не тримаю зла. Мені лише сімдесят. Як-то кажуть, все ще попереду! Тепер будую нову яхту. Ще кращу...
Так, капітан Бірюкович — людина ідеї, людина справи. І дай Боже, знайдуться хоч цього разу в Україні доброчинці, які не пошкодують коштів на добру справу. А вона того варта!
...Незабаром відомий український режисер-документаліст, лауреат міжнародних кінофестивалів Віктор Василенко почне на студії «Укркінохроніка» роботу над фільмом про капітана Бірюковича та його відважний екіпаж.

Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ЛЮДИНА У ВІЗКУ ДОЛАЄ БАР’ЄРИ

назад »»»