ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ДЕФІЦИТ АЛЬТЕРНАТИВИ
У президентській виборчій кампанії в Росії розпочався новий важливий етап. Він пов’язаний з безпосередньою агітацією за претендентів на головне крісло в Кремлі.

Центральна виборча комісія Російської Федерації 27 січня 2008 року визначила, хто з офіційно зареєстрованих кандидатів має право на подальшу агітаційну кампанію. Правда, не обійшлося без скандалу. Виборчий штаб Михайла Касьянова звинуватили у фальшуванні частини підписів виборців, на підставі яких мало бути ухвалене рішення про його реєстрацію. До останнього моменту було невідомо, чи Центрвиборчком зареєструє Михайла Касьянова. Він сподівався, що конкуруватиме з висуванцем владної партії «Єдина Росія» Дмитром Медведєвим, кандидатом від комуністів Геннадієм Зюгановим, претендентом від Ліберально-демократичної партії Володимиром Жириновським та маловідомим наймолодшим кандидатом від «Демократичної партії» Андрієм Богдановим. Реєстрація останнього взагалі здається дивною, адже на торішніх думських виборах партія набрала лише 90 тисяч голосів, а цього разу зібрала два мільйони підписів російських громадян на його підтримку.
Уже тепер, менш ніж за п’ять тижнів до дати першого туру — другого березня 2008 року, прогнозується впевнена перемога Дмитра Медвєдєва. Мало хто сумнівається в тому, що другий тур не знадобиться. Аби зберегти інтригу, решта кандидатів намагаються змусити Дмитра Медведєва до участі в телевізійних дебатах на загальних підставах. Зокрема, лідер російських комуністів Геннадій Зюганов погрожує відмовитися від реєстрації кандидатом на посаду президента, якщо відчує, що він є лише декорацією для обрання наступника.
Найбільшу увагу російські засоби масової інформації приділяють передвиборчій кампанії Медведєва. Зокрема, він намагається заспокоїти Захід, обіцяючи пояснювати йому дії та наміри Росії. За інформацією з його оточення, Дмитро Медведєв начебто має непогані контакти з американськими бізнесменами, які фінансують кандидатів на посаду президента США від Демократичної партії, завдяки чому, власне, створюється його образ «західника-ліберала». Впливова частина російських олігархів під час цьогорічного світового економічного форуму в Давосі заручилася підтримкою або принаймні прихильним нейтралітетом щодо Дмитра Медведєва з боку світової політичної та економічної еліти.
Тим часом до кінця незрозумілими залишаються перспективи Володимира Путіна, який 7 травня 2008 року має передати наступникові президентські повноваження. Аналітики обговорюють одразу декілька варіантів подальшої політичної кар’єри Путіна. Перший варіант — посада впливового прем’єр-міністра. Однак такий розвиток подій потребує суттєвого перерозподілу повноважень між прем’єр-міністром та президентом, тобто перегляду конституції 1993 року. Чіпати основний закон Кремль побоюється через небезпеку загострення відносин з представниками регіональної еліти, невдоволеної надмірною централізацією влади. Крім того, можливий «конституційний переділ» може загострити стосунки між «бізнесовою» та «силовою» частинами російської верхівки. Принаймні на старті президентської кампанії не раз з’являлася інформація про напружені взаємини між впливовими офіцерами російських спецслужб. Однак попри значний політичний ризик, відкидати варіант перегляду конституції «під прем’єр-міністра» не можна.
Другий варіант стосується можливої «вимушеної» заміни наступника Путіна шляхом дострокових виборів. Однак для цього треба знайти законну підставу, сама лише особиста лояльність Дмитра Медведєва не є непохитною гарантією того, що він поступиться владою на користь свого шефа, принаймні в історії Росії таких прецедентів не було. Крім того, демократична частина російського істеблішменту вважає таку можливість малоймовірною, оскільки очікування глобальної економічної кризи з вірогідним падінням попиту та ціни на російські нафту та газ може спровокувати значне погіршення економічного становища Росії. У такому випадку Путін навряд чи матиме мотиви до швидкого повернення в Кремль.
Ще один варіант — участь Путіна в президентських виборах 2012 року. До того часу взаємини з наступником начебто будуватимуться за сценарієм «Путін — Єльцин» у період після відставки останнього. Тобто Володимир Путін, вірогідно, особисто не обійматиме жодних офіційних посад, а виконуватиме функції своєрідного верховного «регента». У такому разі без відповіді залишається питання, як він ділитиме з Медведєвим контроль над державною монополією на видобуток енергетичних ресурсів? За подібних обставин також не зрозумілим є ступінь персональних владних амбіцій Дмитра Медведєва, який навряд чи захоче добровільно відмовитися від «гарантованого» за умов суверенної керованої демократії другого президентського терміну.
Ще менш імовірним є варіант створення російсько-білоруського союзу та Путін на посаді його президента, бо тоді доведеться вирішувати «проблему» Олександра Лукашенка, який попри інтеграційну риторику робить все можливе для зміцнення білоруської незалежності. За будь-якого варіанта стає зрозумілим, що Росія вступає в добу політичної і, можливо, економічної нестабільності. Це означає, що знову виникає небезпека вздовж російського кордону від Кавказу через Центральну Азію до Сибіру.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ТОРГИ ЗАВЕРШУЮТЬСЯ
• СЕРБІЯ НА РОЗДОРІЖЖІ

назад »»»