ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
БЛАГОРОДНИЙ ПОРИВ ЧИ...?
Цього тижня народний депутат України Оксана Білозір презентувала громадськості законопроект «Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор», внесений нею та ще трьома її колегами-парламентарями — Іриною Геращенко, Оленою Кондратюк і Катериною Ващук.

Важко було не погодитись з головними тезами авторки про те, що хаотичне поширення у країні грального бізнесу перетворилося на національне лихо, про те, що гральні автомати розміщуються у людних місцях і стають доступними для дітей, про те, що виникла реальна потреба у встановленні обмежень на таку діяльність. Однак присутнім на прес-конференції в інформаційному агентстві УНІАН здалися майже революційними слова пані Білозір про те, що законопроектом забороняється розміщення казино і залів гральних автоматів у межах території населених пунктів.

НОВИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО РЕГУЛЮВАННЯ ГРАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Утім, революційною ця пропозиція звучить лише для нас, оскільки у розвинутих країнах світу — то усталена практика. Там об’єкти грального бізнесу сконцентровані в окремих зонах, розташованих якомога далі від людних місць. Приміром, в Ізраїлі гральний бізнес заборонений (кому закортить до казино — поруч Кіпр). Логіка в такому вирішенні проблеми правильна. Адже коли морально нестійка людина щодня поблизу власного будинку бачить сяючий вогнями зал ігрових автоматів, у неї неодмінно виникне бажання відвідати його. Коли цей заклад знаходиться хоча б у двох десятках кілометрів від її оселі, спокуса, погодьтесь, набагато менша.
На наших теренах кроки в цьому напрямі робилися й раніше. Так, 9 березня 2006 року Київська міська рада ухвалила рішення заборонити розташування об’єктів грального бізнесу на станціях метрополітену, на зупинках громадського транспорту, а найголовніше — у радіусі 500 м від дитячих, навчальних, лікувальних закладів і культових споруд. На жаль, тоді цього добитися не вдалося: представники фірм, що входили до Української асоціації діячів грального бізнесу, оскаржили це рішення у Господарському суді Києва, який визнав незаконним рішення місцевої громади. Тож неважко передбачити, що видворити гральні заклади за межі населених пунктів цього разу буде непросто, оскільки в кожній фракції Верховної Ради неодмінно знайдуться депутати, котрі стануть на захист бізнесменів. Проте, коли придивитися уважніше до структури грального бізнесу, це завдання видаватиметься не таким фантастичним.
Нині ця галузь підприємницької діяльності додає до державного бюджету близько мільярда гривень, адже згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» податкова інспекція продає річний торговий патент на використання одного грального автомата за 4200 грн, а одного грального столу з кільцем рулетки — аж за 192 тис. грн. Слід ураховувати, що податки платять лише законослухняні бізнесмени, а таких у гральному бізнесі, на жаль, поки меншість. За підрахунками фахівців, без патентів, тобто підпільно, у Києві, працює третина таких закладів. Загалом в Україні їхня кількість сягає двох третин. Тож до бюджету у найкращому разі надходить половина коштів від грального бізнесу, які б мали надходити. Решта, судячи з усього, розпорошується по кишенях бізнесменів і корумпованих чиновників.
Економісти довго думали над тим, як примусити ці гроші запрацювати на благо країни, поки не дійшли логічного висновку: треба усе зробити для якомога більшої концентрації цього бізнесу. З гігантів зручніше брати податки, зате з дрібними гральними закладами нечесним чиновникам простіше домовитися про хабар.
Саме тому навесні 2006 року Кабінетом Міністрів були затверджені Ліцензійні умови на організацію діяльності з проведення азартних ігор. Відповідно до цього нормативного акту вартість ліцензії, котру терміном на п’ять років видавало Міністерство фінансів, становила 150 тисяч євро. Певна річ, що значна частина дрібноти, для якої така сума була фантастичною, змушена була згорнути бізнес або влитися до складу великих фірм. Такі заходи не змогли остаточно викорінити нелегальний гральний бізнес, але сприяли концентрації легального, і тепер в Україні з’явилися передумови для наступного кроку шляхом, котрим, як зазначалося, пішли розвинуті країни світу. Адже великим фірмам набагато легше, ніж дрібним, виїхати за місто і там облаштувати спеціалізовані гральні містечка.
Якщо вивести гральний бізнес за межі населених пунктів, загальний попит на нього зменшиться, але за рахунок розорення сотень малих підприємств десяток великих фірм навіть збільшить свою клієнтуру. Суспільство загалом теж виграє. Завдяки зникненню нелегального грального бізнесу масштаби легального, а відповідно податки з нього, збільшаться. Щоправда, наскільки в нашій країні визріли передумови для такого розгортання подій, нині з упевненістю не скаже ніхто. Це може показати лише практика.
Навіть серед авторів законопроекту стосовно цього немає єдиної думки. Як було сказано, на прес-конференції Оксана Білозір заявила, що законопроектом забороняється розміщення казино та залів гральних автоматів у межах території населених пунктів. Та коли ми ознайомимось із текстом проекту закону (№ 1016-2 від 17.12.2007 р.), то побачимо, що пані депутатка помиляється — нічого подібного у ньому немає. Щодо географічних обмежень, то у ст. 16, котра стосується залів гральних автоматів, сказано лишень, що їхнє відкриття забороняється у Києві та історичних частинах інших міст, причому рішення про визначення межі історичної частини міста ухвалюється органом місцевого самоврядування.
Тож, виявляється, йдеться про виселення гральних закладів не з усіх населених пунктів України, а тільки з Києва. Така пропозиція може викликати подив.
Перше, питання, яке виникає у пересічного читача: чому турбуються лише про киян, адже проблема ігроманії серед дітей та молоді актуальна не тільки для столиці, а й Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Харкова та інших міст України.
Друге, в чому недоброзичливці можуть запідозрити парламентарів — у лобіюванні інтересів бюджету Київської області. Адже якщо виселити з Києва гральні заклади, їм нікуди буде подітись, крім міст-супутників, котрі щільним кільцем оточують столицю, але знаходяться на території столичної області. Тож коли хоча б гіпотетично припустити, що законопроект буде ухвалений саме в такому вигляді, то можна уявити, що подібне розгортання подій, з одного боку, суттєво поповнить місцеві бюджети, а з іншого — створить додаткові проблеми для тамтешнього населення.
Батьки київських дітей, напевно, зітхнуть з полегшенням, коли «однорукі бандити» зникнуть за межі міста, але додасться турбот батькам із передмість. До того ж, така передислокація може істотно не вплинути на столицю, адже дістатися із Солом’янки до Вишневого чи з Троєщини до Броварів ненабагато складніше, ніж звідти до центру столиці.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД
• «ЦУНАМІ» ЗМІТАЄ КОНТРАБАНДУ

назад »»»