ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ХИТКИЙ КОМПРОМІС
Поворотним моментом у нинішній внутрішньополітичній кризі в Пакистані став недавній візит до Ісламабада координатора спеціальних служб Сполучених Штатів Америки Джона Неграпонте. Він мав тривалу напружену розмову з пакистанським президентом Первезом Мушаррафом. Зрештою, спільне бачення перспективи розвитку політичної ситуації в країні було знайдене. Вашингтон фактично пов’язав економічну співпрацю зі збереженням демократичного «фасаду» в Пакистані.

Водночас Первез Мушарраф навів вдосталь аргументів, аби наголосити на особливій ролі авторитарних методів керівництва не тільки в пакистанській історії, а й у сучасній державі. Напередодні переговорів з американським посланцем пакистанська армія розпочала чергову масштабну операцію в зоні, населеній пуштунськими племенами. Утім, останні настільки звикли до постійної війни, яка їх, по суті, й годує, що перспектива «замирення» пуштунів видається досить віддаленою, якщо взагалі можливою. Однак Первез Мушарраф, демонструючи військову активність у протистоянні пакистанським талібам, тим самим зайвий раз доводить свою незамінність як головного американського союзника в антитерористичній кампанії.
Водночас треба зазначити, що напруженим залишається становище не лише в зоні, контрольованій вільними пуштунськими племенами, які на прикордонні з Афганістаном дають притулок талібам, та, можливо, навіть Усамі бен Ладену, а й у сусідній пакистанській провінції Белуджистан. Місцева народність украй невдоволена політикою центрального уряду. По-перше, місцеву еліту відсторонено від влади в провінції, по-друге, її представники не отримують частки прибутків від видобутку корисних копалин, по-третє, від початку будівництва за допомогою китайських фахівців глибоководного порту Гвідар загострилися відносини центрального уряду з владою провінції Белуджистан через контроль за роботою порту. Зважаючи на всі ці фактори, місцеве населення не в захваті від розміщення на своїй території додаткових пакистанських військ.
Посилення сепаратистських настроїв у Белуджистані викликає занепокоєння в сусіднього Ірану, де також живе чимала громада белуджів. Зокрема, останнім часом Іран почав обґрунтовувати свою потребу володіти ядерною зброєю бажанням встановити ядерну рівновагу із сусіднім, переважно сунітським Пакистаном. Додатковий клопіт Ісламаба й Делі спричинено незламним прагненням кашмірців здобути цілковиту незалежність.
Отже, загалом стрімке зростання чисельності населення Пакистану, яке набагато випереджає розвиток економіки задля збільшення багатства країни, провокує дедалі глибше невдоволення своїм соціальним становищем усіх верств пакистанців. Ця тенденція є головною причиною виникнення сепаратистських настроїв у багатьох провінціях держави. Крім того, найбільш привілейованою верствою в країні є військові, на яких витрачається основна частка національного доходу. Цей факт досить вдало у своїй пропаганді використовують пакистанські ісламісти. Однак навіть їм, у разі можливого приходу до влади, навряд чи вдасться розв’язати соціально-політичні проблеми країни. Створена за наднаціональною ознакою пакистанська армія залишається єдиним більш-менш стабільним загальнонаціональним соціальним інститутом.
Тому Вашингтон вимушений прислухатися до думки пакистанських військових, які зрештою погодилися, аби генерал Первез Мушарраф, обійнявши посаду президента, став цивільною особою. Але це тільки зміна форми, а не суті його системи влади. Нинішній пакистанський президент, призначивши вірних йому військових на ключові командні посади, не втратив контролю над армією. Надзвичайний стан, попри наполягання Беназір Бхутто, не скасовано. Тож виборча кампанія до парламенту відбувається в зовсім не класичних демократичних традиціях. Парламентські вибори призначено на восьме січня 2008 року, а доти в Пакистані може відбутися ще багато непередбачуваних подій.
також у паперовій версії читайте:

• ТЕМА ДИСКУСІЇ — СОЦІАЛЬНІ МОДЕЛІ
• НА КОСОВСЬКОМУ РОЗДОРІЖЖІ
• ГОРДІЄВІ ВУЗЛИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

назад »»»