ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОЖИВАЧ
КАШІ МАСЛОМ НЕ ЗІПСУЄШ. ЯКЩО ВОНО НЕ СПРЕД
Стало звичним, що прилавки універсамів зустрічають покупців широким асортиментом різних продуктів, зокрема молочних. Прикро лишень, що ця смакота не завжди належної якості. Часто-густо, купуючи вершки, йогурти чи масло відомого виробника, ми ризикуємо отримати фальсифікат.

Не вір очам своїм...
Покупець, прийшовши в супермаркет, продуктову крамницю змушений уважно вивчати продукт, який хоче придбати. Адже не секрет, що під назвою «сік» може приховуватися мішанина з води, стабілізаторів, барвників, консервантів і натурального соку, а під назвою «масло вершкове» — ерзац з різних жирів, маргарин. Що стосується масла, то, здавалось, з обдурюванням і плутаниною мали покінчити ще рік тому, коли в Україні «запрацювали» нові національні стандарти на вершкове масло, спреди та жирові суміші.
За задумом, усе те, що на полицях магазинів називається «маслом», має бути розподілене на три різновиди продукції, а саме: вершкове масло, спреди і жирові суміші. На жаль, донині у багатьох гіпер- і супермаркетах (про маленькі крамнички годі говорити) око покупця ваблять вітрини, заповнені пачками й пластиковими контейнерами з барвистими етикетками, на яких великими літерами написано «масло», а коли ознайомишся з інгредієнтами, то стає зрозумілим, що то насправді — спред. Кореспондент, оббігавши в пошуках справжнього вершкового масла десятки крамниць й поспілкувавшись з технологами, маркетологами, дієтологами й навіть філологами (!), врешті-решт, довідався чимало повчального про масло й загадковий спред.

Молочні річки, спредові береги
Жодна сім’я не обійдеться без масла, навіть якщо в ній є затяті прихильники новомодних дієт та їжі з невеликим умістом холестерину. Приміром, мої дві доньки-школярки люблять манну кашу, заправлену топленим маслом, сам же віддаю перевагу канапці з шинкою, приліпленою на прошарок жовтого масла, а дружина, коли пече млинці, промащує кожен знятий з пательні тонким пластом того ж масла. Отже, без масла, як без води,— ані сюди, ані туди. Однак, на жаль, справжнього масла стає все менше. Статистика стверджує, що до цієї категорії продуктів належить кожна четверта пачка, що продається. Решта — так звані спреди.
У радянські часи стандарт вершкового масла був єдиний. Його робили винятково з молока і продуктів його переробки. Нині виробники, в гонитві за прибутками, до молочного жиру додають рослинний. Домішують, зокрема, недорогу пальмову олію, тобто спред.
Що таке спред, який ми купуємо замість традиційного вершкового масла? Назва походить від англійського слова «spread» — «те, що можна розмазати», ним позначаються комбіновані масла, виготовлені не лише з тваринних, а й з різних рослинних жирів. Спреди можуть бути кількох видів. Солодковершковий виробляють з пастеризованих натуральних вершків або продуктів переробки коров’ячого молока, масла з коров’ячого молока, топленого масла і рослинних жирів чи їхньої суміші. Спред кисловершковий готують з використанням чистих культур молочнокислих бактерій і харчових кислот, ароматизаторів. Солоний — з кухонною сіллю, та з наповнювачами — відповідно з додаванням наповнювачів. Частка молочного жиру в спредах становить не менше чверті загальної жирової маси продукту. В них також дозволяється додавати барвники, ароматизатори, антиоксиданти і вітаміни. Одна з відмінностей — заборона на використання в назвах спредів слова «масло».
Назва «м’які», або «легкі» масла з’явилася у нас тому, що маргарини (котрими, по суті, вони були) на пострадянському просторі мали не дуже добру репутацію. Це було своєрідне ерзац-масло, яким замінювали дефіцитне вершкове масло доброї якості. Тому сподіватися на успішне просування на ринку продукту під назвою «маргарин бутербродний» було все ж таки оптимістично. Так на наших прилавках з’явилися гарні пачки і пластикові контейнери з етикетками «легких масел», прикрашеними пасторальними зображеннями корови, звичними для нас назвами (на кшталт «Селянське») і брендами. Ми дивувалися, чому цей смак такий неподібний на звичний; чому «масло» не замерзає навіть в холодильнику; чому на сковорідці перетворюється на дивну рідину? Образливо це було тому, що за ціною цей продукт практично не відрізнявся від масла. До речі, в країнах Європи й Америки, де спреди поширені й за вартістю вдвічі дешевші, навіть не намагаються маскувати їх під натуральні жири, позаяк є вельми прибутковим видом продуктів харчування. У них навіть різні назви. Скажімо, в англомовних країнах вершкове масло позначають словом «butter», а рослинне — «oil». Борони Боже, продавцям і виробникам переплутати їх.

Мовна еквілібристика виробників...
Споживачі мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Причому інформація повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Наші громадяни мають право отримувати українською мовою інформацію про продукцію, яка б не вводила їх в оману.
На жаль, вимоги законодавця донедавна порушували виробники та продавці так званих легких, м’яких та інших тваринно-рослинних масел, у яких молочний жир частково, а подекуди цілковито замінено на рослинний. Наголосимо, що самі по собі такі продукти можуть повністю відповідати санітарним нормам, не шкодити здоров’ю, деякі з них навіть можна вважати дієтичними. Та їхні назви, що містять термін «масло», дезорієнтують споживачів, котрі купують їх як суцільномолочну продукцію, тому порушується чинне законодавство.
Чи може масло бути тваринно-рослинним? Річ у тім, що українська мова терміном «масло» позначає лише харчовий продукт, який є концентратом молочного жиру, що одержують з молока деяких тварин — переважно корів, частково кіз і овець, а в деяких країнах також яків (Монголія) та зебу, буйволів (Індія, африканські країни). За хімічним складом масло й олія належать до загального класу жирів. Проте кожен з цих продуктів має характерні ознаки, що відрізняють їх один від одного, й не залежать від фізичного стану (рідинного чи твердого). Масло, як продукт, вироблений в організмі тварини, містить доконечну домішку — зоостерини, здебільшого холестерин (зоостерини виробляються лише в процесі білкового обміну живого організму тварини), а олії — фітостерини (аналоги зоостеринів, але їх продукують рослини в процесі фотосинтезу).
Отже, українська фахова мова окремими термінами «масло» й «олія» закріпила первинний якісний розподіл цих жирових продуктів за основними сукупними їхніми ознаками — хімічним складом, пов’язаним із походженням, тобто належність до різних підкласів одного загального класу «жири». Цим наша термінологія суттєво відрізняється від російської, котра термін «масло» вживає як загальну назву матеріалів тваринного, рослинного, мінерального й синтетичного походження. Таким чином, скальковані з російської терміни «тваринне масло» і «рослинна олія» є тавтологією, а рослинним масло не може бути. Називати різновидами масла харчові продукти, що містять частину рослинних жирів (тому за своїм хімічним складом не є маслом), і продавати їх під назвою іншого продукту (масла) — це порушувати права споживачів, обманюючи їх.

Фальсифікат не здолати
Минув рік від часу запровадження національних стандартів «Масло вершкове. Технічні умови» і «Спреди та суміші жирові. Загальні технічні умови», передбачені наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.06.2006 р. № 173. Нові вимоги змусили виробників, які часто називають вершковим маслом суміш, що містить до 90% рослинного жиру, припинити дезінформацію покупців. Відповідно до нових стандартів, підприємства мають чітко розмежувати натуральне масло і спреди.
За новими стандартами, вершкове масло не повинно містити спеціальних харчових домішок, а продукт із додаванням рослинних жирів має називатися «спред». Вершкове масло, залежно від жирності, розподіляється на екстра (з масовою часткою жиру від 80 до 85% ), селянське (від 72,5 до 79,9%) і бутербродне (від 61,5 до 72,4%). Звісно, кожен виробник має право пропонувати споживачам своє унікальне масло в межах цих категорій, але в жодному (!) разі воно не повинно містити рослинних жирів.
Стандарти також вимагають, щоб на кожній упаковці масла і транспортній тарі чітко зазначали: назву й адресу підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності), телефон і адресу виробництва, повну назву масла, склад продукту, кінцеву дату споживання або дату виготовлення і термін його придатності, умови зберігання, масу нетто і брутто, а також інформацію про харчову й енергетичну цінність (калорійність) 100 г продукту, номер партії, штрих-код тощо.
Ще про спред, яким англійська мова традиційно позначає пастоподібні харчові продукти, що намазують на хліб, зокрема джеми, паштети, суміші молочного та рослинного жиру тощо: українська фахова мова запозичила цей термін у значно вужчому значенні. Спред в Україні, залежно від технологічних особливостей та органолептичних показників, розподіляють на види, які практично збігаються з видами вершкового масла. Якщо використовують чисті культури молочнокислих бактерій, то додають ознаку «кисловершковий», якщо ні — «солодковершковий». Додавання кухонної солі робить спред, як і вершкове масло, солоним. Відмінність у тому, що є різновид спреда з наповнювачем, а вершкове масло не може мати наповнювачі. Терміном «спред» у нас позначають продукт (як записано в стандарті, емульсія типу «вода в жирі»), що разом із молочним жиром містить рослинний, а також вітаміни, наповнювачі й харчові додатки. Частка молочного жиру в спредах має бути не менш як 25, а загального жиру — від 50 до 85 відсотків.
Нові правила виокремлюють також поняття «жирова суміш». Це — мікс молочного і рослинного жирів з масовою часткою загального жиру не менш ніж 99%, причому частка молочного жиру становить чверть. До складу жирових сумішей дозволяється додавати барвники, ароматизатори, антиоксиданти, вітаміни. Щоб уникнути фальсифікацій, новими стандартами в назві спредів і жирових сумішей заборонено вживати слово «масло» окремо чи в словосполученнях. На жаль, цю вимогу технологи й маркетологи ігнорують.
Розчарувавшись у магазинних харчах, ми нерідко йдемо на ринок за натуральними продуктами з надією, що там їх знайдемо. Проте скрізь давно навчилися фальсифікувати продукти. Неприродно білий колір масла свідчить про те, що до його складу домішано свинячий або яловичий жир. На пробу масло має (у прямому розумінні) танути в роті. Споживачам, які призабули смак справжнього вершкового масла, слід нагадати, що воно ріжеться важко, а коли полежить у морозильній камері,— стає крихким. Спред плавно, м’яко намазується навіть після заморожування.
Пам’ятаймо, що якісні продукти виготовляють лише з високоякісної сировини. Звичайно, коли після роботи квапишся додому, не вчитуєшся в те, що написано найдрібнішим шрифтом на кольорових упаковках, прискіпливо зробити вибір бракує часу. Однак, якщо ми хочемо дбати про здоров’я близьких і власне, варто приділити цьому більше уваги.
також у паперовій версії читайте:

• ГОРДИТИСЯ СВОЄЮ МАРКОЮ

назад »»»