ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
КОСОВСЬКИЙ ЛАБІРИНТ ВЕДЕ ДО НОВОЇ ВІЙНИ?
Під час сесії Генеральної Асамблеї ООН відбувся черговий раунд переговорів російських, європейських та американських дипломатів із сербами та албанцями про статус Косова. Надзвичайна інтенсивність дипломатичних контактів зумовлюється декількома головними факторами. Насамперед албанці втрачають терпіння, прагнучи якомога скоріше домогтися цілковитої незалежності. Крім того, стабілізаційні сили ЄС, ООН та НАТО, які спільно діють у Косові, безумовно, не можуть перебувати тут «вічно».

Розуміючи всі ці фактори, Сербія, проте, не готова визнати незалежність краю. Зокрема, Белград посилається на ризик того, що безпосереднім наслідком однобічного проголошення незалежності Косова може стати самовизначення боснійських сербів та подальша дестабілізація Балкан. Тому сербська влада наполягає на визнанні максимально широкої автономії краю.
Лунають заклики до Європейського Союзу врятувати балканські народи від самих себе. Тим часом союзниця сербів Росія, наводячи контраргументи проти прискореного надання незалежності Косову, нагадує про ризик, насамперед для європейської безпеки. У Кремлі наголошують, що будь-коли в будь-якому куточку Європи імовірним є наростання напруженості та конфронтації, яка долатиметься не обов’язково мирними засобами.
Прикладів більш ніж достатньо. Це Ольстер у Великій Британії, Країна Басків в Іспанії, Фландрія в Бельгії, Корсика у Франції. Про складність замирення сепаратистів свідчить досвід урегулювання в Ольстері, яким керували британці в 1972–1998 роках. Потім лейбористи відновили місцеве самоврядування, але внаслідок конфлікту між тамтешніми партіями у 2002–2007 рр. місцеві органи влади були розпущені і лише напередодні відставки британського прем’єр-міністра Тоні Блера знову відновлені.
Отже, примирення, імовірно, не свідчить про остаточне розв’язання конфлікту. Тому прецедент надання незалежності Косову може відкрити «скриньку Пандори» не лише на пострадянському просторі, де «напівнезалежними» є Придністров’я, Абхазія, Нагірний Карабах, Південна Осетія. Мова про активізацію сепаратизму в Азії, зокрема в Китаї (Тибет, Сінцзян), Іраку (Курдистан), Індії (Джамму і Кашмір), Індонезії (Ачех). Аналогічна загроза є поширеною і в Африці (Дарфур, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Конго). Вихід з косовського лабіринту може полягати в поетапному визнанні незалежності краю за умови, що не буде створена «велика Албанія», здатна розпочати новий раунд балканських війн, а європейська інтеграція Сербії буде прискорена. Однак Євросоюз, перенапружений швидким розширенням, здається, не готовий заплатити високу ціну за стабільність у своєму «передпокої». У таких випадках скупий ризикує не тільки своїм гаманцем, а й глобальною стабільністю.
також у паперовій версії читайте:

• ООН У ПОШУКАХ ЄДНОСТІ
• ЧЕРГОВІ ПОЗАЧЕРГОВІ?
• ПОСИЛЕННЯ ТИСКУ НА ІРАН

назад »»»