ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА ТУРИСТИЧНА
СВЯЩЕННЕ ДЕРЕВО РОСТИМЕ У КАРПАТАХ
У національного парку «Сколівські Бескиди», що на Львівщині, та в закарпатському селищі Великий Березний взялись за незвичну справу — вирощування реліктового священного дерева гінкго. Це єдиний представник класу гінкгових, який дожив до наших днів із мезозойської ери (250 млн років тому). Це дерево є символом життя. Останнім часом зростає інтерес до нього і вирощування в наших умовах.

Ботанічні сади, приватні підприємства і аматори щороку висівають насіння, висаджують саджанці незвичайного дерева з метою його збереження, примноження і використання для власних потреб. Про цілюще гінкго дволопатеве, перспективи його вирощування в Україні загалом і в Карпатах зокрема піде далі мова.

Свідок епохи динозаврів
Гінкго — це історія, приклад всеперемагаючого життя, оберіг багатьох секретів найстародавнішої історії Землі. Як стверджує відомий травознай і популяризатор цієї диво-рослини Анатолій Терещук, дерева гінкго в мезозойську еру займали величезний ареал. На берегах озер, боліт, у яких блукали динозаври, росли ці дерева. Це прегарне дерево збереглось й донині. Тепер ми можемо побачити його в багатьох країнах світу, але лише поряд із людиною: в ботанічних садах, парках, скверах, обабіч доріг і пляжів. У природних умовах воно збереглося на невеликій території в Східному Китаї, де утворює ліс разом з хвойними і широколистими породами дерев.
Здавна дерева росли біля храмів і гробниць в Японії, Китаї. В Японії й Кореї молодята в день весілля ділили листочок гінкго порівну і зберігали все життя, як амулет непохитної подружньої вірності. Гінкго вирощують біля святилищ, а подекуди збереглася і ця традиція.
З європейців у 1690 році вперше гінкго побачив доктор Є. Кемпфер, який служив лікарем при Голландському посольстві в японському Нагасакі. Його зацікавило дерево з напрочуд незвичним і оригінальним дволопатевим листям. Він описав його під назвою Ginkgo, що означає сріблястий абрикос. Автором повної наукової назви Ginkgo biloba є ботанік Карл Лінней.
Гінкго — єдине унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід й одну родину, є реліктовим і ендемічним представником флори. Рослина роздільностатева. Чоловічі дерева цвітуть у середині травня, їхній пилок потрапляє на насіннєвий зачаток жіночих рослин і проростає в пилкову трубку з двома сперматозоїдами. Проте насіння бруньки одним зі сперматозоїдів запліднюється глибокої осені, й вже в насіннєплоді, що упав на землю. Зовні плід-кістянка оточений товстою соковитою м’ясистою оболонкою; приємний аромат шкірки плодів пояснюється великою кількістю масляної кислоти. Опалі плоди швидко зогнивають, наповнюючи повітря неприємним запахом. В Японії й Китаї насіння гінкго вважають делікатесом і вирощують як плодове; його деревина м’яка, піддатлива, легко обробляється.
Росте відносно повільно: через 10–12 років сягає шестиметрової висоти, приблизно тоді ж крона починає заокруглюватись і плодоносити за наявності чоловічих особин. Рослина досягає зрілості у 25–30 років, до того часу важко визначити її стать. Цікаво, що гінгко є одним із довгожителів у царстві флори — вік деяких дерев сягає двох і більше тисяч років.

Цілитель XXI століття
Ще п’ять тисяч років тому листя гінкго застосовували у в’єтнамській народній медицині для лікування всіляких недуг. У стародавній східній медицині препарати мали поетичні назви, наприклад «качині лапки», «нігті Будди», «листок метелика» та ін.
За стародавньою легендою, китайський імператор Шен Нунг, котрий правив у 2800 році до нашої ери, помітив, що його царедворці, досягнувши певного віку, стають забудькуватими, гірше розмірковують і пам’ятають. Якось, стоячи біля відчиненого вікна, він почув голос: «Дерево, на яке ти зараз дивишся, відновить розум, пам’ять твоїх близьких і друзів». Імператор покликав челядницю і звелів зібрати листя з гінкго й приготувати з них настоянку. Цей напій щоденно давали всім, хто був забудькуватим. За кілька тижнів Шен Нунг помітив, що пам’ять повернулась до його підлеглих. Відтоді в Китаї дерево гінкго є священним.
Західна наукова медицина зацікавилась гінкго в 50-х роках XX ст., коли були започатковані наукові дослідження і клінічні випробування препаратів із його листя. Тоді вперше виявили антиоксидантні властивості цих препаратів, про що не було відомо східній медицині. Англійський вчений-біолог А. Сьюард писав у журналі «Науковий прогрес»: «Упродовж багатьох тисячоліть це дерево було об’єктом благоговіння, як частинка спадщини Золотого віку, через це йому приписується магічна і чудова сила».
У наших аптеках є багато лікарських препаратів і біологічно активних добавок (БАД), виготовлених із листя гінкго дволопатевого — танакан, мемоплант, гінкго білоба, гінкго-форт, гінкго смарт-24, гінкго білоба фрешбрейн, гінкгокапс та ін. Два останні препарати виготовляють в Україні. Перспективними і доступними мають бути фіточаї, які найближчим часом випускатиме ЗАТ «Ліктрави» (Житомир).
Регулярне й тривале застосування препаратів гінкго, як ліків і додаток до їжі, стверджує згадуваний Анатолій Терещук, допомагає позбутися хронічної втоми; уповільнити старіння організму; зміцнити імунну систему; поліпшити пам’ять людей похилого віку; зменшити кров’яний тиск і атеросклероз; лікувати тромбофлебіт і варикозне розширення вен; прискорити реабілітацію після інсульту; лікувати аденому простати та імпотенцію; полегшити перебіг хвороби Рейно; уповільнити розвиток хвороби Альцгеймера (старече безпам’ятство); повернутися до активного життя; використовувати креми, бальзами, гелі як охолоджувальні препарати. Отже, недарма гінкго називають цілителем XXI століття!

І зашумлять бори...
В Україні гінкго вперше з’явилося 1818 року у Нікітінському ботанічному саду в Ялті. Звідти релікт поступово поширився по всій Україні. Приміром, у Сколівському районі Львівщини можна побачити це дерево у дендропарку школи-інтернату, а віднедавна — в національному парку «Сколівські Бескиди».
Як зазначив директор національного парку Василь Бандерич, програма з розведення та вирощування гінкго дволопатевого розрахована на п’ять років. За цей період треба закласти плантацію, призначену для заготівлі листя, і забезпечити стабільне вирощування посадкового матеріалу. Нині засаджено дві невеликі маточні плантації в Крушельницькому та Сколівському лісництвах. Умови Карпат сприятливі для релікта, позаяк гінкго може витримувати значні коливання температури. Здебільшого росте на добре освітлених сонячних ділянках, полюбляє м’які ґрунти, найкраще для нього піщаний суглинок, але добре приживається й в інших умовах, на бідних і щільних ґрунтах різної кислотності, стійке до засухи і забруднення повітря, шкідників і різних грибкових захворювань, не боїться ані снігу, ані граду, підвищеного вмісту вуглекислого газу, тож придатне для озеленення великих міст. До речі, це — єдина рослина, яка вціліла після атомного бомбардування в Хіросімі.
Певен, це дерево урізноманітнить видовий склад рослинності Бескидів, зачарувавши своєю вишуканою красою. Навесні його гілки вкриваються світло-зеленими листочками; влітку листя темнішає, а восени сяє сліпучою позолотою.
Якщо на Львівщині лише взялись культивувати гінкго, то по той бік Карпат його вирощують понад п’ять років. Парк у центрі закарпатського селища Великий Березний більш ніж століття привертає увагу природолюбів унікальними рослинами. Серед екзотики, посадженої тут з інших континентів завдяки меценату Йосипові Блажовському ще у середині XIX ст., небезпідставно згадується посланець мезозойської ери — гінкго. Досі воно вважається «червонокнижним», бо поширити його масивами так і не вдалося. Лише кілька екземплярів цього унікального дерева росте на Закарпатті, два — у Великому Березному.
Виростити нові саджанці гінкго дволопатевого не раз бралися юннати гімназії під орудою заслуженої вчительки України, біолога і палкого ентузіаста-еколога Марії Рогач. На радість, їхня наполегливість увінчалася успіхом — п’ять років тому висіяні насінини дали сходи, які у горщечках доглядали, спостерігаючи за ними, члени екологічного клубу навчального закладу «Арніка». Навесні кліматично адаптовані деревця вирішили пересадити у відкритий ґрунт. Одне з них було посаджено на квітнику перед адмінбудинком райцентру. Табличка на огорожі розповідає про унікальність наймолодшого представника зеленої краси гірського селища.
Хочеться сподіватися, що не лише збагачено «червонокнижний» рослинний світ краю, а й продовжено благородну справу несправедливо забутого сучасниками мецената-природолюба Йосипа Блажовського.
Нині в Україні можна використовувати гінкго у парковому господарстві, для формування ландшафтів, як затінкоутворююче дерево. Воно перспективне для озеленення південних міст України.

Іван ДМИТРІВ, Львівщина — Закарпаття
також у паперовій версії читайте:

• ...АБИ ТІЛЬКИ НЕ КУРИЛИ
• НЕДІЛЯ — ВАЖКИЙ ДЕНЬ?
• НОВИЙ ВИД ЧОРНОЇ ДІРИ

назад »»»