ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МОЛОДЬ
ПРО ЗДОБУТКИ, НАМІРИ Й РОЗЧАРУВАННЯ
Минуло літо. Хтось повернувся на роботу, а хтось «гризе граніт науки» у навчальних закладах. Це молоді люди від 20 до 30 років. Саме ця категорія, що працює і навчається, на мій погляд, є найактивнішою ланкою суспільства. А ще на цьому віковому відрізку життя визначаються з головними пріоритетами, формується світогляд і розуміння, можливості впливати на громадську думку.
Редакція провела опитування серед молодих людей від 22 до 30 років. Результат — шість різних думок, поглядів і суджень, які водночас схожі між собою...

Сергій Н.,
24 роки, директор філії компанії «Ельдорадо»
— Як провів літо? Їздив кудись чи ще щось цікаве робив?
— Більшу частину літа працював. Виїздив на дачу на тиждень-півтора. У місті багато часу займала робота. Зазвичай з початком літнього сезону зростає попит на цифрову фото- та відеотехніку, а я керую цим сегментом ринку в своїй філії, тому вільного часу практично не було і про відпустку не могло бути й мови.
— Що ти думаєш про життя молоді, які в неї проблеми?
— У молодих людей є чимало можливостей спробувати свої сили в різних сферах діяльності: різні компанії пропонують послуги, зокрема, амбітним людям, які легко навчаються і можуть бути корисними для розвитку компанії. Часто у молоді виникають проблеми зі здоров’ям: багато випадків інфекційних і венеричних захворювань, що є наслідком вільного статевого життя. В обставинах, що склалися, молоді люди потрапляють під вплив потужного «інформаційного поля», яке, незалежно від їхніх побажань, справляє значний ефект, часто негативний.
— Чи є в тебе якісь мрії?
— У поточному році я досягнув певного фінансового рівня, на який розраховував. Це і заробітна плата, і премії, й, скажімо, бонуси. Я відчув себе затребуваною «ланкою» в мережі своєї компанії й у відносинах компанії з бізнес-партнерами. На жаль, робота забирає багато часу, а все, що залишається,— йде на навчання. Є також мрія, щоб моя родина була благополучна.
— Є речі, які тебе надихають, можливо, дають певну мотивацію для подальшого розвитку?
— Безперечно, є. Одна з мотивацій для підвищення рівня свого добробуту — це блиск машин у вітринах автосалонів; мрію про заміський будинок, щоб надто не виснажуватися в мегаполісі. Погодьтеся, така мрія не може не надихати...
— Я з тобою згодний. А щодо планів на майбутнє? Які вони?
— Потрібно закінчити університет, хотілося б досягти кращого становища в кар’єрі. Можливо, поліпшити стан справ на особистому «фронті».
— Що, є негаразди?
— Так. Нещодавно знову посварився зі своєю дівчиною. Ми з нею оригінальні — спочатку сваримось, а через певний час миримось; і так зигзагами знову і знову.
— Переконаний, що в тебе буде все гаразд.
— Я теж на це сподіваюсь.
— Ще запитання. Як ти ставишся до сучасної політики і політиків?
— Мені не до вподоби політична ситуація, що склалася в Україні. Масове викривлення інформації по телебаченню і в ЗМІ не дає мені можливості позитивно судити про будь-яку конкретну політичну силу чи партію. Я утримаюсь від голосування на виборах-2007.

Антон С., 25 років, агент із нерухомості
— Скажи, будь ласка, що цікавого ти робив улітку?
— Працював, їздив на фестиваль у Московську область.
— На який саме фестиваль? Гадаю, нашим читачам буде цікаво дізнатися про це.
— Це був православний фестиваль «Братія». Його мета — об’єднання православної молоді України, Росії та Білорусі.
— Чим ще займався влітку?
— Я нічим особливо не займався, купався у Дніпрі, зустрічався з дівчатами.
— Розумію! У мене є серйозніше запитання: як ти вважаєш, чим живе зараз молодь, чого вона прагне досягти?
— Вважаю, що молодь живе по-різному. Кого маєш на увазі, говорячи «молодь»?
— Візьмемо, наприклад, віковий проміжок від 18 до 25-ти.
— Гаразд. У 18 літ люди вступають до ВНЗ, 25 — це солідний вік і людина, котра його досягла, має працювати як мінімум кілька років.
— Як гадаєш, які проблеми в молоді?
— Напевно, проблема грошей. В одних їх багато, в інших — мало, у третіх — катма. Життя — це ілюзія. Люди вдають, начебто вони щось роблять, до чогось прагнуть, а насправді прикидаються: імітують любов, роботу.
— У чому полягає, на твій погляд, ця імітація?
— Людині щось не до вподоби, а вона це робить. По суті — це імітація.
— А стосунки між людьми?
— У людини постійно щось руйнується, це і взаємини між людьми, і надії. На мій погляд, у молоді постійно руйнується або змінюється якась певна картинка чи модель світу, нема нічого сталого. Важко сказати, добре це або погано. На мою думку, нікого ніщо не цікавить, всім усе однаково.
— Як вважаєш, наркоманія, алкоголізм і проституція — це проблеми молоді?
— Звісно ж! І не лише молоді, а й загалом суспільства.
— Як можна, на твій погляд, подолати їх, скажімо, алкоголізм?
— Що тут сказати? Один із методів — обмеження випуску алкогольної продукції. Потрібно усунути рекламу тютюну і алкоголю по телебаченню.
— Чи були в тебе якісь мрії впродовж останніх місяців і, коли були, чи здійснились вони?
— Не було жодних мрій, тому нічого не збулося.
— Скажи, будь ласка, які в тебе плани на найближче майбутнє?
— Не хотілося б доживати до похилого віку.
— Скільки років тобі б вистачило?
— Мабуть, років п’ятдесят.
— Що ти думаєш про нашу політику?
— Вважаю, що все це — дурниці. Немає у нас ніякої політики.
— Чи щось зміниться після виборів-2007? Як ти голосуватимеш?
— Якщо зміниться — тільки на гірше. Голосуватиму «проти всіх».

Анатолій Ф.,
25 років, інженер
— Анатолію, ми давно з тобою знайомі й я знаю, що ти належиш до активної частини суспільства. Що думаєш про українську молодь, чим вона живе?
— У мене наразі активне життя. Вдень працюю інженером-теплотехніком, а вночі підробляю ді-джеєм.
— Працюєш у нічному клубі?
— Організовую вечірки для своїх. Щодо проблем молоді... Можу сказати, що наркоманія — серйозна проблема. Ми намагаємось якось виживати, тому що з нашими зарплатами і законами рівнятися на Європу неможливо.
— Які країни ти вважаєш європейськими на сто відсотків?
— Бельгію, Німеччину, Швецію. Якщо взагалі — чим живе зараз молодь — то я вважаю, що на поточний момент чимало навчаються у ВНЗ. Навіть не знаю, проблема це чи ні. Ті ж гуртожитки при навчальних закладах переповнені. Загальний рівень життя в країні наднизький. Сучасна молодь не сприймає моральні принципи суспільства.
— Як ти вважаєш, молодь, вона вся однакова чи ти б розподілив її на кілька категорій?
— Усі люди різні й молодь не є винятком. Щодо розподілу на категорії, то, можливо, я б виділив дві: перша — люди, яким усе байдуже. Друга категорія — це ті, хто хоче чогось досягти в житті, намагається стати справжнім професіоналом.
— Які ще проблеми чатують на молоду людину?
— Чимало проблем у сфері освіти, корупція у ВНЗ.
— Чи ти зіштовхнувся з цим явищем?
— Так, було... Приміром, викладач підходить до старости групи і вимагає за іспит чи залік — 50 гривень з кожного, а наша група вже зібрала гроші й зробила йому подарунок, а цей тип (інакше не назвеш) наполягає ще й на готівці. Що це таке?!
— Напевно, у тебе були, а може є якісь мрії? Розкажи про це.
— Звісно, були. Скажімо, я хотів купити студію для ді-джея — це домашня музична студія, що коштує близько 6000 дол., хотів випустити музичний альбом, придбати ноутбук.
— Усі вони перетворились на реальність?
— На жаль, не всі. З тих, що я перелічив, збулася лише одна мрія, нарешті я написав і випустив музичний промомікс, фактично — це музичний альбом.
— Тобто ти вже маєш власний альбом зі своїми композиціями?
— Не зовсім так. Пісні там не мої, але я їх обробив. Вважаю, вийшло непогано.
— Чому не хочеш записати власний альбом?
— На жаль, це — питання часу, яке жорстко коригує наміри.
— Що ти робив цього літа і чи є в тебе визначені плани на майбутнє?
— Усе літо — в роботі. Заробляв гроші, вдосконалював свої навички професійного ді-джея. Були також нічні тусовки, вечірки, клуби.
— Що для тебе професійний рівень у музиці?
— Їздити в турне в різні країни, заробляти гроші. У довгостроковій перспективі хотілося б стати директором приватної фірми.
— Скажи, будь ласка, як ти ставишся до політики і чи голосуватимеш за когось на майбутніх виборах?
— Набридли вибори. Гадаю, що йде тотальна фальсифікація виборів з року в рік і довіряти їм не можна. Голосуватиму «проти всіх».
Євген А.,

30 років, працівник комерційної структури
— Я знаю, що ти останні сім-вісім років живеш у столиці, але мені цікава твоя точка зору як вихідця із села. З якими проблемами передовсім зіштовхується людина з села чи невеликого райцентру, коли вперше приїжджає до великого міста?
— Якщо чоловіки із села приїздять на заробітки або навчання до такого великого мегаполісу, як Київ, то спектр проблем може бути широким. Найперше — відрив від сім’ї, житло, пристойна робота. Сільські мешканці в місті переважно працюють на низькокваліфікованих посадах — це на перших порах, а потім, як фортуна розпорядиться. Люди різні й можливості теж.
— Як, на твою думку, загалом сільська молодь може виявити себе у місті?
— Є велика різниця між тим, як людина може реалізувати свій потенціал у селі, й як — у великому місті. Молодим нескладно знайти роботу в мегаполісі. Інше питання, що це за робота. Існує можливість виявити себе у соціальному житті, ходити в клуби, театри, тренажерні зали. У великому місті можна реалізувати себе інтелектуально, розширити коло спілкування. Жити тут— вельми цікаво. Єдиний мінус — несприятлива екологія й постійні проблеми з транспортом.
— Які мрії в тебе збулись, коли ти переїхав до Києва?
— Я знайшов непогану роботу; налагодилось особисте життя: я зустрів жінку і зараз живу з нею у цивільному шлюбі; навчився добре спілкуватися російською, до цього розмовляв лише українською мовою.
— Поділіться з читачами планами на майбутнє.
— Маю намір узяти кредит і купити квартиру в передмісті Києва чи приміській зоні. Хочу знайти високооплачувану роботу. Ще є мрія подивитися різні мальовничі куточки України.
— Що ти думаєш про політику?
— Коли політики вирішать земельне питання, то все буде гаразд. А що вони там ще роблять, мені, чесно кажучи, не цікаво.

Ігор Д., 25 років, юрист
— Ігоре, що цікавого в тебе відбувалося цим літом?
— Улітку працював в охоронній агенції, їздив у село. Взагалі літо минуло швидко.
— Як ти вважаєш, найважливіші проблеми для молоді — це що?
— Я б виокремив три: перша — куди піти навчатися і працювати, друга — як проводити дозвілля, а третя — завжди актуальне питання — житло.
— Чи ти маєш житлову проблему?
— Купити нині квартиру в Києві — нереально, і навіть винаймати однокімнатну — це мінімум 300–400 доларів, тому поки вважаю це нездійсненною мрією.
— Чим ще займався останні місяці?
— Окрім роботи, комп’ютерами і всім, що з ними пов’язано.
— Ігри та програмування?
— Абсолютно всім. Це і «залізо», і програмування, і різні ігри, Інтернет.
— Які, на твій погляд, є методи боротьби з такими ганебними явищами, як алкоголізм, проституція й наркоманія?
— Молодь нині живе одним днем. Стосовно наркоманії й проституції, на моє переконання, багато що залежить від оточення. Якщо молода людина виходить увечері на вулицю, там уже хтось «забиває косяк». У мене є знайомий, який говорить, що половину сірникової коробки плану (це легкий наркотик.— Авт.) на «чорному ринку» можна придбати за 30–35 гривень. Тобто це доступно для більшої частини молоді.
— Щодо способів боротьби з цим?
— Потрібно, щоб було більше спортивних секцій, має бути пропаганда здорового способу життя. Починати це потрібно з молодших класів школи. А ще вважаю, що дієвою була б заборона продавати алкоголь та цигарки молоді до 21 року і накладати штраф як на тих, хто купив, так і на тих, хто це продав.
— Поговоримо про більш приємне. Які в тебе мрії, яким бачиш своє майбутнє?
— Мрію про трикімнатну квартиру, машину (вітчизняного виробництва). Непогано було б знайти високооплачувану роботу. Щодо майбутнього — планую одружитися, мати двох дітей. Років у 50 хотів би стати директором приватної фірми.
— Яка заробітна плата задовольнила б твої потреби на цьому етапі?
— Гадаю, що 500 доларів було б не поганим варіантом.
— І наостанок — про політику. Чи ти за когось голосуватимеш на виборах 30 вересня?
— Вважаю, що все це — фарс, тому не голосуватиму.

Андрій С.,
22 роки, програміст
— Як провів літо?
— Більшу частину літа провів у Києві, працював програмістом. У мене був випробувальний термін — з квітня до липня.
— Їздив кудись?
— Їздив у Чернігівську область, також був у Криму, відпочивав на морі.
— Що ти думаєш про українську молодь, які в неї нагальні проблеми, про що вона мріє нині?
— Глобально — це питання незалежності (від батьків); робота, спроби визначитись з особистим життям. Та й проблема житла не на останньому місці. Якщо людина заробляє навіть 1000 доларів, вона не в змозі купити собі житло, а винаймати — теж недешево.
— Чи зміниться ситуація з нерухомістю в Києві найближчим часом?
— Часто говорять про можливий обвал на ринку нерухомості, але якщо ціни і зміняться, то незначно, житло не стане доступнішим.
— Були в тебе якісь мрії? Коли так, то про що саме?
— Мріяв подорожувати Україною, з’їздити до Словенії.
— Усе збулось, про що мріяв?
— Сподівання здійснилися частково. Щодо професійного аспекту, то тут очікування цілковито справдились. Випробувальний термін уже позаду...
— Які в тебе найближчі плани?
— Хочу займатися спортом (басейн, танці тощо), побувати у західних областях України, а саме в Карпатах, Поліссі. Є бажання вдосконалювати професійні навички програміста.
— Мені цікава твоя точка зору щодо української політики та економіки.
— Стосовно економіки — дратує інфляція, постійне зростання цін. Розчаровує те, що Україна найближчим часом не зможе вступити до Євросоюзу, з багатьох причин. Щодо політики, то люди втомилися й втратили інтерес до неї.
— З приводу виборів-2007. Що скажеш?
— Вважаю, що на виборах буде більший відсоток тих, хто проголосує «проти всіх».
— Твій погляд на патріотизм. Ти сам погодився б постійно жити і працювати за кордоном?
— Якщо б я виїжджав із України на заробітки, то лише напевно, на один-два роки, не більше. Потім повернувся б. Моя думка така, що багато людей, які потрапляють за кордон і встигають звикнути до специфічних умов, повертаючись в Україну, почуваються тут некомфортно через низький рівень життя і принизливе ставлення влади до своїх громадян.

Розпитував Юрій СОКОЛ
також у паперовій версії читайте:

назад »»»