ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
ХТО НЕ НА УРОЦІ?
Міністерство у справах сім’ї, молоді й спорту та Міністерство освіти та науки протягом останніх років ініціюють проведення Всеукраїнського рейду «Урок». Мета цього проекту — забезпечення права всіх дітей на освіту. Акція проходить у два етапи: 1-й — до 20 вересня поточного року із завданням з’ясувати, скільки дітей не пішли до школи. З 20 вересня до кінця жовтня — 2-й етап рейду, з тим, щоб на початку листопада зробити висновок по кожній дитині: хто і чому не приступив до навчання.

Ось статистика: у 2006 році найбільшу кількість дітей, котрі не ходили до школи, виявили у Дніпропетровській (466), Донецькій (804), Запорізькій (512), Миколаївській (453), Одеській (463), Житомирській (333), Закарпатській (283) областях. Станом на 25 вересня 2006 р. заходами відповідних служб із загальної кількості повернуто на навчання 3223 дитини (46%), влаштовано на роботу — 125, до притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації відправлено 406, до лікувально-профілактичних і санаторних закладів — 111.
Головними причинами, через які ці діти не почали навчатись, є такі: матеріально-фінансові; невиконання батьками своїх обов’язків із виховання й утримання дитини; відрахування з навчального закладу та чимало інших чинників, які потрібно вивчати і реагувати на них на державному й регіональному рівнях. Серед засобів вирішення цього болючого питання — той же рейд «Урок», за результатами якого торік було додатково поставлено на профілактичний облік 1006 дітей, як таких, що систематично залишають місце навчання або проживання; контроль з боку класних керівників, котрі не тільки навчають дітей у школі, а й виховують у позашкільний час насамперед тих, що мають неблагополучну родину. Безумовно, тут не обійтись без коштів, що їх держава виділила на загальну суму 2,6 млн грн.
В Україні також відкриваються дошкільні навчальні заклади. Успіх їхньої роботи залежить від тих, хто працює з малюками: це і вихователі, й музичні керівники, і психологи. Останні забезпечують тут індивідуальний підхід до дитини, намагаючись створити комфортні психологічні умови для її подальшого повноцінного розвитку.
Сюди ж можна віднести проблеми дітей-сиріт і дітей інвалідів. Нині кількість сиріт в Україні збільшилася, порівняно з 1990-ми роками, до 103-х тисяч. Законодавство України визначає основи соціального захисту інвалідів, гарантує їм рівні з усіма громадянами можливості для участі в різних сферах життя суспільства, створення умов, щоб такі діти здобували повноцінну освіту. На жаль, матеріально-технічна база для цього надто слабка, а фінансова допомога з боку держави — недостатня.
Грізна проблема ВІЛ-СНІДу багатогранна. Серед іншого йдеться про соціальний статус інфікованих дітей, їхню адаптацію в середовищі ровесників, пропаганду медичних знань, щоб ВІЛ-інфіковані не були ізгоями суспільства, відчували толерантне ставлення до себе.
Неабияк непокоять прояви жорстокості з боку малолітніх. Найбільше це стосується тих, хто опинився на вулиці, веде жебрацький спосіб життя. Це явище, в свою чергу, породжує цілий «кластер» суміжних проблем, серед яких — наркоманія, проституція, вбивства, не говорячи про крадіжки й хуліганство. Бездоглядність і безпритульність з-поміж неповнолітніх формує чималий контингент, що залишається поза навчанням. Тут багато важить контакт сім’ї, школи й правоохоронців.
Що ще відволікає потенційних учнів від навчання? Це так звана комп’ютерна залежність дітей і весь спектр проблем, пов’язаних із цим. Звісно, у комп’ютер грають не лише діти, але вони — найвразливіша верства, тому цій проблемі також потрібно приділяти пильну увагу.

Юрій СОКОЛ
також у паперовій версії читайте:

• «НЕ ХОЧУ ДО ШКОЛИ!»

назад »»»