ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ І ЗДОРОВ’Я
ОБЕРЕЖНО: РАДОН!
На побутовому рівні наші знання про радон зазвичай обмежуються лікувальними особливостями однойменних ванних процедур. Про його вплив на здоров’я людей відомо значно менше. Тим часом медики й екологи вважають його «тихим газом-убивцею», і не без підстав.

Після Чорнобильської катастрофи населення України в середньому одержує дозу опромінення до 0,3 міллізіверт (мЗв)1 на рік. Фонове з космосу дорівнює 1,1 мЗв, а від радону, який міститься у ґрунті та будівельних матеріалах, що використовується, зокрема, й для зведення житла,— уп’ятеро більше.
Ці дані були нещодавно оприлюднені в Києві на прес-конференціях учених Інституту гігієни та медичної екології й Шведської агенції з протирадіаційного захисту. Про підсумки спільної роботи над програмою «Зменшення радіаційних ризиків від опромінення радоном і природної радіоактивності» редакція попросила розповісти директора цього інституту Андрія Сердюка, якого днями обрано дійсним членом Академії медичних наук України:

— Насамперед вітаємо Вас, Андрію Михайловичу, зі здобуттям високого й почесного звання за Вашу особисту та очолюваного Вами інституту багаторічну й плідну науково-медичну діяльність. Нині хотілося б зосередитися на дослідженнях, що безпосередньо стосуються проблеми радону й співпраці зі шведськими вченими, які першими у світі зафіксували «чорнобильський слід» після аварії на ЧАЕС і тривалий час займаються вивченням впливу радонового опромінення на здоров’я людей.
— Почну з того, що українську та шведську «радонові» програми розпочато майже водночас — 1991 року. На превеликий жаль, нашу програму було закрито у 1999 році. Вона зупинилася на стадії пілотного проекту, так і не набувши статусу державної.
Однак упродовж восьми років в інституті було створено апаратуру, методичну та метрологічну базу, розроблено відповідні регламенти. У цьому, без перебільшення, велика заслуга передовсім співробітників лабораторії природних джерел опромінення, яку очолює кандидат технічних наук Тетяна Павленко, та відділу радіаційної гігієни під керівництвом доктора біологічних наук Івана Лося. Ними обстежено майже 30 тисяч будинків більше ніж у тисячі населених пунктів. Визначено основні закономірності формування рівнів радону в повітрі приміщень. Розроблено оцінки радіаційних ризиків населення України від радону-222.
Щодо співпраці зі шведськими колегами, досягнення яких у цій сфері загальновідомі, то воно вступило в активну фазу лише торік, коли вони запросили нас до себе. Тоді, відверто кажучи, не ставили собі за мету укласти спільний договір. Як же ми були приємно здивовані, коли на моє ім’я через кілька тижнів електронною поштою надійшло повідомлення: «Просимо вважати початком нашого співробітництва 25 жовтня 2006 року».
Домовилися, що працюватимемо на паритетних засадах — кожна країна фінансує свої дослідження. Погодилися на ці умови тому, що перед цим Академія медичних наук виділила нам близько 300 тисяч гривень. А ще шведи були вражені високим професійним рівнем наших співробітників, які займаються радоновою проблемою, і нашою наполегливістю у її вирішенні. Це справді так.
Ще 2004 року ми порушили перед Верховною Радою питання про затвердження державної програми «Радон». А цього року перед приїздом шведських колег доповіли у профільному комітеті Верховної Ради про цю програму, яку після обговорення назвали «Про захист генофонду населення України в контексті радіаційної безпеки». Комітет нас підтримав і ми сподіваємося на відповідне рішення Кабміну. Немає причин, які б стримували цей процес. Є потужна наукова база, чудовий колектив професіоналів, а на місцях — фахівці, здатні контролювати цю важливу справу.

— Чому для співпраці обрано саме проблему радону? Хіба нам не болять наслідки ураження людей після Чорнобильської катастрофи такими радіоактивними елементами, спричиненими нею, як цезій чи стронцій, період напіврозпаду яких триває сотні років?
— Вплив радіонуклідів на здоров’я населення залишається незаперечним. Наукові аспекти наслідків аварії на ЧАЕС будуть ще тривалий час у центрі уваги вчених. Їх продовжують досліджувати чимало академічних закладів, у тому числі, звичайно, наш інститут. Стосовно «персоніфікації» радону, то мушу констатувати, спираючись на ґрунтовні дослідження, що саме він є для нас проблемою номер один.
Нині майже чверть всіх житлових будинків не відповідають нормам радонової безпеки у містах і селах. Потерпають переважно ті, хто мешкає на рівні першого-другого поверхів (у тому числі у школах і дитсадках). За нашими даними кілька мільйонів людей живуть в умовах значно гірших, ніж передбачено нормативами. Хіба це не може не хвилювати? І не тільки медиків й екологів.

— Очевидно, далеко не всі, зокрема, й у владних структурах, адекватно реагують на цю проблему, не усвідомлюють її загрозливі масштаби для людей. Чому радон називають «газом-убивцею»?
— Природу радону та його вплив на людину продовжують вивчати спеціалісти нашого інституту та Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук, який очолює член-кореспондент АМН Володимир Бебешко. У результаті спільних досліджень ми з’ясували, що в деяких районах і селах Київської області, де спостерігається підвищене опромінення радоном, захворювання на рак легенів зустрічається частіше, ніж у сусідніх. Це підтверджує й світова статистика, яка свідчить, що причиною 25 відсотків цієї недуги є саме радон і передусім у курців.
Це — радіоактивний газ, що утворюється в результаті розпаду елементів уранового радіоактивного ряду. Найбільша частина опромінення відбувається за рахунок його «дочірніх» продуктів — ізотопів свинцю, вісмута та полонію. Вони потрапляють у легені людини разом із повітрям, розпадаються і випромінюють альфа-частинки, що уражають клітини епітелію. За тривалого опромінення багаторазово зростає ризик виникнення раку легенів, відбувається ураження навіть кісткового мозку. Це може призвести до лейкозів.

— Як учені дізнаються про наявність радону та визначають ступінь його присутності в атмосфері міст і сіл?
— Для цього у нас розроблено спеціальну методику досліджень, в тому числі «польових», із виїздом у проблемні регіони. До речі, шведи високо оцінили наші напрацювання, коли разом з нашими фахівцями тиждень провели в експедиціях на Київщині. Робили вимірювання, перевіряли, бурили шурфи, брали проби. Словом, перекопали «гори» землі.
Як у нас нерідко буває, не обійшлося без «сюрпризів». Цього разу піднесли його наші митники. Шведи пообіцяли привезти з собою зразки спеціального обладнання для виявлення безпосередніх джерел виділення радону в житлових приміщеннях. Ми передбачали використати ці унікальні прилади для контрольних вимірювань у трьох селах Київської області, де вчені зафіксували дози опромінення, що в десять разів перевищують нормативи, які в Україні для старих будівель становлять 100 беккерелей на кубічний метр (БК — м3)2, а для тих, що здають в експлуатацію,— 50.
Проте сталося не так, як гадалось. На митниці цей «вантаж» затримали і шведи дісталися до нас швидше, ніж він. Два дні ми витратили на те, щоб «визволити» ці прилади, які, до речі, після досліджень мали і вже повернулися до Швеції. Але, попри всі негаразди, вдалося провести більшість із запланованих заходів. Однак гіркий «осадок» залишився. Не навчилися ми ще адекватно реагувати на щиру допомогу іноземних колег.
Шведи підтвердили результати наших досліджень, що безумовно, важливо для визнання їх в Україні й світі. Адже Швеція разом зі США та Канадою вважаються провідними державами у вирішенні проблеми радону. Тут опрацьовано спеціальні карти радонових ризиків місцевості, розроблено обладнання для їхнього виявлення і ведеться активна робота щодо їхньої ліквідації. Важливо й те, що колеги під час кожної зустрічі з місцевою владою і представниками санітарно-епідеміологічних служб, яких ми зібрали у Києві з усієї України на семінар зі шведами, довели їм нагальну необхідність повсякчас займатися цією проблемою. Таке спілкування важко переоцінити як профілактичний захід для підвищення поінформованості спеціалістів і пересічних громадян.

— Які рекомендації щодо убезпечення від радонового опромінення ми можемо дати нашим читачам, посилаючись на дослідження вчених? Чи є у вас можливості для реалізації окреслених програм?
— Почну з елементарних правил, дотримання яких значною мірою сприятиме досягненню мети. Взяти хоча б регулярне провітрювання житлових приміщень. У селі Нові Обіходи на Вінниччині, яке збудували для переселенців із чорнобильської зони, всі будинки було зведено за одним проектом. Але в одному з них вимірювальні прилади показали 50, а в другому 300 БК-м3. З’ясувалося, що в першому з них мешкає сім’я з дітьми, які часто вибігають з хати на подвір’я, а в іншому будівля зовсім не провітрюється. Тут живуть люди похилого віку, котрі остерігаються протягів.
Потрібно також якнайщільніше ізолювати підлогу від ґрунту, бо саме у ньому концентрується радон. З тієї самої причини не можна будувати підвали під житловими приміщеннями. Теж — просте правило. Нові оселі потрібно ретельно досліджувати. Річ у тім, що Україна, як відомо, розташована на кристалічному щиті, з розломів якого «випаровується» радон. Отже, це обов’язково слід ураховувати.
Профілактичні заходи мають важливе значення. У цьому плані важко переоцінити і роль засобів масової інформації. Хотілося б сподіватися, що візит шведських колег приверне увагу громадськості до проблеми радону, а відтак є надія, що вирішенням її предметно займуться владні структури. Відкладати це надалі — означає ставити під загрозу здоров’я сотень тисяч людей. Стосовно наших можливостей, то можу запевнити, що вони є у нас. В інституті функціонують п’ять наукових лабораторій, які безпосередньо займаються цією проблемою. Розроблено «Еталон радону», що набув державного статусу. Існують відповідні методики досліджень, які постійно зіставляємо з лабораторними даними колег зі згаданої Швеції, США, Японії, Росії та інших держав, а також співпрацюємо з багатьма міжнародними організаціями, зокрема з МАГАТЕ. Наші спеціалісти відомі далеко за межами України і все це в сумі гарантує виконання цих програм на високому науковому рівні.

Розмову вів Олександр ПОБІГАЙ

ОФІЦІЙНО
Останнім часом генетична патологія в Україні стабільно займає друге місце в структурі смертності дітей першого року життя і суттєво впливає на інвалідизацію населення. Частота вроджених і спадкових хвороб за період 1993-2005 років становить близько 27 випадків на 1000 народжених живими дітей. Проведені вченими дослідження довели, що генетичні зміни в популяції населення України є несприятливими для здоров’я нинішнього та майбутніх поколінь.
У переліку цих чинників важливу роль відіграє радіація, що впливає на великі групи населення. Значні колективні дози радіоактивного опромінення отримують не лише ті, хто живе на радіаційно забруднених територіях унаслідок аварії на ЧАЕС, а й мешканці значних територій з підвищеним природним радіоактивним фоном, що створюється радіоактивним газом радоном. Середня доза опромінення населення від природних джерел становить близько 6,15 мЗв на рік, 75% цієї дози створюється природним радіоактивним газом радоном. Понад 1 млн мешканців України за рахунок природних джерел опромінення отримують дози, що на порядок перевищують норматив, установлений для радіаційних аварійних ситуацій (1 мЗв/рік).
Зважаючи на актуальність зазначених проблем, що потребують ухвалення рішень на державному рівні, комітет з питань охорони здоров’я ухвалив рішення про доручення Кабінету Міністрів (із залученням Академії наук України, Академії медичних наук України) до 1 листопада 2007 р. розглянути проблеми, пов’язані із захистом генофонду населення, в тому числі від негативного впливу радону, як найсуттєвішого з природних джерел радіоактивного опромінення, та ухвалити рішення, спрямовані на їхнє вирішення, у тому числі шляхом реалізації відповідних державних програм.
З огляду на актуальність захисту генофонду населення України для збереження здоров’я нинішнього та майбутнього поколінь, було вирішено визначити Міністерство охорони здоров’я України та ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України» головними установами та доручити їм до 1 січня 2008 р. розробити зазначені державні програми.


Із рішення комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я «Про захист генофонду населення України в контексті радіаційної безпеки»
також у паперовій версії читайте:

назад »»»