Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
ВИНИКНЕННЯ КИЄВА: ПАРАЛЕЛІ ЛЕГЕНДИ
З прадавніх часів між двома слов’янськими країнами — Україною і Чехією — існували зв’язки як у традиціях матеріальної культури, так і в численних проявах культури духовної. Яскравими прикладами таких паралелей можуть бути легенди та перекази про виникнення чеських міст. Ці легенди значною мірою нагадують сюжети з літописів Київської Русі.

«Міст не було зовсім; зрідка траплялися селища, та й то лиш у тих краях, де жили нечисленні місцеві мешканці, що говорили незрозумілою мовою». Такими словами змальовує відомий чеський письменник Алоїс Їрасек Чехію до приходу туди слов’янських племен (раніше там оселялися племена кельтів). Воєвода на ім’я Чех привів свій народ з Хорватської землі й обрав місце для племені. Згодом виникло містобудування.
Алоїз Їрасек описує, як для старійшин та родоначальників будували городища (укріплені поселення); служили вони для оборони рубежів і для захисту людей, особливо жінок, старих та дітей. До укріплень заганяли худобу, коли ворог удирався до краю. Місце для городища обирали або на скелястому річковому мисі, або у дрімучих непрохідних лісах, серед грузьких боліт — шлях до таких міст пролягав через вузькі гаті й не був відомий нападникам. Навколо городищ жителі насипали високі круті вали, нерідко один за одним у три ряди. З товстих колод вибудовували міцні стіни, неприступні для ворога. Над стінами й воротами ставили оборонні та спостережні башти.
Після смерті воєводи Чеха (ім’я якого, за легендою, дало назву країни — Чехії) мир і згода між людьми поступово почали руйнуватися. Вирішили запросити нового правителя, котрий славився мудрістю і добре господарював. Він жив посеред лісів у городищі, названому його іменем. (Як сказали б ми тепер, Крок умів організовувати міське та сільське господарство на керованих ним землях). Крок прийняв запрошення і почав правити Чеською землею. Відбулася коронація нового правителя: на кургані, де був похований попередній вождь племені Чех, поставили кам’яний трон, на нього посадили Крока, увінчали його шапкою воєводи і віддали йому шану.
Крок зробив місцем свого перебування (столичною резиденцією) укріплене поселення Будеч. У місті влаштували школу, аби навчати майстерності чарівників — волхвів. Тут влаштували капище, де приносили жертви язичницьким божествам. Виконавши відповідні обряди, Крок оголосив людям свого племені, що він дізнався про волю богів і про майбутнє: чехи мають переселитися на інше місце. Вони так і зробили — після мандрівки зупинилися на правому березі річки Влтави. «І поставили чехи тут замок. Майстри-теслярі з могутніх стовбурів старих дубів і ялин склали будівлю на міцних стовпах з просторими палатами та затишними горницями. Були в замку й широкі двори, й особливе місце для ради старійшин та народних зборів». Народ збирався на цьому місці, аби принести жертви давнім богам, обрати собі воєводу, вислухати вирок суду. З одного боку новозбудований замок був захищений крутою скелею, з іншого, були викопані рови та насипані вали. Замок назвали Вишеградом, тобто «високим укріпленням» — його збудували на узвишші для того, щоб він не став легкою здобиччю ворогів. «Став він славним та знаменитим серед усього чеського племені, чутки про нього долітали до сусідніх племен і навіть у чужоземні краї»,— розповідає Алоїс Їрасек.
Після смерті мудрого правителя й будівника Крока залишилися три його доньки. Старшу, що опанувала мистецтвом лікування, звали Казі. Вона збудувала нове укріплене місто, назване на її честь Казин. Інше місто-замок спорудила середня сестра — Тета. Замок дістав назву Тетин. Найбільше народ любив молодшу сестру — Лібушу (Любушу), яка славилася незвичайною мудрістю. «Ти прекрасніша за матір і мудріша за батька»,— говорили про неї старійшини. Саме їй було доручено правити чеським племенем. Хоч і був у неї свій власний замок, однак, ставши правителькою всього чеського племені, Лібуша перебралася до столиці — Вишеграда.
Лібуша уславилася також своїми передбаченнями майбутнього. В одному з таких пророцтв вона розповіла про прийдешню побудову величного міста. Люди знайдуть у лісі місто на вигині Влтави, біля скелястої гори. На тому місці виникне місто, яке назвуть Прагою, тобто порогом. І як люди — навіть вожді племен та старійшини — схиляють голови, переступаючи поріг дому, так усі схилятимуться перед величчю нового міста — Праги. Місто славитиметься на весь світ.
Люди, послухавши Лібушу, подалися на те місце, про яке вона говорила. Побудували там замок і нарекли його Прагою. «І був замок, названий Прагою, добре укріплений, і царював він поряд з Вишеградом над усією землею чеською».
Міста, про які йдеться в легендах,— цілком реальні, й археологічні розкопки підтверджують давність їхнього існування. Це стосується і Будеча (заселеного вже близько ІХ ст.), і Вишеграда (одного з найдавніших міст Чехії, яке з кінця ХІХ ст. є районом Праги), і, нарешті, Праги. Час заснування столиці Чехії, до речі, не відомий.
Можна побачити, що викладені вище легенди мають численні паралелі з легендою про засновника Києва, його братів та сестру. Так, перший правитель і містобудівник — воєвода Чех, був одним з трьох братів (інші два — Лех і Рус),— нерідко ототожнюється зі Щеком, братом Кия. Іще більше нагадує легенду про заснування Києва оповідь про трьох сестер, кожна з яких будує свій замок. Адже у варіантах легенди про Кия, Щека та Хорива кожен з братів будує своє укріплене поселення. Лібуша (Любуша) явно є чеським «двійником» Либеді (ім’я якої деякі вчені виводять не від слова «лебідь», а від слова «любити», порівняймо з ім’ям Любов). Як пише визначний український історик Михайло Брайчевський, «Лібуша постає перед нами як своєрідний двійник Кия, а разом із тим і його сестри Либеді». Нарешті, Вишеград біля Праги нагадує давній укріплений Вишгород поблизу Києва — це місто також було резиденцією не князя, а княгині, а саме Ольги, його називали «Ольжин город».
Зрозуміло, що народи, які є не тільки спорідненими, а й протягом багатьох століть живуть поряд, мають багато спільного і в фольклорно-міфологічних сюжетах, які стосуються перших міст та їхніх легендарних засновників.

Юрій МОСЕНКІС
також у паперовій версії читайте:
  • ЖИВ ВІДВАЖНИЙ КАПІТАН...

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».