ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ТРИЧІ В ОДНУ РІЧКУ
ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА НОВОГО-СТАРОГО ПРОКУРОРА
Китайські мудреці стверджували, що двічі в одну й ту саму річку увійти неможливо. Втім, вітчизняна політика раз за разом спростовує цей постулат. Найсвіжіший приклад — новий-старий Генеральний прокурор Святослав Піскун, про чергове поновлення на роботі якого ми повідомляли в учорашньому числі.

Проте Святослав Піскун перевершив усіх, бо він повертається у генпрокурорський кабінет утретє. Причому офіційну процедуру президентського подання та парламентського затвердження (до речі, однакову, як за минулої, так і нинішньої Конституції) він проходив лише раз — улітку 2002 року. Відтоді він двічі був звільнений двома українськими президентами, але постійно прагнув повернутись у рідний кабінет через суд.
Перше «пришестя» Піскуна було суперечливим з погляду тодішньої опозиції. З одного боку, говорили про суттєве просування у розслідуванні справи про вбивство Георгія Ґонґадзе, але з іншого, «Піскун-1» нещадно «громив» Юлію Тимошенко та її соратників з приводу справ корпорації ЄЕСУ. Тож його першу відставку пов’язують не з цими нюансами, а з тим, що тодішньому (і нинішньому) Прем’єру Вікторові Януковичу знадобився «свій» Генеральний прокурор. Відтак, восени 2003 року Святослава Піскуна замінив Геннадій Васильєв.
Утім, пан Піскун виявився значно наполегливішим за своїх попередників. У судовому порядку він «відбив» своє право іменуватися Генпрокурором. Причому сталося це напередодні третього туру президентських виборів — у грудні 2004-го. «Піскун-2» суттєво відрізнявся від себе попереднього. По-перше, він на початку 2005 року оголосив про закриття усіх справ проти Юлії Тимошенко. Щоправда, вона тоді посідала прем’єрську посаду, але яке це має значення?.. Поза всякі сумніви, Святослав Піскун керувався винятково законом, як це має намір робити й тепер, після ще одного судового поновлення на посаді.
Проте до цієї доленосної події ми ще повернемося. Поки що не зайве згадати, як восени позаминулого року, перед своєю другою відставкою, пан Піскун демонстрував таку бурхливу діяльність, що навіть дав привід тодішньому керівникові президентського Секретаріату Олегові Рибачуку пожартувати. Мовляв, відставка врятувала Святослава Михайловича від кримінальної справи, яку він сам проти себе ледь не відкрив.
При цьому він знову подавав до суду і мало не повернув собі крісло втретє ще на початку 2006 року, але остаточну крапку (принаймні, так тоді здавалося) у справі Піскуна поставив Верховний Суд, не поновивши його на посаді Генпрокурора.
Був у його «міжпрокурорській» біографії ще один цікавий момент. Одразу після другої відставки на підтримку Піскуна відкрито виступало чимало бютівців. Можливо, так сталося тому, що Святослава Михайловича «пішли» з посади Генпрокурора приблизно тоді ж, коли і Юлію Тимошенко з прем’єрського крісла. Дехто зі спостерігачів навіть припускав, що Піскун балотуватиметься до Верховної Ради за списками БЮТ.
Проте він обрав Партію регіонів. І пройшов до парламенту п’ятого скликання разом із Борисом Колесниковим, чиї діяння, коли був генеральним, прискіпливо вивчав. Та з Ніною Карпачовою, котра згаданого Колесникова тоді активно захищала...
Нинішнє повернення пана Піскуна до приміщення на Різницькій також не позбавлене «білих плям». Як було сказано, торішнє рішення Верховного Суду нібито розставило усі крапки над «і» в його справі. Навряд чи хтось міг передбачити, що Святослав Михайлович знову «воскресне», як Генеральний прокурор, та ще після рішення звичайного районного суду.
Причому не так цікаво спостерігати за самим Піскуном, як за нинішніми політичними опонентами, котрі, по суті, намагаються вести «війну за Піскуна». Президент Віктор Ющенко ще недавно через своїх представників відстоював своє право звільняти Генерального прокурора. А зараз він поновлює Святослава Піскуна на посаді, та ще й підписує відповідний указ у приміщенні Генпрокуратури, особисто засвідчуючи Святославу Михайловичу свою підтримку.
Одначе не менш промовистою є поведінка коаліції. З одного боку, Піскун, як було сказано,— член фракції Партії регіонів. Його колеги по депутатському корпусу цими днями, спілкуючись з пресою, всіляко намагалися робити добру міну за поганої гри, а саме демонструвати задоволення від того, що «справедливість восторжествувала». Вони навіть викинули з парламентської постанови, котра стосувалася можливості узурпації влади Президентом, пункт про поспішне рішення Шевченківського суду з приводу поновлення Піскуна на роботі. Хоча спершу таке положення у документі містилося. Як заявив «регіонал» Василь Кисельов, треба подивитися, «чи потрібен нам такий подарунок».
До речі, саме «регіонали» говорять про «безпрецедентний тиск з боку своїх опонентів на Шевченківський суд», який, буцімто, змушували ухвалювати рішення про поновлення Піскуна у прокурорській іпостасі.
«Помаранчеві» сили радіють з того, що Піскун одним із перших своїх рішень поновив на посаді свого заступника Миколу Голомшу, котрий працював з ним раніше. Та справжня причина «третього пришестя» Святослава Михайловича може полягати в іншому. Як відомо, конституційними змінами від 8 грудня 2004 року запроваджено так званий загальний прокурорський нагляд за дотриманням в Україні законності. Саме ця норма, до речі, викликала обурення у Венеціанської комісії, котра не вперше досліджує європейські законодавчі акти. Та й тодішні опозиціонери («Наша Україна», БЮТ, СПУ), пригадується, були не в захваті від наявності такого «рудименту радянської системи». Нині ж, схоже, що ця норма може знадобитися для реалізації другого президентського указу про проведення дострокових парламентських виборів. Очевидно, що попередній генпрокурор Олександр Медведько із нормою про «загальний нагляд» не впорався. Можливо, Святославові Піскуну це до снаги. Головне, що й Конституцію порушувати не доведеться. Мабуть-таки, мав рацію Святослав Вакарчук: «Веселі, браття, часи настали...».

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ВИЗНАЧИЛИСЯ З КАНДИДАТАМИ
• НЕВГАМОВНИЙ ЖОВТЯК
• У КС — НОВЕ ПОДАННЯ
• ЄРМОЛАЄВ: «ПАРЛАМЕНТ «ПОКАЗУЄ М'ЯЗИ»
• МОРОЗ РОЗПОЧИНАЄ ПРОЦЕДУРУ ІМПІЧМЕНТУ?

назад »»»