Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЦЕ ЦІКАВО
СПЕЛЕОЛОГИ: «НАЙПРИЄМНІШЕ В ПЕЧЕРІ — ВИХІД ІЗ НЕЇ»

Підземний полюс планети нині знаходиться на глибині 2158 метрів у печері Крубера-Вороняча у карстовому масиві Арабика в Абхазії. Саме в таку прірву поки вдалося опуститися дослідникам підземного світу.

Хоча, звичайно, це — не межа. Про новину повідомили на прес-конференції кримські дослідники, які брали участь в експедиції Української спелеологічної асоціації та Українського інституту спелеології й карстології під назвою «Поклик безодні»,— віце-президент Геннадій Самохін, Віктор Гриценко, Павло Петенко і Федір Кисельов. На їхню думку, це стало відкриттям століття. Його можна порівняти хіба що зі скоренням Північного й Південного полюсів, а також вершини Евереста. В експедиції брали участь 16 спелеологів, серед яких — двоє росіян, інші з різних регіонів України, у тому числі одна дівчина — Ліля Кіосєва з Дніпропетровська. Експедицією керував президент Української спелеологічної асоціації Юрій Касіян.
— На масив Арабика ми піднімалися шість годин автомобілем. Потім ще дві години носили мішки до табору. На кожного учасника припадало по 150 кілограмів. Тільки балонів із повітрям було аж 18,— розповів викладач Таврійського національного університету Геннадій Самохін. — Та це були квіточки. Лантухи треба було знести в печеру по вертикалі. Це вимагало величезних зусиль і вправності. На це пішло десять днів. У самій печері — майже стовідсоткова вологість, досить прохолодно — від плюс 2 до 7 градусів. Так що довелося брати із собою все, що потрібно для життя в підземеллі. Адже нам потрібно було провести в печері 25 днів без виходу на поверхню. Ночували у наметах, що рятували від міріад крапель. Як могли, боролися з водою. Якщо над масивом пройде дощ, у нас піднімалась вода у сифонах.
Печеру Крубера-Вороняча було відкрито у 60-ті роки минулого століття. Чому Крубер? Так її назвали грузинські спелеологи на честь відомого дослідника карстів у Криму й на Кавказі. А Вороняча, бо біля її входу притулилася зграя граків. Спочатку вважали, що глибина печери 350 метрів. Утворилася вона, на думку вчених, у період, коли внаслідок різних явищ рівень моря опускався — за довгі роки вода змогла вимити глибоку печеру. Та 1999 року спелеологи знайшли в її тілі рівнобіжні «віконця» і вийшли на розгалужену систему ходів. 2001-го вони опустилися на глибину 1710 метрів, що тоді вважалося світовим рекордом. А в 2004 році українські спелеологи переконалися, що печера ще тягнеться вглиб.
— Пронирюючи сифон за сифоном, ми вийшли на донний сифон, який назвали «Два капітани»,— продовжував Геннадій. — На глибині 17 метрів натрапили на кам'яний завал. Упоратися з ним було не під силу. Як виявилося, потрібен був не один повітряний балон. Але і це вже була перемога. Вийти на відмітку 2158 метрів нікому не щастило.
Проте спелеологи на цьому не заспокоїлися. Пообіцяли у серпні-вересні 2007 року знову повернутися в печеру Крубера-Вороняча і, здолавши завал у сифоні, вийти на нову глибину. А ще, відповідно до проекту «Поклик безодні», крім Арабики, вони мають намір досліджувати масив Аладаглар у горах Східного Тауруса в Туреччині, який також має величезний потенціал над-глибоких печер. Їхня мрія — скорити екваторіальні гори Папуа-Нової Гвінеї, де, за даними вчених, є печери завдовжки близько чотирьох кілометрів.
Учасники експедиції не тільки підкорювали підземне царство, а й займались науковими дослідженнями. Брали мікробіологічні проби донних відкладень, а також води, вимірювали температуру і газовий склад повітря на різних глибинах. Крім того, збирали й пакували сміття, залишене іншими експедиціями. Печери, за словами спелеологів, мають залишатися чистими.
— Підйом на поверхню тривав 12 днів. Відверто кажучи, найприємніше в печері — це коли виходиш із неї,— підсумував Геннадій Самохін. — Таке враження, немов народжуєшся знову. До речі, в нашій експедиції було кілька лікарів. За їхніми словами, печера змушує забути про всі проблеми, пов'язані з неприємностями, це — ніби реанімація, психічне оздоровлення.
Спелеологи — невгамовний народ. Треба бути справжніми фанатами, щоб жити в екстремальних умовах, пересуватись у земних глибинах на карачках, пірнати на свій страх і ризик у водяні прірви... Цікаво, що уряд Польщі своїм спелеологам за скорення глибини 1500 метрів присвоїв звання героїв країни. У нас, бачте, інший менталітет. Ні звання, ні визнання, ні тобі коштів на чергову експедицію. Як сказали учасники прес-конференції, гроші на спуск у печеру Крубера-Вороняча вони заробили самі.

Віктор СТУС, Крим
також у паперовій версії читайте:
  • ХТО ЧЕМПІОН ІЗ СТРЕСІВ?
  • У КИТАЇ СТВОРЕНО ВИСОКОТОЧНИЙ АТОМНИЙ ГОДИННИК
  • КЕЛИХ, ЩО ГОВОРИТЬ...
  • КОЛЬОРОВА КАРТОПЛЯ
  • МЕНЮ ПІД ЗНАКОМ ЗОДІАКУ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».