Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ДОРОГА ДО ХРАМУ СПОКУТИ
Чи можуть бути прощені людьми й Богом ті, хто скоїв тяжкий злочин, кого земний суд засудив до суворої кари? Чи можуть вони, вигнанці суспільства, колись спокутувати свій великий гріх? Непрості питання для бранців виправної колонії № 64, що в селищі Затурино під Полтавою. Нещодавно тут в урочистій обстановці освятили храм Миколи Чудотворця, який спорудили самі засуджені. Будівництво церкви за колючим дротом стало справою честі як арештантів, так і її адміністрації. Спеціально створена бригада будівельників і оздоблювачів культової споруди працювала, не покладаючи рук. Умільці-в’язні написали 94 ікони, за аматорськими ескізами в промисловій зоні виготовили сім дзвонів. Найлегший важить 5 кг, а найважчий — 110 кг.

Красень-храм здійнявся банями в небо посеред невибагливого пейзажу території колонії. Побудовано його за всіма церковними канонами. Ця свята справа допомогла багатьом засудженим стати на дорогу, що веде до Бога. Шлях цей був тернистим, але врешті-решт вивів на дорогу покаяння й віри.
Архітектором споруди в зоні вважають Віктора Піхулю, котрий з дев’яти років, відміряних судом, відбув у колонії вже чотири. Сам він тепер охоче згадує початок будівництва, дні, коли шукав і вивчав спеціальну літературу, вникав у тонкощі церковної архітектури. Доклали своїх рук до облаштування й внутрішнього оздоблення храму і А. Кузема — різьбяр по дереву, та В. Горових — самодіяльний художник. Звісно, духовним наставником і головним радником у ентузіастів став священик — отець Андрій із сусідньої парафії. Начиння до храму збирали звідусіль. Крім ікон, написаних тюремним художником, кілька подарувала Полтавська єпархія, дві ікони передали колишні відбувальці колонії, які нині спокутують гріхи у відомому Мгарському монастирі, що в Лубенському районі Полтавщини.
Храм освячував архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ Московського патріархату Філіп у присутності великого зібрання гостей колонії, адміністрації та засуджених. Владика подякував усім причетним до спорудження храму й нагородив ініціаторів будівництва — колишнього начальника Полтавського управління департаменту з виконання покарань полковника О. Кизима (нині він очолює схожу установу в Харкові) та нинішнього керівника обласного управління департаменту М. Ісаєва почесними церковними орденами. Від Полтавської єпархії УПЦ він вручив грамоти найактивнішим будівничим із числа засуджених.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
також у паперовій версії читайте:
  • ДІД БАБУ РОЗЧЛЕНУВАВ І НА ГОРОДІ СХОВАВ
  • ПІДВЕЛА БЕЙСБОЛКА
  • «МЕРТВІ ДУШІ» ТА «ЖИВІ» ГРОШІ...
  • БАНКІРА ДОВЕЛИ ДО СУЇЦИДУ?
  • ДО РАНКУ ЗАБУВ, ЩО НАКОЇВ
  • НАРКОМАН ЗАХОПИВ ЗАРУЧНИКІВ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».