ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
СЕРГІЙ ДЗИНЗИРУК: «ЗМІНЮВАТИ ГРОМАДЯНСТВО НЕ ЗБИРАЮСЬ!»
Чемпіон світу з боксу за версією WBO Сергій Дзинзирук готується зустріти 2007 рік удома. Рік Свині обіцяє бути для українця напруженим. Навесні на нього очікує поєдинок за збереження чемпіонського титулу. Наприкінці року наш земляк має визначитися зі своїм майбутнім — у нього закінчується контракт з німецькою промоутерською компанією Universum box promoution. Тож саме з цієї теми розпочалася розмова Сергія Дзинзирука зі спортивним оглядачем «ДУ».

— Не раз доводилося читати про те, що українським боксерам, які виступають під знаменами німецької промоутерської компанії Universum box promoution, важко влаштувати поєдинок зі справді «зірковими» опонентами. Чому так склалося?
— Європейці лише останнім часом почали входити до когорти найкращих боксерів планети. До того монополістами були американці. Всі вважали, що боксери-професіонали з-за океану є найкращими у світі. Їм було вигідно боксувати один з одним. Такі поєдинки непогано розкручують, до них є інтерес на телебаченні, серед глядачів. Тому європейцям украй важко. Брати Клички одні з найперших прорвалися за океан і довели, що в нас також є непогані боксери. Зі своїм промоутером Клау-сом Пітером Колем мав не одну розмову про свій двобій у Штатах із Оскаром де Ла Хойєю чи Касімом Оумою. Мені цікаво з’ясувати, хто сильніший. Німецьким промоутерам теж цікаво провести бій у США. Але американці не охоче відчиняють двері європейцям. Потрібно не один рік доводити, що ти — найсильніший. Важко не тільки українцям. Тут не лише фінансові інтереси, а й політичні.
— Чи є передумови для сподівання, що невдовзі отримаєте шанс підкорити американський ринг?
— У моєму контракті з Universum немає пункту про бій в Америці. Річ у тім, що коли я став чемпіоном світу, то відразу заявив про власне бажання боксувати за океаном. Пітер Коль мені сказав, що теж зацікавлений у тому. Крім того, він пообіцяв: якщо захищусь, то спробують влаштувати мені такий поєдинок. Для цього потрібні неабиякі гроші. Німці, як на мене, не готові вкладати їх. Німецькі промоутери хочуть якомога дешевше і якомога краще.
— Якби демонстрували результати, які показуєте нині, але виступали б у суперважкому дивізіоні, то шанси потрапити до Америки збільшилися б?
— Звісно. Суперважковаговиків завжди цінували. З-поміж них є чимало посередніх боксерів, проте ними більше цікавиться телебачення і в них набагато більше шансів потрапити до Америки.
— Чи не замислювалися над тим, аби перейти під опіку до когось з американських промоутерів?
— У мене лише через рік закінчується контракт з Universum. Зараз цікавлюсь тим, як можна «вийти» на когось з американських промоутерів. Якщо будуть цікаві пропозиції, залюбки розгляну їх. Звісно, хотілося б переїхати до США та підписати контракт з місцевим промоутером.
— Мабуть, німці намагаються переконати Вас підписати нову угоду?
— Так, вони хочуть зробити це вже зараз. Мовляв, співпрацюючи з ними, я став чемпіоном, і вони хочуть, щоб я був якомога довше в Німеччині й боксував під знаменами їхньої промоутерської компанії. Якщо 2007 року німці зможуть організувати мені престижні бої в тій же Америці — подивимось. Якщо будуть прийнятні умови контракту, класні поєдинки, то залишусь у Німеччині.
— Припускаю, що не скажете, який у Вас гонорар. Принаймні можете порівняти, скільки отримали за чемпіонський бій та скільки отримує топ-боксер із США?
— (Сміється). Мені важко порівнювати свої заробітки з гонорарами зіркових боксерів США. Приміром, Оскара де Ла Хойю називають «золотим хлопчиком». Недарма в нього таке прізвисько. Він, мабуть, заробляє більше, ніж будь-який важковаговик. Із ним мені ще зарано рівнятися. Безумовно, в Америці гонорари за боксерські бої більші, ніж у Європі в десятки разів. Хоча в мене з кожним боєм гонорар збільшується. Після Нового року розмовлятиму зі своїм промоу-тером про збільшення платні. Якщо бій відбуватиметься в Америці, то, звісно, гонорар буде ще більшим.
— Вочевидь, після Нового року стане відомо, де і з ким проведете наступний поєдинок...
— До мене нещодавно телефонував тренер Міхаель Тімм. Він сказав, що боксуватиму наприкінці квітня. Де і з ким, наразі не знаю. Наприкінці січня вирушатиму до Німеччини, там розпочну підготовку до двобою.
— В Universum виступає чимало українських боксерів. Як гадаєте, в чому причина підвищеного інтересу німецьких промоу-терів до українців?
— Мабуть, причиною є клас боксерів. З-поміж німців практично немає висококласних боксерів. Тож німецькі фахівці звертають увагу на вихідців із країн колишнього СРСР. У нас є добрий клас, а рівень професійного боксу в наших країнах — низький. Та й фінансові апетити в нас значно скромніші, ніж у німців. Відтак їм вигідно співпрацювати з нами.
— Та німецькій аудиторії більше до вподоби спостерігати за своїми земляками. Чи пропонували Вам змінити громадянство?
— Навіть змінивши громадянство, ми в будь-якому разі будемо чужими для німців. Промоутери ніколи не зациклювались на цьому і не пропонували змінити громадянство. Та якби й запропонували, то я б відповів, що змінювати громадянство не збираюсь. У Німеччині справді люблять своїх боксерів, і вся увага телебачення та преси прикута до місцевих атлетів. Нам потрібно якістю боксу схиляти симпатії глядачів до себе. Українців (Котельника, Сидоренка та мене) знають у Німеччині. У нас є свої шанувальники, які стежать за поєдинками, роблять подарунки. Приємно, що нам щоразу приділяють більшу увагу. Та все ж для німців боксери номер один — їхні земляки.
— Розкажіть, будь ласка, як почалася ваша кар’єра в професійному боксі?
— 1998 року англійський клуб Panix запропонував підписати контракт. Я довго вагався і, зрештою, погодився. Стримувало лише те, що за два роки мав виступати на Олімпійських іграх у Сіднеї, а в мене був непоганий шанс пробитися в Австралії на п’єдестал. Після того можна було переходити в профі на вигідніших умовах. Однак мені не хотілося довго чекати. Крім того, в моїй ваговій категорії боксував росіянин Олег Саїтов, який володів непоганим лобі в суддівському комітеті. Це вплинуло на моє рішення перейти в профі. Сподівався, що там судять об’єктивніше. Надійшла ще пропозиція з одного голландського клубу, проте там умови були скромнішими, ніж у британців. На той час у Panix Promotion зіркою першої величини був Леннокс Льюїс. Але потренуватися з ним в одному залі мені не пощастило.
— Чи правда, що клуб розпався після того, як Дон Кінг переманив Льюїса до своєї промоутерської компанії?
— Точно не знаю, можливо, саме так і було. Здобувши титул чемпіона світу, Леннокс перейшов до Дона Кінга. При цьому він порушив умови контракту з Panix. Англійці намагалися судитися, та все марно. Після того клуб почав деградувати.
— А згодом Ви потрапили в Universum box promoution?
— Так, близько року був безробітним, але постійно тренувався. Одного разу зустрівся з Андрієм Котельником і Володимиром Сидоренком, які виступали за німецький клуб. Вони запропонували поїхати на оглядини до Німеччини. Потім зателефонував Віталій Кличко, який теж посприяв моє-му переходу в Universum.
— Де комфортніше в побутовому плані — в Німеччині чи Англії?
— Англія — непогана країна. Не можу сказати нічого погано про неї. Там я жив три роки, робив перші кроки у професійному боксі. До Німеччини переїхав тоді, коли там мешкали мої товариші. Там було простіше звикнути до життя, оскільки допомагали земляки.
— Знаю, що олімпійська збірна України з боксу взірця 2000-го кілька років поспіль зустрічає разом Новий рік. До цієї компанії належите й Ви. Де плануєте зустріти 2007-й?
— Цю традицію започаткували брати Сидоренки у своєму рідному Енергодарі. Інколи компанія налічувала 30–35 осіб — боксери приїздили зі своїми дружинами. Цього року традиція може порушитися. В Андрія Котельника та Володимира Сидоренка нещодавно народилися доньки. Поповнення є й у сім’ї Валерія Сидоренка. Діти не дають змоги нам зустрітися. Проте ті, кому дозволяють сімейні обставини, приїдуть до мене в Бровари. Чекаю в гості Машкіна, Колесника з Києва, моїх друзів. Намагаємось не втратити цю традицію. Гадаю, нас буде не менш як п’ятнадцять осіб.
— Чемпіон світу з боксу Сергій Дзинзирук може собі дозволити порушити режим і випити щось з алкогольних напоїв?
— (Сміється). Пиво можу випити навіть зі своїм тренером у Німеччині. Після поєдинку ми регулярно це робимо. Горілки, коньяку не полюбляю. Мені більше до вподоби вино, пиво чи лікер. У розумних межах це не заборонено.

Розмову провів Михайло ГЕРАСИМЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КУБОК ДЛЯ РЕЗЕРВІСТІВ

назад »»»