ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТЕХНІКА
КОСМОС. ЛЮДИНА. ПРАВО
У Києві відбувся симпозіум з космічного права, проведений Організацією Об’єднаних Націй спільно з Україною, уряд якої був стороною, що приймала цей форум. А його співорганізатором став Міжнародний центр космічного права, створений в нашій країні.

Фундамент, спільний для всіх
Україна бере участь у наукових дослідженнях у космосі та в роботах, спрямованих на його використання в мирних цілях, плідно й взаємовигідно співпрацює з міжнародними партнерами. Це потребує постійного вдосконалення космічного права, відображеннями якого є і національне законодавство у цій сфері, і міжнародні договори та угоди, які стають нормативно-правовим фундаментом діяльності в космосі.
Однією з центральних тем симпозіуму було обговорення сучасного стану міжнародного космічного права і перспектив його розвитку, а також застосування в державах Центральної та Східної Європи, Середньоазійського і Кавказького регіонів. Відбулася дискусія щодо співвідношення між національним та міжнародним космічним правом, всебічно проаналізовано правові аспекти комерційної діяльності в космосі, яка рік у рік стає все ширшою (це, зокрема, такі міжнародні проекти, як «Морський старт», «Дніпро», «Наземний старт» та ін.).
Одним з провідних доповідачів на симпозіумі був директор Інституту держави і права ім. В. Корецького НАНУ та керівник Міжнародного центру космічного права, академік Юрій Шемшученко. Він наголосив на необхідності гармонізації міжнародного і національного космічного права. Це обумовлюється принципом пріоритету норм міжнародного права над нормами національного законодавства, що має знайти відображення й у змісті правових систем, і в термінології, яка в них використовується.
Привертає також увагу науковців-теоретиків і фахівців-практиків проблема: потрібна чи ні делімітація космічного і повітряного простору. Щодо цього є дві протилежні позиції, кожна з яких заперечує іншу. Одні твердять, що має бути встановлений (відповідним міжнародним договором) кордон між повітряним і космічним простором, оскільки їхні правові режими базуються на різних принципах. Інші вважають (їхня позиція, як зазначає академік Шемшученко, здається більш переконливою), що об’єктивних критеріїв для встановлення меж між повітряним і космічним простором немає, а штучне визначення такого кордону може лише створити додаткові проблеми. «За весь час, протягом якого здійснюється космічна діяльність,— зауважує вчений,— відсутність встановленого міжнародним правом кордону між повітряним і космічним простором практично не призводила до непорозумінь.
Серед дискусійних — проблема щодо міжнародно-правового статусу геостаціонарної орбіти. Такі орбіти, як зазначив Юрій Шемшученко, є невід’ємною складовою космічного простору, а тому доступ до будь-якої геостаціонарної орбіти має бути обумовлений загальновизнаним принципом свободи користування космічним простором.

Сміття на орбіті
Людство хвилює проблема техногенного забруднення навколоземного космічного простору. Воно небезпечне не лише для самого космосу, а й для екології нашої планети. Отож,— зауважив академік,— було б доцільним і в міжнародному, і в національному екологічному праві розширити поняття навколишнього середовища, включивши до правових систем «навколоземний космічний простір» як один з об’єктів, що потребують охорони від забруднення. Крім того, потрібно було б у міжнародному космічному праві закріпити обов’язок суб’єктів запусків (тобто тих, хто їх здійснює.— Авт.) переводити «космічне сміття» (відпрацьовані супутники, їхні фрагменти тощо.— Авт.) подалі від Землі — на так звану «відльотну орбіту» (висотою приблизно на 200–300 кілометрів над геостаціонарними орбітами). А взагалі-то слід визнати, що є потреба в ухваленні міжнародного документа (конвенції або угоди) про відвернення таких наслідків діяльності, потенційно шкідливих для космосу і для навколишнього середовища Землі.
До актуальних належить і проблема міжнародно-правового регулювання питань, пов’язаних з вирішенням суперечок, що часом виникають з огляду на ті чи інші події космічної діяльності, та встановлення правової відповідальності в цій сфері. Адже, зазначив Юрій Шемшученко,— чіткої процедури розв’язання таких суперечок немає ані в договорі стосовно космосу, ані в конвенції щодо міжнародної відповідальності за збитки, завдані космічними об’єктами. Зокрема, 9-ою статтею згаданої конвенції передбачено лише проведення переговорів з метою вирішення питання про компенсацію за завдані збитки. Якщо ж дійти згоди не вдається, то може бути утворена комісія для розгляду претензій, проте її рішення є тільки рекомендаційними. З огляду на це слід було б посилити зобов’язувальний аспект рішень, що ухвалюються за підсумками розгляду суперечок. Крім того, вже назріло питання щодо застосування міжнародно-правової відповідальності в сфері.
Також вельми значущим є й широке коло питань, визначених темою «Космос і контроль над озброєннями».
— Нагадаю,— веде далі Юрій Шемшученко,— що нині міжнародним космічним правом заборонено розміщувати на орбітах зброю масового знищення і не дозволяється випробувати ядерну зброю. А от розміщення на орбіті інших видів озброєння та військове використання космічного простору не заборонені. Ми вважаємо, що вже настав час для того, аби на міжнародному рівні запровадити заборону на використання космічного простору у військових цілях.

Контроль і компенсації
Деякі правові аспекти сучасної космічної діяльності, у якій бере участь наша країна, ми з’ясовували під час симпозіуму в інтерв’ю з генеральним директором НКАУ Юрієм Алексєєвим. Зокрема, на запитання кореспондента «Демократичної України» щодо перспектив офіційного оформлення і термінів давно вже очікуваного початку функціонування спільного українсько-бразильського підприємства «Алкантара-Циклон-Спейс» (сформованого двома державами для запуску створюваних в Україні перспективних ракет-носіїв «Циклон-4» з бразильського космодрому.— Авт.), керівник НКАУ відповів, що незабаром нещодавно переобраний на новий строк президент Бразилії затвердить статут цього СП,— і ми сподіваємося, що це станеться до кінця поточного року.
Цікавилися журналісти й участю в згаданому українсько-бразильському проекті російської організації — Конструкторського бюро транспортного машинобудування (КБТМ), котре розробляє наземні стартові комплекси для запусків ракет, зокрема «Циклонів», «Зенітів» тощо й традиційно співпрацює в цій сфері з українськими ракетобудівниками. Як уже повідомлялося, у КБТМ виникли проблеми щодо отримання від російського уряду дозволу на участь у цьому проекті — з огляду на необхідність забезпечення того, щоб при цьому не був порушений РКРТ (режиму контролю ракетних технологій). Юрій Алексєєв зазначив, що кожна із згаданих країн — й Україна, і Росія, і Бразилія — є членами РКРТ. Але треба, так би мовити, «замкнути цей правовий трикутник», аби під час реалізації зазначеного проекту в Бразилії ані російські, ані українські ракетні технології не потрапили до чужих небажаних рук. Ці питання були порушені, зокрема, на міжурядовому рівні під час нещодавнього візиту в Україну прем’єр-міністра Росії і, можна сподіватися, додав гендиректор НКАУ, що вже до кінця року недоліки, з приводу яких висловлено зауваження, будуть усунені. Це дасть змогу російському КБТМ прилучитися до створення наземного стартового комплексу для українсько-бразильського СП «Алкантара-Циклон-Спейс».
У розмові з Юрієм Алексєєвим ми торкнулися й правових аспектів ситуації, пов’язаної з аварією конверсійної ракети-носія «Дніпро», що сталася кілька місяців тому під час запуску з космодрому Байконур, який Росія орендує в Казахстану (пуск здійснювався за програмою дій міжнародної компанії «Космотрас», яка функціонує на комерційних засадах.— Авт.). Нагадаємо, що після тієї аварії влада Казахстану, посилаючись на забруднення певної ділянки своєї території токсичними компонентами гептилового ракетного палива, запровадила мораторій (тимчасову заборону) на пуски ракет цього типу з Байконура. Юрій Алексєєв нагадав, що пуск зазначеної ракети «Дніпро» здійснювали російські структури, а спільна російсько-українська компанія «Космотрас» зареєстрована в Москві. Тож переговори з Казахстаном щодо компенсації завданих цій країні екологічних збитків веде саме Росія (йдеться про визначення розміру збитків, схеми компенсації та її грошової суми). А після вирішення цих питань, пояснив Юрій Алексєєв, можна буде сподіватися, що заборона на пуски ракет «Дніпро» з Байконура буде скасована.

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• ПІДКОРЮВАЧІВ НЕБА ТІСНЯТЬ НА ЗЕМЛІ

назад »»»