ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УВАГА: ДІТИ!
ЗАХИСТИМО МАЛИХ ВІД... ДОРОСЛИХ
Турбота про молоде покоління — то діло клопітне, багатогранне. Візьмімо хоча б харківське метро. І на старих і нових станціях не всюди встановлено зручні рейки-з’їжджалки для колясок з малятами, не кажучи про якісь безпечні платформи. Зі свічкою вдень ви не знайдете там місця для мам і їхніх чад, де можна було б присісти, відпочити.
У нас найбільша в Європі площа в центрі міста.

Але на ній, точніше в зеленому гайочку, що є її продовженням — жодного дитячого майданчика! Удень і вночі тут купчаться курці та алкоголіки. Усе викурене й випите валяється попід ослінчиками, а то й — на клумбах, квітниках...
Я щодня гуляю в тому зеленому гайочку зі своєю онукою. І жодного разу не бачив там собак з намордниками, як цього вимагають правила (без них — скільки завгодно). І це — в найлюднішому і найкрасивішому місці. Вигулюють не лагідних болонок чи дворняг, а, в основному, пітбулів, бультерьєрів, стаффордів, ротвейлерів, інших бойових собак — «героїв» жахливих історій. І ніхто з владоможців Харкова не звертає на цю потенціальну небезпеку уваги. Виходить, чекаємо чергової напасті, подібно тій, що сталась у нас узимку, коли льодова буруля звалилась із покрівлі будинку в центрі міста й вбила студентку або собака без намордника травмує дитину чи з’їсть заживо?
Я вже не веду мову про побічну сторону життєдіяльності цих тварин. Їхні «міни» повсюди — на газонах, клумбах, біля лавиць... Бо нема в центрі Харкова місця ні для дітвори, ні для вигулювання «братів наших менших».
Можна ще довго говорити, чого бракує в центрі міста для наших «квітів життя», від чого їх можна й треба захищати щоднини. А як виконком міськради і його новий голова Михайло Добкін на це реагує? До нього важко пробитись, навіть по телефону. Він зайнята людина, швидко «пролітає» на легковику Сумською вулицею, тому, мабуть, не помічає, що центр слобожанської столиці — по суті став притулком для бомжів. Їм належать двори, під’їзди, смітники... Я з онукою, коли вибираюсь на прогулянку, боком обходжу антигігієнічних суб’єктів, даю їм дорогу, притискаючись до стіни... Настійне прохання городян: зробіть щось з бомж-тусовками на Римарській, провулку Класичному, інших місцях, бо завтра вони будуть біля міськвиконкому...
І вже давно пора в Харкові накласти вето на перманентні, особливо вночі, феєрверки. Їх над усе полюбляють у ресторані «Райський куточок», що в центрі міста. Влаштовують ті феєрії пізно вночі на втіху підпилим відвідувачам, не даючи спати, лякають несподіваними вибухами дітвору.
Виходить, аби не задихатись від сигаретного диму, треба самому курити, а щоб вуха не закладало від надмір децибельної музики, слід і свою «врубати» на повну котушку? І зовсім не турбуватись про сусідів, не зважати на культуру, порядність? Чи ліпше ні про що не думати.
Усе найкраще — «квітам життя». Такий популярний лозунг радянських часів у контексті нинішніх реалій звучить як пережиток минулого. Такого висновку доходиш, знайомлячись з офіційним документом — «Методика визначення прожиткового мінімуму на одну особу і для осіб, котрі відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення» (така довга і заплутана назва цього документа). Передовсім, у пропонованому списку продуктів для малюків нема й натяку на спеціальне й адаптоване їстиво, що дуже важливо. Керманичі вважають, що діти після материнського молока мусять враз переходити на суп чи борщ з дорослого столу.
Дітвора підростає, до того ж набагато швидше, ніж передбачено законодавством. Тож створюється враження, що цей нормативний документ готували або гумористи, або інопланетяни. Бо не всяк докумекає, що шестирічній дитині досить на рік двох сорочок, на два роки — одних штанів, а дівчаткові вистачить двох строїв на 3,5 року. Виходить, одяг дітям готуймо на кілька розмірів більшим, аби вони з опудал городніх поступово перетворювались на обірванців-замазур, бо ж він від тривалого вжитку зношується до дір.
Часом до смішного доходить. У так званому «споживчому списку для новонароджених» передбачено лише шапочку, сорочку й пелюшки (про памперси й не ведеться). І всього один такий комплект на шість років!? Тим, хто виростає з «коротких штанців», слід бути дуже акуратним і бережливим, бо рекомендовано мати один верхній одяг на три роки. Важко повірити, але «специ» вважають, що дівча одну спідницю мусить носити аж чотири роки, а плавок чи купальника має стати на шість літ. Отже, коли підліток ще додасть у зрості, то рекомендовану зодяганку можна буде натягти хіба що на вуха.
Навіть побіжне ознайомлення з рекомендованою методикою свідчить, що вона дуже сира, у ній проігноровано життєві реалії. Наведу думки з цього приводу харків’янки Валентини Кузьменко, яка допомагає своїм рідним виховувати двох півторарічних онуків. «З власного досвіду знаю, що на кожного малюка, аби він більш-менш нормально ріс і розвивався, потрібно щомісяця як мінімум понад 500 гривень. І це тоді, коли дитина здорова...»
...І знову зберуться чиновники на раду, почнуть думать-гадать: як би захистити наших діточок і який затвердити план заходів?.. А користі від того — нуль. Бо діти — то ми в минулому, а ми — то вони в майбутньому. Пам’ятаймо цю істину.

Віталій СТЕГНІЙ
також у паперовій версії читайте:

• ПОСПІЛКУВАТИСЯ З АФРИКОЮ, НЕ ВИХОДЯЧИ З ДОМІВКИ
• З ЮНИХ І РАННІХ...
• НАРОДИЛА І ЛЕДЬ НЕ ВБИЛА

назад »»»