ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
СПРАВА ҐОНҐАДЗЕ: «ОПАРТІЙНЕННЯ»
СЬОГОДНІ — ШОСТА РІЧНИЦЯ ЗНИКНЕННЯ ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА
Ситуації, коли про ту чи іншу категорію людей згадують лише в день професійного свята чи якоїсь іншої дати, в Україні є типовими. Це обурює, але принаймні не відгонить відвертим блюзнірством. А от вчорашнє слухання щодо розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, влаштовано напередодні шостої річниці його зникнення, викликало більш неоднозначні почуття.

Зрозуміло, збільшення дивідендів для українських політиків — справа честі. Навіть попри те що чергові вибори не скоро, скористатися можна будь-яким приводом. Очевидно, не випадково, що призначення цього дійства стало можливим саме за головування у Верховній Раді Олександра Мороза. Свого часу він оприлюднив записи майора Миколи Мельниченка. Відтоді спливло багато води, й коло фігурантів справи розширилося. Нинішні слухання можна розглядати і як спробу спікера продемонструвати свою послідовність. Зрозуміло, що й у кожного нардепа, залежно від його фракційної належності, була своя мотивація зацікавленості в проведенні подібного роду заходу.
Певна нелогічність учорашнього дійства полягає в тому, що нині справа Ґонґадзе (щодо виконавців злочину) перебуває вже не в стадії слідства, а в суді. А один з найголовніших принципів верховенства права — невтручання в діяльність судової гілки влади. Саме на цьому акцентували увагу окремі народні депутати, зокрема Володимир Стретович, який очолює парламентський комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, та Сергій Головатий — екс-міністр юстиції.
Отже, по-перше, можна дійти висновку, що вчорашнє парламентське засідання явно запізніле, це ніби публічна демонстрація того, що от тепер у нас з демократією все гаразд, «старий режим» канув у Лету, і тепер можна обговорювати все що завгодно... Насправді ж ситуація справедлива майже з точністю «до навпаки». Бо реального просування до істини в цій справі (як, до речі, й у багатьох інших) немає. Генеральний прокурор Олександр Медведько у своєму виступі не повідомив жодної новини. З його слів випливає, що слідство, фактично, опинилося в глухому куті на шляху від виконавців убивства до його замовників. Майже в усьому винен генерал Пукач — людина, котра досі перебуває в розшуку й якого підозрюють у тому, що він віддав злочинний наказ про вбивство журналіста. Напрошується висновок, що доки Пукача не знайдуть, потенційні замовники вбивства матимуть 100-відсоткове алібі.
Не допомагають Генпрокуратурі й наявні в її розпорядженні копії записів майора Мельниченка. Олександр Медведько каже, що колишній охоронець Леоніда Кучми не надає оригіналів своїх плівок слідству, а без них стверджувати про автентичність записів не можна. До того ж Медведьку досі незрозуміло, як саме екс-майор записував розмови колишнього президента.
Однак адвокат Андрій Федур, котрий займався цією справою від самого початку, відверто звинувачує Медведька в брехні. За його словами, Микола Мельниченко ще під час свого попереднього приїзду в Україну був готовий на проведення слідчого експерименту, котрий допоміг би встановити, як він записував згадані розмови. Прокуратура цього не зробила досі.
Більше того, правник твердить, що вже в процесі судового розгляду справи про виконавців убивства він звертався з клопотанням про допит самого Мельниченка, а також Президента Віктора Ющенка. Річ у тім, що на одному з епізодів майорової «фонотеки» є фрагмент розмови президента колишнього з нинішнім. На думку Федура, допитавши Ющенка, можна встановити автентичність частини записів. Однак, за словами адвоката, проти такого повороту в розгляді справи категорично заперечили саме працівники Генпрокуратури.
Отримав слово й сам опальний майор. Уже сам факт появи на трибуні колишнього біженця є досить промовистим. Але зі слів пана Мельниченка випливає, що слідству він не довіряє так само, як і за попередньої влади. Доводячи справедливість своєї позиції, екс-майор послався, зокрема, на свідчення дружини Ґонґадзе — Мирослави, котра також не довіряє прокуратурі й не хоче, щоб Мельниченко давав свідчення доти, доки не буде доведено автентичність його записів. Тобто поки вони не стануть повноцінними речовими доказами. І все б нічого, але автентичність ця має доводитись не внутрішньоукраїнською, а міжнародною експертизою, на чому, до речі, ще кілька років наполягали достойники Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Окрім того, Мельниченко намагався упіймати представників ГПУ на непослідовності їхніх заяв. «Шостого вересня 2002 року прокуратура стверджувала, що згідно із записами в книзі обліку про вхід до кабінету Кучми за 2000 рік, я проводив у цьому кабінеті час від 7-ої до 8-ої години,— твердить Микола Мельниченко.— Але після того, як я надав записи Генпрокуркатурі й підтвердив, що третього липня 2000 р., коли Кучма віддав Кравченку наказ, який стосується Гонгадзе, я поставив диктофон й увімкнув його, мені представник прокуратури Роман Шубін заявив таке: «Ви сказали, що зробили аудіозапис у кабінеті 3.07.2000. Але згідно з оглядом книги № 76 обліку робіт, який проводили в кабінеті № 201, ви в ньому 3.07.2000 не були». То коли ж Генпрокуратура бреше? »
З'ясувати це питання поки що не вдалося. Тим паче що, як каже Мельниченко, згаданий ним Роман Шубін уже за президентства Віктора Ющенка називав екс-майора зрадником і погрожував поновленням кримінальної справи.
Цікава роль у цьому резонансному розслідуванні належить Святославу Піскуну — двічі генпрокурору, що нині знайшов собі прихисток у Партії регіонів. Свого часу (23 жовтня 2003 р.) саме за прокурорства Піскуна в справі Ґонґадзе почало фігурувати прізвище Пукача. Але й саме за його прокурорства цей генерал за судовим рішенням був відпущений і кримінальна справа проти нього скасована. Уперше Піскуна звільнили за нібито затягування розслідування резонансних справ. Але й усі інші прокурорські керманичі просували справу Ґонґадзе «як мокре горить»...
Тепер же Святослав Піскун фактично став ініціатором повторного створення комісії Верховної Ради, яка б контролювала подальший перебіг розслідування. Нагадаємо, що попередня комісія в справі Ґонґадзе, очолювана «бютівцем» Григорієм Омельченком, завершила свою діяльність не надто тріумфально. Екс-спікер Володимир Литвин, будучи фігурантом касетного скандалу, так і не дав згоди на оприлюднення звіту.
За результатами вчорашнього обговорення питання Верховна Рада ухвалила постанову про взяття до відома інформації Генпрокурора Медведька. А другим пунктом створила нову комісію, покликану контролювати перебіг слідства. До неї увійшло п'ятеро «регіоналів», троє «бютівців», двоє «нашоукраїнців» й по одному соціалісту та комуністу. Тож справа загиблого журналіста «опартіюється» ще більше.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• «НАША УКРАЇНА» ЗВИНУВАЧУЄ ПРЕМ'ЄРА
• «РЕГІОНИ» ВІТАЮТЬ ЗАЯВИ ЯНУКОВИЧА В БРЮССЕЛІ
• ГЛАВА УРЯДУ МАЄ БАРОМЕТР
• ГРИЦЕНКО: «НЄ ДОЖДЬОТЄСЬ!»

назад »»»