ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
РОЗКРИВАЄ ЗЛОЧИН ЕКСПЕРТ
У першому півріччі нинішнього року в Україні було зареєстровано понад 212 тисяч злочинів, із яких майже 153 тисячі розкрито. У високих показниках роботи міліції є й чимала заслуга працівників експертної служби МВС, які щороку проводять близько 300 тисяч експертиз і 500 тисяч різних досліджень.

Нещодавно оперативники затримали групу гастролерів із Вінниччини, котрі протягом двох років скоювали у Чернівцях квартирні крадіжки. Поки сищики шукали злодіїв за допомогою своїх джерел інформації, експерти-криміналісти серед інших слідів, виявлених на місці злочину, вилучили на дверях обкрадених квартир одинадцять відбитків... вушних раковин.
Про те, як вони там з’явилися, здогадатися неважко: перед тим як проникнути до чужої оселі, крадії зазвичай продзвонюють їх, але, не дочекавшись відповіді, все одно не утримуються від спокуси прикласти вухо до дверей, аби переконати, що у квартирі нікого немає.
А, слід знати, що будова вушної раковини людини так само неповторна, як і папілярний візерунок пальців рук. Зокрема, до суто індивідуальних ознак належать контури завитка, протизавитка, козелка. Цікаво і те, що елементи вушної раковини незначно змінюються після контакту з будь-якою поверхнею, незалежно від сили притискання, і зберігають індивідуальні характеристики.
У такий спосіб зловмисників було ідентифіковано, а затримати їх лишалося справою техніки. До речі, завдяки методу гомеоскопії криміналісти можуть ідентифікувати особу за відбитками губ, щік, підборіддя, чола, кінчика носа та інших ділянок шкіри, позбавлених папілярної будови.
Часом експерти знаходять вихід із, здавалося б, безнадійних ситуацій. Підтвердженням став ще один нещодавній випадок із практики Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Чернівецькому обласному управлінні МВС. У підвалі житлового будинку виявили муміфіковане тіло невідомого чоловіка, що пролежало там не менше, ніж сім місяців. Через непридатний для дослідження стан шкіри застосувати дактилоскопію було неможливо. Проте науковці спробували відновити папілярний візерунок пальців рук. За допомогою різних хімічних розчинів вони провели відповідну обробку, після чого шкірний покрив був відновлений і придатний для фіксації відбитків. Таким чином, була встановлено особу невідомого, а невдовзі — причину його загибелі.
Лише цього року завдяки застосуванню автоматизованого дактилообліку встановлено понад три тисячі осіб, котрі лишили сліди своїх рук на місці злочинів, з-поміж яких були вбивці, розбійники, ґвалтівники. А кілька років тому було створено централізований банк даних дактилоскопічної інформації на невпізнані трупи і безвісти зниклих осіб, що функціонує в автоматизованому режимі. Нині фахівці експертної служби МВС упроваджують у повсякденну практику метод фіксації й вилучення відбитків пальців з мокрих поверхонь.
Понад десять років у міліцейській криміналістиці використовується метод ДНК-аналізу. Застосовуючи цей найсучасніший вид досліджень, оперативники, зокрема, розкрили розбійний напад, нещодавно скоєний на Київщині. Тоді п’ятеро невідомих, озброєних вогнепальною зброєю, увірвалися до приватного будинку, побили господарів і відібрали у них 75 тисяч доларів. Причетність двох затриманих нападників до вчиненого була доведена молекулярно-генетичною експертизою, що встановила ідентичність зразків крові зловмисників із залишками крові, виявленими на місці злочину.
Вірогідність результатів такої експертизи не підлягає сумнівам, оскільки особу ідентифікують за ознаками, повторення яких у іншої людини практично виключено. Як відомо, всю спадкову інформацію про людину зосереджено в її генах, що несе в собі батьківські та материнські ознаки. З кожним наступним поколінням утворяться нові й нові їх сполучення, що мовою біологів називаються алелями. Популяція виду вміщує чимало різних алелей. Їх сукупність та послідовність створюють неповторний для кожної людини «візерунок», що ефективно використовується для ідентифікації особи.
Загалом експерти в міліцейських погонах виконують нині 45 різних видів досліджень. Доречно згадати, що експерти-криміналісти мають справу не лише з речами, пов’язаними з криміналом, — до них за допомогою може звернутися будь-який громадянин, котрому для певної мети потрібне експертне втручання. Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України та його обласні підрозділи, згідно із Законом України «Про судову експертизу», можуть у таких випадках проводити дослідження документів, грошей, обставин ДТП, а також багато інших видів експертиз. Адже часто у житті виникають ситуації, коли в порушенні кримінальної справи з тих чи інших причин відмовлено, а істину встановити потрібно.

Юрій САХНО


ДІВОЧІ ПРИГОДИ
Нещодавно Святошинський районний суд Києва виніс вирок двом 17-літнім школяркам, яких звинувачено у квартирній крадіжці. Феміда поставилась до них милостиво, як зазвичай вона ставиться до раніше несудимих осіб. По п’ять років позбавлення волі кожній з іспитовим строком у два роки. Тож дівчатка, можна сказати, уникнули в’язниці, якщо протягом цих років, звичайно, вони не порушуватимуть закон. А втім, ця крадіжка коштувала їм скількох карколомних пригод, що навряд чи вони ще колись у своєму житті насміляться поцупити щось чуже.

Крадіжка
Нерозлучні подруги Таня і Люда, що мешкали на житловому масиві Борщагівка, як і більшість їхніх ровесниць, полюбляли ходити в гості до своїх приятельок. У тому, що дівчатам до вподоби, зібравшись у затишній домашній обстановці, попліткувати про своїх знайомих, нічого кримінального немає. Та одного разу, коли вони завітали до своєї однокласниці Анжели, стався випадок, що послугував поштовхом до кримінальних подій.
Поки юна господиня готувала каву й бутерброди, Тані заманулося покопирсатися в шафі зі старими чорно-білими фотографіями, де вона зненацька натрапила на пакунок з грішми. На перший погляд, там було кілька десятків стодоларових купюр, але рахувати їх дівчина не стала. Вона злякалась, що хазяйка стане їй дорікати за надмірну цікавість, тому швиденько поклала все на місце і вмостилась у кріслі з таким виглядом, ніби нічого не було.
Одначе після тих гостин вона втратила спокій, а коли поділилась своїм секретом із Людою, вони вирішили будь-що викрасти ці гроші. Такого слушного випадку, мовляв, більше в житті може й не трапитись. Спосіб, у який вони вирішили це зробити, був старий, як світ. Під час занять Люда непомітно візьме з Анжелиної сумки ключі від її квартири і, поки Таня збігає до неї додому, весь час триматиме жертву під контролем. Потім так само непомітно покладе ключі знову в сумку. Від школи до її будинку було не більше як десять хвилин пішки, тож уся операція мала скінчитися протягом одного уроку, тобто 45 хвилин.
Заплановане було реалізоване якнайкраще. Анжела не помітила ні того, як у неї викрадали ключі, ні того, як їх повертали, тож тут дівчата нібито були поза підозрою. А Таня, знову нишпорячи по тій самій шафі, виявила у ній не один, а три пакети з грішми, в яких у сумі було 13 тисяч доларів США. Тож сама крадіжка пройшла на відмінно, проте далі сталося те, про що в народі кажуть: краще з розумним загубити, аніж з дурнем знайти.

Увесь світ — біля наших ніг
Найперше дівчатка купили собі по мобільному телефону з відеокамерою вартістю три тисячі гривень кожний. Якби надворі була зима, вони неодмінно придбали б собі шуби і чобітки, та оскільки погода літня, обмежились новими сукнями, туфлями, сумочками й косметикою. Приодягнувшись та причепурившись, подружки поїхали на таксі в сторону центра міста до ресторану, який їм сподобається. Вже там школярки як кінозірки-мільйонерші почали тринькати гроші й години за дві добряче напилися.
Утім, ще був не вечір, і дівчатка, тримаючись одна за одну, вийшли з ресторану до найближчого парку, де на повітрі їм стало значно краще. Їхати додому не хотілося і вони вирішили продовжити бенкет, щоправда, в іншому місці, домовившись, що багато не питимуть.
У наступному барі їх одразу ж взяли під руки кілька хлопців-гульвіс, котрі побачили, що юні створіння напідпитку, тож споїти їх до потрібної кондиції, а потім звабити не буде надто складно. У цигарковому чаді, де подружки забули про свою домовленість багато не пити, минуло ще пару годин. Таня ще так-сяк тримала себе в руках, зате Люді заманулося побачити весь світ біля своїх ніг і вона почала сіяти грішми, пригощаючи вином незнайому компанію.
Проте невдовзі дівчина солодко заснула у когось на плечі, Таня випадково почула, як хлопці між собою домовлялись відвести їх у парк і там забрати гроші. Розштурхавши подругу, вона потягла її нібито в туалет, завбачливо прихопивши з собою обидві сумочки, і, зникнувши з поля зору зловмисників, кинулася з нею тікати.
Тим часом на місто опустилась ніч і дівчата, погано розуміючи, в якому районі вони знаходяться, спробували ловити таксі, хоча в цей час на вулиці майже не було машин. Їх підібрав 25-літній хлопець на ім’я Андрій. Нічого поганого у нього на думці не було, і коли він побачив, що дві красуні йдуть спотикаючись, то хотів лишень підзаробити півсотні гривень за те, що довезе їх додому.
По дорозі його плани змінились. Люда нічим його не схвилювала, засопівши на задньому сидінні. Натомість Таня, замість того, аби чітко пояснити, куди їм треба, почала грайливо залицятися до молодого водія. Тому Андрій зателефонував по мобільному другові Петру і сказав, щоб той негайно полишав свій Інтернет й вийшов почекати на нього: є, мовляв, дві симпатичні шльондри, з якими зараз поїдемо на дачу.
Проте на дачі їх чекала невдача — у подружок вистачило сили хильнути тільки по чарочці, а потім вони заснули мертвецьким сном. Як не намагались хлопці привести їх до тями (водою поливали і лозиною гамселили), все було марно. Хлопці пофотографували їх на згадку та й відклали забаву до ранку. Проте гості не очуняли й до ранку, а Андрієві з Петром був час їхати на роботу. Тож хлопці заховали одяг дівчат, а самих зачинили в кімнаті, лишивши їм вина й цигарок, оскільки були твердо переконані, що до вечора ті нікуди не подінуться.

Важка дорога додому
Того самого ранку, коли дівчатка міцно спали, до районного управління міліції надійшло одразу дві заяви: перша — від батьків Анжели про те, що з їхньої квартири зникли гроші, друга — від батьків Тані й Люди про те, що зникли їхні діти. По одній почали розбиратися працівники відділу карного розшуку, по іншій — відділу у справах неповнолітніх.
Розшуковці швидко зрозуміли, що крадіжка сталася за прямої чи непрямої участі доньки заявників, тому переконували Анжелу самій в усьому зізнатися або пригадати, хто з її знайомих бував у неї вдома. Перелякана дівчина назвала всіх, у тому числі Таню й Люду. Та коли сищики, перевіряючи алібі кожного, запитали по телефону батьків, де їхні чада, ті щиро обурилися: чи не знущається міліція над їх горем, адже вони тільки-но подали заяву про зникнення дітей. Це непорозуміння швидко залагодили, а у слідства з’явилась найвірогідніша версія крадіжки. Лишалося тільки знайти дівчат, аби її підтвердити або заперечити.
Наші полонянки після бурхливої ночі, отямилися лише опівдні. Таню лихоманило від жаху: її почала доймати манія переслідування. Вона нічого не пам’ятала з того, що було після бару і не могла зрозуміти, як вони сюди потрапили, тож їй здавалось, що ось-ось їх мають убити. Від неї страх перейшов і до Люди, тому подружки, якось вибравшись на двір через вузесеньке віконечко, швидше вітру дременули до найближчого лісочку, в якому вбачали порятунок.
Забравшись у непролазні хащі, вони довго сиділи там, боячись поворухнутися, аж поки не втямили, що за ними ніхто не женеться, зате вони лишилися без одягу. Остаточно протверезівши, подружки задумалися, як їм у такому вигляді дістатися додому. Про те, щоб вийти на люди чи спитати в когось дорогу, не могло бути й мови, а лишатися далі у схованці й чекати невідомо чого, було несила.
Правильне рішення прийшло, коли вони зворотною дорогою вийшли на край лісу, звідки побачили обриси київських багатоповерхівок: якщо увесь час йти краєм лісу понад містом, то так чи інакше дістатися Борщагівки. Як стемніє, можна непомітно добігти до своїх будинків. З їхньої точки зору, це було цілком логічно: вони бачили на околиці свого рідного масиву ліс, тож їм здавалося, що й увесь Київ оточений лісом. Відтак обережно, криючись від людей, попрямували.
Дівчатам пощастило, що дача, куди їх занесло, знаходилась під Вишгородом, а ліс, до якого вони втекли, називався Пуще-Водицьким. За три-чотири години можна дошкандибати до Святошина, а звідти до Борщагівки — рукою подати. Якби доля закинула їх на лівий берег Дніпра, їм би довелось долати річку або уплав, або через завжди забиті машинами мости. Проте цього разу обійшлося, й вони дісталися додому без пригод, натягнувши на тіло знайдене дорогою дрантя.
Не розповідатимемо, як їх зустріли батьки, головне — дівчата зізналися у крадіжці ще до того, як працівники міліції почали їх про неї питати. У сумочках гульвіс, залишених на дачі, оперативники вилучили кілька тисяч доларів, що залишилися від веселої гулянки. Господар дачі Андрій, не заставши на місці полонянок, настільки розгубився, що не здогадався перевірити, чи лежать на місці їхні речі. Вони з Петром проходили у справі як свідки.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ПРИЛУЧИТИСЬ ДО СПАДЩИНИ ГЕНІЯ

назад »»»