ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ХРОПИ ГОЛОСНІШЕ — СПАТИМЕШ НА САМОТІ!
Георгій Іванович, він же Юра, він же Жора, він же Гога — герой Олексія Баталова з фільму «Москва сльозам не вірить», практично не мав недоліків. Тільки от — хропів ночами. І зрідка кричав уві сні. Однак самотність йому, відповідно із задумом сценариста, не загрожувала.

Зате інший сценарист, англійський класик ХХ ст. Ентоні Берджесс, що прославився романом про земне життя Ісуса Христа «Людина з Назарета» і спільною роботою з Франко Дзеффиреллі над стрічкою «Ісус з Назарета», стверджує: «Смійся — і світ сміятиметься разом з тобою, хропи — спатимеш на самоті».
* * *
Хропіння — доля багатьох. Після 30 років хропе кожен п’ятий. До 65 років таких людей — понад половину населення. Безневинний, на перший погляд, звук дратує багатьох. У всякому разі, він є каменем спотикання у взаєминах 10% сімейних пар. Через храп можна навіть розлучитися! А слід би знати, що це — хвороба, яку невідкладно потрібно лікувати, замість влаштовувати родинні баталії.
Катерина, подруга слюсаря Георгія Івановича зі згаданого фільму, звичайно, не знала, що його хропіння і лементи уві сні — неабиякий привід вести коханого до лікаря-сомнолога. Щоправда, її можна простити. Не тільки тому, що навіть науки такої «сомнологія» під час зйомок картини ще не було. Фізіологією сну і лікуванням його патологій медики зайнялися порівняно недавно, об’єднавши зусилля невропатологів, психіатрів, терапевтів. І це чудово! Адже лікарі спостерігали, як правило, в одному стані — поза сном. Що ж відбувається з тілом і душею людини під покривом ночі, який її сон, достеменно нічого не знали.

Майже реальність
Повіримо фахівцям. Вони запевняють, що сон, який забирає в нас третину життя — це зовсім не несвідомий стан, а активний період. До сну, виявляється, входить чотири (із семи) функціональних станів, у кожен з яких ми почергово «перетікаємо». Однак, і під час сну, зазначають вчені, кожного може, скажімо, спіткати певна хвороба.
Про симптоми деяких з них ми часто судимо з того, що говорять неписьменні бабусі. Наприклад, якщо людина скрипить зубами уві сні — значить у неї глисти.
— Подібне твердження нічим не обґрунтоване,— пояснює директор Українського сомнологічного центру Михайло Юрковський. — Швидше за все, бруксизм, тобто скреготіння зубами в сні, це нічний прояв епілепсії. Так само як і сноходження, сноговоріння. Загалом, третина усіх форм епілепсії виявляється саме вночі. У день їх неможливо діагностувати.
Тепер зрозуміло, чому героїня Віри Алентової з порушеннями сну майбутнього чоловіка вирішила боротись старими методами: «Я переверну тебе на другий бік,— говорила вона,— ти перестанеш хропіти». Наївна! Не перестане... Хропіння, інсомнія (тобто безсоння), гіперсомнія (підвищена сонливість), синдром обструктивного апное (короткочасної зупинки дихання), інші розлади вкрай небезпечні.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, приблизно кожен другий дорослий планети потерпає від різних порушень сну. Серйозного лікування потребують 20% дорослих. Наука виокремлює близько 90 варіантів порушень сну, що можуть загрожувати фізичному й психічному здоров’ю.
— Доведено: якщо людина не спить протягом п’яти діб, на шосту вона гине,— резюмує Михайло Юрковський.— Сон для людини — важливіший від їжі й навіть води.

Голки в бік
Людство завжди цікавилось снами і сновидіннями. Чимало порушень сну відомі з історії. Так, описаний випадок, що спостерігався ще в IV ст. до н. е. У правителя одного з грецьких полісів — Діонісія, що через ожиріння страждав порушенням дихання уві сні, розвинулась така сильна денна сонливість, що слуги будили його, тикаючи голками в живіт, бік. Інакше він не міг правити довіреною парафією.
Проте, розлади сну, в тому числі хропіння, вчені назвали хворобою кінця ХХ — початку ХХІ ст. Тому що вони спричинені нашим шаленим ритмом життя, постійними стресами, недосипанням, перевтомою.
Хропіння може стати однією з причин виникнення близько 50 різних недуг. Наприклад, завдавати неабиякої шкоди клітинам мозку і викликати втрату пам’яті. Це нещодавно встановили співробітники Імперського коледжу в Лондоні. Річ у тім, що у хропунів в частині мозку, що відповідає за пам’ять, сірої речовини виявляється значно менше, ніж у тих, хто не хропить. Німецькі експерти виявили, що хропіння у дітей призводить до низької успішності в школі, й тому настійно рекомендують батькам спостерігати за тим, як сплять їхні чада. Еккехарт Падиц, головний лікар педіатричної лікарні Дрездена, пояснює це тим, що мозок дитини, що хропить, одержує менше кисню: це зменшує його здатність до відновлення і призводить до зниження розумових функцій. Цікаво, що шкільні оцінки учнів, яким допомогли позбутися хропіння підвищились.
— Хропіння також може бути причиною тяжкої денної сонливості, прогресуючого ожиріння, інших захворювань,— розповідає Михайло Юрковський.— Та особливо страшна інша його складова — синдром обструктивного апное сну. Зупинка дихання триває від 10 до 30 секунд, а часом і більше. Таких епізодів апное за ніч може бути до 500, тобто половину ночі людина не дихає. Серце починає посилено працювати, перекачуючи кисень для живлення головного мозку. Та й весь організм не відпочиває. Сплячий іноді просинається серед ночі від недостатності кисню. Часто свідками апное бувають близькі, котрі з тривогою спостерігають, як раптово припиняється хропіння і зупиняється дихання. Через якийсь час людина знову починає дихати.
Апное — хвороба бізнесменів, політиків, інших трудоголиків, усіх, хто постійно відчуває стреси, перевтому, недосипання. У чоловіків у 40–65 років нічні апное зустрічаються в 20 разів частіше, ніж у жінок. Як правило, такі хворі страждають огрядністю або ожирінням.
Чим небезпечне апное? Раптовою смертю уві сні. Саме цією недугою зумовлене до 30% летальних наслідків. А ще апное загрожує розвитком гіпертонії, порушень ритму серця, нічними інфарктами, інсультами.
Отже, хропіння — перший дзвіночок, сигнал, який застерігає. Та вихід є. У сучасному сомнологічному центрі допоможуть розпрощатися з цією недугою.

Заснув за кермом
Від 2 до 5% дорослого населення планети страждає на синдром — обструктивного апное сну, що можна зіставити з частотою захворюваності на бронхіальну астму. Якщо говорять, наприклад, що людина заснула за кермом, то це не від утоми. Виходить, він давно потерпає від апное. У такому разі частота автокатастроф зростає у вісім-десять разів через засинання за кермом.
— Нині розлади сну з особистої проблеми людини перетворилися в проблему соціальну, ставши причиною багатьох транспортних і техногенних аварій і катастроф,— веде далі Михайло Юрійович. — Тому за кордоном на наявність синдрому апное періодично перевіряють машиністів потягів, водіїв-дальнобійників, усіх, чия професія так чи інакше пов’язана з безпекою життя людей. А наші співгромадяни, якщо і здогадуються про негаразди, то до лікаря не поспішають. Живуть за принципом: «поки грім не вдарить...» Слов’янський менталітет!
Дехто, щоб краще спати, привчає себе до снодійного або хильне міцного. Проте не слід займатися самолікуванням. Варто звернутися до фахівців, тому що діагностика причин і характеру хропіння можлива тільки у спеціалізованих сомнологічних центрах, що мають спеціальне обладнання.
Сон — явище унікальне. Його недостатність — калічить. Спокійний, повноцінний сон здатний лікувати організм від багатьох недуг. Професор Девід Шпігель зі Стендфордського університету (штат Каліфорнія, США) переконана, що міцний здоровий сон уночі є добрим профілактичним засобом від ракових захворювань, особливо корисним під час прийняття хіміотерапії. Суть — у гормональному тлі, що істотно змінюється під час сну. Тривалий сон є ніби гормональною терапією, що не має жодних побічних ефектів.

Не стуляючи очей
Скільки ж належить спати? Кажуть, що геніальні ідеї приходять уві сні. Проте великому Наполеонові приписували граничне небажання витрачати свій час на сон. Король винахідництва Томас Едісон спав не більш як дві години на добу. Практично не спав ночами Сократ. Зате Альберт Ейнштейн щоночі посапував по 12 годин поспіль, а Ґете, що любив повторювати: сон виліковує його від усіх хвороб, спав не менше, ніж 10 годин на добу.
— У середньому шість-вісім годин сну для дорослої людини — це нормально. Лягати краще не за північ. Але, зважте, що в кожного свій біоритм, свої особливості,— зауважує Михайло Юрковський.— Що стосується Бонапарта, то він справді спав по чотири години на добу. От і помер раніше від багатьох своїх співвітчизників, на 52-му році життя. Слід давати організму відпочивати.
Під час Другої світової війни Уїнстону Черчіллю було близько 70 років. Однак він був здатний працювати по 16 годин на добу. Це здається неймовірним, але такий історичний факт. У чому секрет? Прокинувшись ранком, прем’єр-міністр Великобританії не підхоплювався на ноги, а працював у постелі до 11-ї ранку: читав газети, диктував директиви, телефонував, проводив наради. Потім снідав, після чого знову лягав і спав протягом години. Увечері — знову двогодинний сон перед обідом, що завжди призначався на 20-ту годину. Завдяки такому режимові сер Уїнстон — аристократ, нащадок першого герцога Мальборо, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури, прем’єр-міністр, нагороджений за великі заслуги королевою Єлизаветою II вищим орденом Великобританії — орденом Підв’язки не лікувався від утоми. Він запобігав її, проживши 91 рік.
Знаменитий Джон Рокфеллер, що заснував наприкінці ХІХ ст. потужну фінансову групу США і нагромадив найбільше на той час багатство у світі, дожив до 98 років. У нього була звичка спати півгодини в середині дня у своєму кабінеті. Він лягав на канапу, і ніхто, навіть президент Сполучених Штатів, не міг покликати його до телефону в цей час.
Томас Едісон, підприємець, організатор і керівник першої американської промислово-дослідницької лабораторії, автор понад 1000 винаходів (головним чином з електротехніки) вважав, що невичерпна енергія винахідника і витривалість підприємця є результатом його здатності засинати тоді, коли він цього хотів. Це давало змогу йому працювати по 20 годин на добу.
Отже, сон, як бачимо — джерело енергії, без якого не обійтись. Кількість людей, що страждають порушеннями сну, постійно збільшується. Навіть якщо вони ведуть здоровий спосіб життя, стреси і напруження залишаються. Згідно з нормами ВООЗ на кожні 100 тисяч населення має припадати один сомнологічний центр. У Франції, приміром, нині 100 таких клінік, у Росії — 50. Кількість їх неухильно зростає. В Україні поки один сомнологічний центр — у Києві.

Тетяна ХЛЄБНИКОВА
також у паперовій версії читайте:

• САЛЬМОНЕЛА НА ВЕСІЛЛІ ВАЛЬСУВАЛА

назад »»»