ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ПРЕЗИДЕНТСЬКА «РУЛЕТКА»
ВІКТОР ЮЩЕНКО ВІРИТЬ У ЗДАТНІСТЬ УКРАЇНИ ПОДОЛАТИ НИНІШНЮ НЕПРОСТУ СИТУАЦІЮ
Усвідомлення того, що все — у твоїх руках, вочевидь, приємне навіть для не надто жорстких людей. Такого висновку можна дійти, спостерігаючи останнім часом за поведінкою Президента. Напередодні того, як спливли 60 днів, відведені Конституцією на формування уряду, глава держави практично нічого не коментував. Тепер же поведінка Віктора Ющенка змінилась.

Головне, чого домагається нині Президент, це — збереження державного курсу. Задля цього він не виключає різних ситуацій виходу з кризи. Із його позавчорашньої прес-конференції випливає, що він не виключає ні розпуску парламенту (чітко усвідомлюючи, що таке право — у його руках), ні внесення кандидатури Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра. Та за будь-яких обставин гарантує: негайного подання від нього Партія регіонів не дочекається. Президент обіцяє «з аптекарською точністю» скористатись наданими йому Конституцією 15 днями для вивчення кандидатури. Цей термін, нагадаємо, спливає лише 2 серпня.
Відтак, поки годинник історії відмірює цей час, Віктор Ющенко пропонує домовлятися за «круглим столом». Щоправда, після позавчорашніх непорозумінь стосовно термінів, та ба, взагалі призначення чи непризначення цього заходу, згадувати про нього зайвий раз трохи страшнувато. На момент верстки цього номера було лише відомо, що «круглий стіл» призначався на 16.00 27 липня.
Чи не найголовнішим месиджем від Президента стала його фраза про можливий компроміс, який ще два місяці тому не уявлявся. Низка політиків розцінила ці слова, як остаточне рішення про формування широкої коаліції. Підстави так вважати справді є і перелічувати їх удесяте, мабуть, немає сенсу. Але звернімо увагу на інші обставини. По-перше, уже чотири місяці, як саме про такий компроміс мріють чимало депутатів, у тому числі й з «Нашої України». Тому, говорячи про нього, Президент, вочевидь, найперше мав на увазі себе — для нього такий варіант є несподіваним. Здається, він свято вірив у «помаранчеву» коаліцію і «принциповий» вчинок Олександра Мороза був для Ющенка справді сюрпризом із розряду неприємних. Мабуть, попри певні закиди на адресу глави держави, усе-таки він — політик іншої генерації.
Інший нюанс у тому, що наполягаючи на незмінності державного курсу, Президент фактично підтверджує позицію багатьох «нашоукраїнців», яка стосується участі комуністів у потенційній новій коаліції. Якщо Партія регіонів справді воліє її розширення та й збереження за своїм лідером кандидатства на главу уряду, їй, напевно, доведеться відмовитися від послуг КПУ. Що це може означати? Та ніщо інше, як ще одне, третє за ліком переформатування коаліції. Вочевидь, із дотриманням тих самих норм, що й минулого разу. Тобто із десятиденним терміном після оголошення про чийсь вихід, новим висуванням кандидатури на прем’єра і так далі. Це — знову затягування процесу, якого, схоже, домагаються пропрезидентські сили. Навіщо — питання дещо інше.
До речі, Віктор Ющенко прозоро натякнув на те, що прем’єрські кандидатури за останній місяць йому подають надто часто. Нинішня — третя. Пригадуєте, спершу була Юлія Тимошенко від «помаранчевих», а потім Віктор Янукович від «антикризовиків», але без дотримання усіх норм. Довелось його подавати ще раз. «Я не знаю, з якого подання починати», — дещо ущіпливо пожартував глава держави.
Але на таке він має підстави. Це — другий важливий висновок прес-конференції глави держави. Оскільки нині, за відсутності Конституційного Суду, «тлумачами» Основного закону стали всі, кому не ліньки, чому б Президентові не «зрозуміти» наявність трьох подань так, що він має розглядати кожне по 15 днів? Звичайно, це жарт. Але жарт не без натяку — Президент укотре закликає парламент привести до присяги суддів Конституційного Суду, щоб цей орган нарешті відновив свою роботу. Причому в цьому питанні глава держави справедливо відчуває свою сильну сторону. Він уже скоро рік, як наполегливо вимагає від депутатів це зробити. Тому вимоги «регіоналів» повторно внести кандидатури своїх служителів конституційної Феміди (мовляв, тримісячний термін, упродовж якого вони мали бути приведені до присяги, сплив), відкидає. Такій принциповості є своє пояснення. На перший погляд, чому б Вікторові Ющенку справді повторно не запропонувати депутатам тих самих достойників? А тому, що тоді це буде прецедент, і «регіонали» з подвійною енергією почнуть вимагати, щоб те саме зробив з’їзд суддів. А там, за проведення відповідної «роботи», не обов’язково, що кандидатури виявляться тими самими...
До речі, самі представники ПР із цим не криються. Наприклад, Євген Кушнарьов кілька разів говорив про те, що невідомо, кого повторно обере з’їзд суддів. А це — питання надзвичайно важливе, бо ймовірність фактичної узурпації найвищого судового органу в державі, на жаль, існує. Щоб це довести, варто ознайомитись з тим, як неокоаліціянти пропонували обирати конституційних суддів, що за квотою належать парламенту. Ідея зводилась до проведення рейтингового голосування з-поміж будь-якої кількості запропонованих кандидатів. Хто набере більше — прізвища тих і виносити на остаточне голосування. За наявності, по-перше, двох правових комітетів — з питань правосуддя і з питань правової політики, що ними заправляють «регіонали» Сергій Ківалов і Євген Кушнарьов і, по-друге, 240-голосої більшості, неважко передбачити долю кандидатів від опозиції.
Саме тому Віктор Ющенко назвав обрання парламентом своїх суддів КС «хорошим тестом» для перевірки: чи продовжувати переговори щодо створення коаліції. «Нашоукраїнці» запропонували, аби з п’яти потенційних «парламентських» суддів по одному висунула кожна фракція. Вочевидь, остаточного порозуміння щодо цього таки немає. Принаймні з учорашнього порядку денного питання обрання суддів КС Верховною Радою зникло.
Нарешті, третя принципова позиція Президента — за будь-якої коаліції він вимагатиме, щоб міністри закордонних справ, оборони, внутрішніх справ, а також керівники Генпрокуратури та СБУ залишалися його квотою. Віктор Ющенко знову нарікає на «недолуго», як він вважає, видозмінену Конституцію, яка дає йому право призначати деяких керівників, та не дає права звільняти їх. Власне, на подібне «хворіла» попередня редакція Основного закону, тільки там був інший перегин. Скажімо, прем’єр-міністра чи генпрокурора глава держави міг призначати лише за погодженням із Верховною Радою, а звільняти дозволялося самостійно.
Утім, про текст Конституції, ухвалений 28 червня 1996 року, вочевидь, можна забути назавжди. Нині може насторожувати інше й Президент про це добре знає. Навіть якщо керівників усіх відомств, яких перелічив Віктор Ющенко, йому вдасться «відстояти», де гарантія, що вони з часом не підпадуть під певний вплив майже всюдисущих «регіоналів»? Власне, те саме може стосуватися й міністрів, котрих нині воліє застовбити за собою «Наша Україна» у разі входження до коаліції. Можливо, саме тому цими днями почали називатися прізвища, чого досі не було. Скажімо, деякі «регіонали» говорять, що на першого віце-прем’єра «Наша Україна» «сватає» Петра Порошенка. Якщо це справді так, то Петрові Олексійовичу можна і позаздрити, і поспівчувати водночас. Це ж треба примудритися здобути такий імідж, що його постійно намагаються розглядати як противагу. За першого урядування Юлії Тимошенко такою посадою для Порошенка стало секретарювання у Раді безпеки. За недавньої невдалої спроби повернення в КМ Юлії Володимирівни, Петра Олексійовича пропонували зробити спікером парламенту. Тепер говорять про першого віце-прем’єра...
Власне, на цьому можна було б поставити крапку, якби не одна обставина. Президент не допускає навіть натяку на якийсь силовий сценарій розвитку подій. Тому звертається до ініціаторів проведення масових акцій не педалювати вуличні акції й не тиснути на нього. Дехто встиг звинуватити Ющенка у непослідовності, порівнявши нинішні події з листопадом-груднем 2004-го. Втім, навряд чи таке порівняння доречне, тоді ж бо люди виступали проти фальсифікації виборів, а нині демократичність волевиявлення визнали усі політичні сили, чиї симпатики живуть у наметах.
Більше скидається на те, що ці слова Віктора Ющенка спрямовані безпосередньо голові парламенту Олександрові Морозу, котрий висловив намір не підкорюватися указу глави держави, якщо той усе ж таки вдасться до розпуску ВР. Щоправда, Ющенко приділив саме цій темі не надто багато уваги, наголосивши, що депутати виконають указ. Схоже, що та ініціатива Мороза — була його особистою. Адже навіть окремі «регіонали», зокрема Євген Кушнарьов, наголошували: спікер у своєму зверненні говорив не те що не від імені ВР, а навіть не від імені коаліції.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• «НАША УКРАЇНА» ВЕДЕ ПЕРЕГОВОРИ З КОАЛІЦІЄЮ
• УСІХ ПРОСЯТЬ «НЕ РОЗХИТУВАТИ ЧОВЕН»

назад »»»