ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ЖІНКИ В ЖИТТІ ВИСОЦЬКОГО
Прижиттєва легенда, він у розквіті свого таланту перервав творчий політ: доля відпустила йому непростимо мало — 42 роки життя. Володимира Висоцького немає з нами понад чверть століття, а число його шанувальників лише зростає, він залишається популярним і улюбленим. У кожній оселі, кожній родині є касети, диски з його характерним, неповторним голосом, що бере за живе. Нині їх придбати — не проблема, а колись записаний-переписаний на побутовий магнітофон запис пісень Висоцького — був великою цінністю.

Володимирові пісні захоплювали і вражали вдало поміченими автором «особливостями національного характеру», були дотепні, мудрі, легко запам’ятовувалися. Він і за життя мав гучну славу, увагу. На жаль, з боку влади ця увага була пильною й далеко не позитивною. Хоча й приводів для цього у бунтівного пісняра й актора було достатньо.
Володимир Висоцький (1938– 1980 рр.) — явище в літературі, театрі й кінематографі. Цікавість до його життя і творчості невичерпна. Євтушенко назвав Висоцького «співаючим нервом епохи», а Вознесенський — «шансоньє всієї Європи». Стати музою щедро обдарованого здібностями й талантами чоловіка мала за щастя не одна жінка.

Ізольда — перше кохання
Знайомство з першою дружиною, Ізольдою Жуковою, відбулось на репетиціях студентського спектаклю «Готель Асторія»
О. Штейна. 1956 року Ізольда навчалась з ним у театральній студії МХАТу, але на різних курсах.
Їхні стосунки переросли в дружбу, а восени 1957-го Висоцький повів Ізольду до себе додому і познайомив з рідними. Як співається в пісні: «Познайомтесь — це моя дружина». Володимирові було 19 років, а їй — на рік більше.
По закінченні студії МХАТу Ізольда поїхала в Київський драматичний театр ім. Лесі Українки. Висоцький залишився в Москві закінчувати навчання. Як він хотів працювати разом із нею! Щоправда, літаком від Москви до Києва можна дістатися досить швидко, тож бачилися вони часто. Незважаючи на розлуку, були вельми близькі духовно.
Згодом Висоцький перейшов до Московського театру драми і комедії на Таганці, де розпочалась його біографія артиста. Він приїздив із гастролями до Києва. Тут познайомив Ізольду зі своєю бабусею Дариною Олексіївною, палкою шанувальницею театральної сцени. До речі, батько Висоцького, Семен Володимирович, теж був киянином.
На жаль, побутові проблеми стали на заваді їхньому сімейному щастю. Ізольда й Володимир не мали власної квартири, працювали в різних театрах і різних містах. 1961 року Ізольда грає вже в театрі у Ростові-на-Дону, туди ж намагався перейти і Володимир, але не судилося. В цей час його запросили на зйомки стрічки «713-й просить посадки». Подружжя зустрічалось дедалі рідше, відстань постійно збільшувалась, і вони розлучилися «з об’єктивних обставин». Ізольда залишила собі прізвище Висоцького й казала, що «... з Володею чудово було жити».

Друге дихання
Другою дружиною Володимира Висоцького стала надзвичайно вродлива випускниця ВДІКу Людмила Абрамова. Вони познайомилися на зйомках фільму «713-й просить посадки», де Володимир зіграв роль молодого піхотинця.
Він ще не встиг розлучитися з першою дружиною, а вже жив з Людмилою, шлюб з якою зареєстрували 1965 року.
Потім з’явилися сини. Спочатку Аркадій, а за ним Микита. Як згадують колеги і друзі, Володимир не уникав домашньої роботи: прав пелюшки, бігав по молоко, причому робив усе артистично й весело. Цікаво, що він попервах боявся не сподобатися їм, але вони прихилились до батька, він був незаперечним авторитетом для хлопчаків.
Висоцький був компанійською людиною, а серед його друзів були ті, хто мав пристрасть до алкоголю. Пригощали і автора чудових пісень. У гурті, як мовиться, і пилося, і лилося. Настав драматичний час, коли Володимир почав надовго зникати із сім’ї. Людмила кохала чоловіка, але втримати не могла. Як їй було подіяти на богему, що чіпко тримала чоловіка в лабетах? Сварила, просила, умовляла, совістила. Він сердився і тоді йшов до Тетяни, молоденької актриси Театру на Таганці. Найвірогідніше, це було його швидкоплинне захоплення.
Розлучилися по-доброму, без суперечок. Родина, котра проіснувала сім років, розпалася на суді за п’ять хвилин.

Французька фея
Коли вони познайомились, француженка російського походження Марина Владі (Марина Полякова-Байдарова) була жінкою у розквіті: красуня, талановита акторка. Після фільму «Чаклунка», де Владі вдало зіграла головну роль, вона здобула світову популярність.
Після перших двох шлюбів Марина мала трьох синів. До речі, вони обожнювали Висоцького і, наслідуючи його, також захопилися грою на гітарі.
Володимир і Марина жили в Москві. Однак вона часто їздила до Парижа. Спочатку Висоцькому не давали візи на виїзд за кордон. Вони листувались, великою втіхою були телефонні розмови і пісні, які Володимир співав їй.
Вони довго зберігали почуття закоханості. Після офіційного одруження на іноземці життя артиста стрімко змінилось. Пізніше казали, що Марина продовжила роки його життя, пожертвувавши своєю сценічною кар’єрою.
Вона справді дала йому чимало: завдяки їй побачив світ, відкрив для себе нові обрії. Але вдома у Висоцького було надто багато проблем: його поетичні збірки не видавали (він так і не побачив жодну свою книгу в друкованому вигляді), для отримання дозволу на виконання пісень доводилося докладати титанічних зусиль, проходити великі «перевірки». Марина Владі не могла змінити його спосіб життя, усталені звички. Біль від непорозуміння із владою та самим собою Володимир гасив алкоголем. Згодом з’явилися й наркотики. Владі не могла звільнити барда від згубних пристрастей, хоча й влаштовувала його на лікування у найкращі французькі клініки.
1969 року життя Висоцького висіло на волосині. У стані афекту він перерізав собі вени. Його врятували. Та від наркотиків не відмовився. Стосунки між Володимиром і Мариною погіршилися. Вона хотіла розлучитися з ним, але не вистачало сили. Володимир боявся цього і казав: «З нею не можу і без неї теж не можу». Вони певний час не бачилися.

Останнє захоплення
Наприкінці життя Висоцький захопився студенткою Оксаною Афанасьєвою. Це було його останнє кохання. Вони зустрілися вперше в Театрі на Таганці, який став для нього рідним. Їй було лише 18 років, а йому 40.
Якось, після клінічної смерті (Володимир мав хворе серце), Висоцький освідчився їй у коханні, хотів повінчатися з Оксаною. Придбав обручки, знайшов священика, який погодився таємно їх повінчати. Але це не збулося — Висоцький помер від інфаркту...
Поет, Актор, Громадянин лишив незабутній слід у поезії, театрі й кінематографі. Вірші його навічно залишатимуться «в строю», бо це — оголені нерви народу, вони максимально щирі й правдиві. Мода на його пісні не минає. Він жив, як співав: пристрасно і чесно до останнього подиху.
Україна теж любить і пам’ятає співака: у Маріуполі йому поставили пам’ятник, а в Києві на Троєщині його іменем названо одну з вулиць.

Лев КУДРЯВЦЕВ
також у паперовій версії читайте:

• «ПРЕКРАСНА ДОМІНАНТА 142-го КОНЦЕРТНОГО СЕЗОНУ!»
• ВІД ТУЛУЗИ ДО КИЄВА

назад »»»