ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
СЛОВЕНІЯ, ХОРВАТІЯ ТА ЄС ПРИВІТАЛИ ЧОРНОГОРІЮ
Лідери Словенії і Хорватії вітають результати референдуму щодо подальшого державного статусу Чорногорії.

Словенія позитивно оцінює той факт, що опитування відбулося без порушень процедури, громадянам республіки було забезпечене право вільного волевиявлення. Про це заявив словенський прем'єр-міністр Янез Янша. За його словами, офіційна Любляна має намір підтримати й Сербію, і Чорногорію в їхньому прагненні вступити до європейських і євроатлантичних організацій. А міністр закордонних справ країни Димитрій Рупел, відповідаючи на запитання, коли ж Словенія визнає Чорногорію як незалежну державу, припустив, що це може статися «вже дуже скоро — відповідно до рішень, що будуть ухвалені іншими країнами — членами ЄС». Нагадаємо, що Словенія першою з шести республік колишньої Югославії вийшла зі складу СФРЮ.
Президент Хорватії Степан Месич оцінив підсумки референдуму в Чорногорії як «переломний момент у новій історії цієї республіки».
«Я переконаний, що політична стабільність у країні, її розвиток відповідно до європейських стандартів узгоджуються з інтересами не тільки сусідньої Хорватії, а й інших держав регіону»,— наголосив він. На думку хорватського лідера, голосування в Чорногорії відбувалося «згідно з правилами, які ЄС висуває до такого роду заходів».
Єврокомісія також вітає попередні результати референдуму, повідомив її представник Амадеу Тардіо Алтафадж. «Перші офіційні результати свідчать про перемогу прихильників незалежності»,— сказав він. Алтафадж також нагадав, що раніше Єврокомісія закликала всі сторони прийняти результат вибору, хоч би яким він був.
«Єврокомісія радить партіям і громадянам Чорногорії зберігати єдність і досягти консенсусу щодо майбутнього республіки на базі європейських цінностей і стандартів»,— зазначив високопосадовець.
За його словами, у ЄС зауважили також високий показник активності громадян республіки: «це є важливим фактом у контексті легітимності голосування».
Натомість перерахунку голосів вимагає просербський блок. За попередніми відомостями, цей блок не здобув симпатій виборців, адже понад 55 відсотків громадян висловилося за незалежність Чорногорії і вихід її з конфедерації із Сербією. Утім, порушень, які могли б вплинути на результати, під час голосування та підрахунку голосів спостерігачі від ОБСЄ та Ради Європи не помітили. Офіційно остаточних результатів референдуму поки що не оголошують. Виборчим комісіям залишилося опрацювати близько п'яти відсотків голосів.


ЧОРНОГОРСЬКА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ВИЯВИЛАСЯ НЕ ЗА ГОРАМИ
У середньовіччі ця країна була незалежним князівством. Гірська місцевість та бідність жителів не принаджували навіть турків, які після перемоги над сербами 1389 року підпорядкували собі Балкани.

Тривала боротьба православних народів проти Османської імперії привела до утворення в 1866 році сербсько-чорногорського військового союзу. Після Першої світової війни Чорногорія залишилась у складі Югославії. А після розпаду Союзної Федеративної Республіки у 1992 році Сербія та Чорногорія створили «малу» Югославію. Унаслідок косовської кампанії НАТО 1999 року посилились позиції прихильників чорногорської незалежності. У травні 2002 року Белград та Підгориця уклали тимчасову угоду про конфедерацію, але розпаду Югославії це не зупинило.
Останні три роки були досить напруженими у відносинах учасників конфедерації. У липні 2004 року над чорногорським парламентом був піднятий національний червоний прапор із золотим орлом. Восени того року страйкували вчителі, протестуючи проти запровадження предмета «рідна мова» замість вивчення сербської. Чорногорський бізнес висловив невдоволення ізоляцією Сербії від ЄС, сподіваючись, що без Белграда можна буде швидше інтегруватись до Європи, спираючись на туристичний потенціал Чорногорії.
Правда, навіть зростання вартості нерухомості на чорногорському адріатичному узбережжі не є гарантією виживання економіки маленької незалежної країни. Маючи площу 13812 квадратних кілометри та 615 тисяч населення — громадян різних національностей, республіка фактично не розвиває промисловості, покладаючись на рекреаційний потенціал та транзитні транспортні послуги.
Слід зазначити, що соціологічні опитування зафіксували розкол чорногорського суспільства з питання незалежності. Громадяни з сербською національною ідентичністю вбачають у цьому «останній цвях» у труну своєї колишньої югославської батьківщини. Утративши Чорногорію, Белград не лише не матиме прямого виходу до Адріатичного моря, а й лишиться без значних податкових прибутків. Здається, попри офіційні підсумки опитування щодо незалежності, політична напруга в країні не спаде одразу. Черговою проблемою для чорногорців може стати відокремлення району Санджак, більша частина населення якого — албанці. А на тлі внутрішньополітичної нестабільності та кризового стану суспільства буде важко вести мову про прискорення інтеграції Чорногорії до Європейського Союзу, у якому немає єдиної позиції щодо остаточного вирішення югославського питання, яке дестабілізує Європу.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ЗААРЕШТОВАНО ЩЕ ОДНОГО ПОМІЧНИКА АЛЬ-ЗАРКАВІ
• «ПТАШИНИЙ ГРИП» ЗБИРАЄ ЖЕРТВИ
• ПОЛІЦІЯ ІЗРАЇЛЮ ЗАТРИМАЛА МІНІСТРА ПАЛЕСТИНИ

назад »»»