ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ТУРБОТА ПРО СТУДЕНТІВ ПО-НІМЕЦЬКОМУ
Для навчання в Німеччині потрібно щонайменше 660 євро на місяць. Сума — чимала, тому й намагаються студенти звести до мінімуму свої витрати, наприклад, зменшити витрати на житло, яке в Німеччині надто дороге. Часто студенти вибирають більш дешеве — кімнати в студентському гуртожитку, котрі не є менш якісними, ніж квартири.
Молоді, яка вчиться, уряд надає фінансову підтримку.

Її розмір залежить від доходів батьків і самого студента, у разі, якщо він має роботу. Головною передумовою для одержання державної допомоги є неспроможність батьків студента (віком до 30 років) підтримувати його фінансово. Виплачується допомога доти, доки студент не перевищує «планового терміну навчання» (в університетах — це дев'ять семестрів, а в спеціалізованих ВНЗ — сім-вісім). Лише за академічних відпусток через хворобу, народження і догляд за дитиною існують винятки. 50% наданої державою допомоги — це безвідсотковий кредит, який студент має згодом повернути державі.
Дві третини всіх студентів у Німеччині під час навчання змушені ще й працювати. Найбільшою «популярністю» серед них користуються професії офіціантів, няньок і кур'єрів. Студенти консерваторій та музичних училищ заробляють, граючи вечорами у барах і клубах, студенти-економісти знаходять роботу в банках, а майбутні лікарі чергують вночі в лікарнях. Роботодавці із більшим задоволенням беруть на роботу студентів, аніж інших: якщо вони працюють не більш як 19,5 годин на тиждень, роботодавця звільняють від сплати внесків до фондів соціального і пенсійного страхування.
Класична «професія» студентів — таксист. Таксистами працюють під час навчання у ВНЗ, а іноді й після його закінчення. Проте соромитись такого «початку кар'єри» не треба. Багато хто з цього починав, зокрема Йошка Фішер, який був міністром закордонних справ Німеччини, в студентські роки працював таксистом.
У найвигіднішому становищі на ринку праці перебувають студенти, котрі мають добрі знання у сфері комп'ютерних технологій,— для них робота є завжди, причому добре оплачувана.
Та повний робочий день і повноцінне навчання — речі несумісні. Аби знайти придатну для студента роботу, можна звернутись в Товариство взаємодопомоги студентів навчального закладу. Крім них, існують ще «студентські біржі праці», які часто знаходяться в тих самих приміщеннях, що і товариства взаємодопомоги.
Іноземні студенти можуть працювати в Німеччині навіть без дозволу на роботу. Одначе для студентів, які не є громадянами країн ЄС, є обмеження: без дозволу на роботу вони можуть працювати 90 днів на рік, або 180 днів на рік неповний робочий день. У деяких федеральних землях студентам-іноземцям дозволено працювати лише в студентські канікули. У Відомстві по справах іноземців можна одержати (з дозволу місцевої біржі праці) додатково дозвіл на роботу, який обмежує роботу студента десятьма годинами на тиждень. Ці обмеження не поширюються на студентів — громадян країн ЄС.
Абітурієнтам-інвалідам і хронічно хворим людям вибрати вищий навчальний заклад важко: потрібно вирішити проблему мобільності, технічних засобів навчання, знайти перекладача мови жестів. Без сторонньої допомоги тут не обійтись. Тому німецьке Товариство взаємодопомоги студентів організувало відділ, який консультує абітурієнтів-інвалідів. У деяких ВНЗ є студентські об'єднання, де можна одержати пораду й обмінятися досвідом.
Деякі студентські гуртожитки пропонують спеціально обладнані кімнати для студентів у інвалідному візку, а також надають додаткові послуги з медичного обслуговування і лікувальної гімнастики. Однак найбільше студенти-інваліди розраховують на колег-студентів, котрі завжди готові підтримати їх. Для вирішення проблемних питань у кожному ВНЗ призначають уповноваженого у справах інвалідів.
Студенти користуються в Німеччині багатьма пільгами. Зокрема, музеї, театри та інші просвітницькі й розважальні установи продають квитки зі знижками. Студентів звільнено від оплати за радіо- і телевізійні послуги.
Міжнародний студентський квиток, який можна одержати в Товаристві взаємодопомоги студентів, надає право користуватися численними пільгами, серед яких — подорожі й авіаквитки зі знижками, а також здешевлені тарифи в деяких готелях. Студенти віком до 26 років користуються пільговими тарифами на залізничні квитки. Для тих, хто чимало подорожує, існують спеціальні посвідчення, що дають змогу спинятися в молодіжних готелях як у Німеччині, так і за кордоном.
Усі студенти (як німецькі, так й іноземні) у Німеччині зазвичай одержують поліс обов'язкового медичного страхування, який коштує трохи більше 50 євро на місяць. По ньому студенти вузів можуть відвідувати лікарів, якщо є потреба — лікуватися в стаціонарних умовах, а за заявкою — безкоштовно отримувати медикаменти. Без копії поліса про наявність медичної страховки студентів до ВНЗ не зараховують.
Іноземні студенти, котрі не мають страховки у своїй країні, зобов'язані отримати її в Німеччині. До закінчення 14-го семестру навчання (або досягнення 30-річного віку) студенти одержують пільгову страховку.
Особи, які навчаються на підготовчих або мовних курсах, а також абітурієнти, старші за 30 років, не користуються правом на отримання поліса в касах обов'язкового медичного страхування. Вони мусять укладати приватну медичну страховку. Саме для них Товариство взаємодопомоги студентів уклало з приватними страховими компаніями угоду про надання пільгових тарифів. У цьому разі приватна страховка коштує майже 50 євро на місяць.

Сергій ТИШКОВЕЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• ЛІЗИНГ ЗБАГАЧУЄ СУСПІЛЬСТВО
• ЦЕ ТАЄМНИЧЕ НАТО

назад »»»