ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МИСТЕЦТВО
МАРІЯ Й ОДАРКА ТИТАРЕНКО
Галерея «Печерська» на території Києво-Печерської лаври представляє нову персональну виставку сестер Марії й Одарки Титаренко. Нову — бо понад 70 відсотків творів глядачі побачать уперше, а персональну — бо художниці завжди виставляються разом, ніби творять своїм живописом єдину, цілісну українську симфонію. Хоч мольберти їхні різними голосами співають, а переливи двоголосся Марії і Одарки — то не переспіви одна одної, не повторення завчених тем, а свій особистісний вираз явища, події або цілком конкретної сучасної реалії.

Сестри-близнюки народилися в мистецькій родині графіка Анатолія Титаренка й Ельвіри Титаренко-Кочерженко, яка оживляє розписами натуральний шовк. Здатність кожен квадратний сантиметр картини робити гарним — це, безперечно, генетично закладений спогад-згадка про мамині батики. Оця композиційна спіраль, коли починаєш розглядати картину від краю до її центру, знаходячи дедалі нову красу, або, навпаки, коли від цілком конкретного, самодостатнього зображення в центрі полотна відступаєш поглядом до її повного узагальнення, — риса, притаманна обом художницям. І теми їх цікавлять однакові — передусім Україна й українство в контексті історичному, а потім — те одвіку світле й радісне, що є незнищенним у нашому народі й донині.
А все ж уважний погляд розрізняє мистецьку манеру сестер-близнят, адже по-різному «дихають» їхні пензлі, мазок на полотні більш стриманий у Марії і більш пристрасний, рвійний — в Одарчиних картинах. Кольорова гама — експресивна, яскрава, радісна ще від дипломних робіт дівчат (а навчалися вони в Українській академії мистецтв й архітектури в академіка О. Лопухова) — Марійчиної «Іордані» та Одарчиної «Масляної»,— то світобачення, покликання множити прекрасне в усіх і вся навколо, усуваючи таким чином зло й темряву.
Їм довелося в юні роки відстоювати своє право на ці яскраві природні кольори, бо вони — представниці вже іншої, нової епохи, вільні від страху тоталітарної сталінської доби чи пізніших утисків пост-відлиги. 21 квітня — їхній день народження, коли найчистіша в своєму оновленні природа святкує радість буття. Тож картини Марії і Одарки Титаренко, хоча б якої теми торкалися вони — чи то козаки-січовики, чи з глибини віків чумацькі вози, вантажені сіллю,— завжди оспівують природу України. Й історичні натюрморти, і сучасне сполучення квітів як самостійних елементів чи обрамлення в натюрмортах, або ж навіть краєвидах (скажімо, медоносна пасіка на Марійчиній картині чи біблійні метафоричні лілеї — на Одарчиній),— усе це приваблює глядача аж до фізичного тяжіння в поле картини.
Існує ще одне пояснення особливо зворушливого ставлення художниць до рослинного світу: їхній дід, учений-генетик Іван Євменович Кочерженко є одним із засновників ботанічного саду в Києві, того, який названо ім'ям академіка Гришка. Тож «Луговий мед» Марії чи «Півонії на тлі китайської ширми» Одарки й чимало інших картин ніби навіяні художницям видатним дідом.
Є на виставці в галереї «Печерській» кілька уже знакових для творчості сестер Титаренко картин, що їх художниці не продають ні за які гроші, хоч колекціонери з Франції, Голландії, інших європейських країн, а не тільки співвітчизники, не проминають їхніх виставок, щоб поповнити власні зібрання.
Марія і Одарка Титаренко дуже ліричні, їхня молода свіжість у живопису просто зваблива, і літні люди часто, як у сонці, купаються в благодатному полі деяких картин.
Мистецтвознавці, що виступали на відкритті, згадували, як мало не з дитинства Одарка й Марія Титаренко дивували мешканців будинку творчості художників у Седневі, бо суперничали в працелюбстві із самою Тетяною Яблонською: коли всі спекотного дня ніжилися біля річки, не відривалися від мольбертів тільки вони утрьох — академік Тетяна Нилівна Яблонська і молодесенькі сестри Титаренко.
Кажуть, душі самі обирають, де їм народитися на світ. Марія й Одарка обрали і свою сім'ю, і свою професію, і країну раніше, ніж втілилися: мабуть, це не випадково. Дівчата сміливо поєднують українські квіти з предметами східних культур, а обрамлюючи буяння пелюсток українськими будяками, філософськи прозирають у красиве і корисне поза межами поетичного образу троянд і винограду. Така популярна в постчорнобильській Україні росторопша знаково відкриває напрям до здоров'я й краси у флористичному натюрморті.
Часом смутні, часом замріяні дівочі портрети у квітуванні садів — одна з улюблених тем
художниць, а морські краєвиди Криму обов'язково позначені присутністю людини,— хай то буде пляж чи кав'яренька десь на набережній.
Ненастирливий заклик радіти щомиті — це нова виставка Марії й Одарки Титаренко в галереї «Печерській» нашої столиці.

Ганна КОЗАЧЕНКО,
член правління Українського фонду культури
також у паперовій версії читайте:

• ПОПЕРЕДУ — ДЕНЬ І ЦІЛЕ ЖИТТЯ
• БАРВИ СЛОВА І ПЕНЗЛЯ

назад »»»